Каталог статей

Дитина не хоче йти в школу

Ситуація. Дитина вередує, не хоче йти в школу, пояснюючи свою поведінку просто: «Не хочу вчитися». Як підвищити мотивацію учбової діяльності?

Психолог. Причина зниження мотивації зазвичай пов'язана з появою труднощів, яких хотілося б якось уникнути. Вони можуть мати відношення як до учбової діяльності школяра, так і до сфери його спілкування з однолітками. Зниження учбової мотивації зазвичай виявляється в хронічній неуспішності учня, причини якої можуть бути різні.

Найбільш поширеною передумовою виявляється недостатня підготовленість дитини до школи, що приводить до скрути з перших днів навчання (так, наприклад, недорозвинення дрібної моторики – уміння управляти тонкими рухами пальців і кисті руки – відразу викликає невдачі при навчанні письму, несформованість довільної уваги приводить до труднощів в організації всієї роботи на уроці, дитя нічого не запам'ятовує, пропускаючи мимо вух завдання і вказівки вчителя, і так далі).

В цілому переважання ігрових мотивів над учбовими, зіткнення з першими труднощами знижують інтерес дитини до процесу навчання в школі. Цілком імовірно, що таке дитя за своїм психомоторним статусом ще не готове до шкільного навчання. В цьому випадку батькам краще забрати його зі школи і визначити в групу, в якій за допомогою розвиваючих вправ готують дітей до навчання в школі.

Для деяких дітей ситуація неуспіху в учбовій діяльності може викликати негативні афектні переживання. Відбувається це у тому випадку, коли виникають розбіжності між домаганнями дитяти, тобто тими досягненнями, яких він хоче добитися, і його реальними можливостями. Домагання дитяти зазвичай ґрунтуються на виниклій в його попередньому досвіді самооцінці. Ситуація неуспіху для нього виявляється украй хворобливою, оскільки вимушує визнати свою неспроможність. Проте це йде врозріз з потребою дитини зберегти звичну високу самооцінку. Тому швидше учень вважатиме, що до нього несправедливо віднеслися, чим усвідомлює що-небудь, здатне поколивати цю його самооцінку. Неадекватні домагання дитини можуть бути і наслідком завищених очікувань батьків. Нормальні, середні шкільні успіхи дитини, яку вважали вундеркіндом, сприймаються ними як невдачі, реальні досягнення дитини не помічаються або оцінюються низько. Зрештою у дитини може різко підвищитися тривожність і невпевненість в собі.

Головне, що необхідне робити дорослим в цьому випадку – це забезпечити реальний успіх дитини в якій-небудь діяльності. Оцінюючи успіхи дитини, у жодному випадку не можна порівнювати їх з еталонами, порівняння має бути лише з ним самим, а похвала – за поліпшення його власних результатів, за додаток зусиль по досягненню цих результатів. Дотримання правил безболісного оцінювання дитячих успіхів повинне поєднуватися з пошуком сфери найвищої успішності, в якій дитя може реалізувати себе. Якщо у дитини небажання ходити в школу пов'язане з труднощами в спілкуванні з однолітками, необхідно її учити співробітничати з дітьми, тобто формувати навики спілкування шляхом поступового включення в колективні заходи, навчаючи прийомам спільної діяльності. Корисно в колективних бесідах з школярами моделювати і розбирати різні випадки конфліктів, шукати способи їх конструктивної регуляції.

Педагог. Ця проблема – «небажання йти в школу» – дійсно стає нормою, ми вирішуємо її лише  подоланням. Ти сьогодні йдеш в школу, ти долаєш себе. Якщо вже зараз здатися, то і в житті потім доведеться нелегко.

Що може зробити дорослий в такій ситуації? Треба спробувати з'ясувати у дитини, чому вона сьогодні не хоче йти в школу. Як правило, для відмови йти в школу є цілком конкретна причина: або неуспіхи в навчанні, або погані стосунки з однокласниками. Якщо причина – контрольна з математики, а учень відчуває себе невпевнено, запропонуйте малюку позайматися увечері, розібрати і відпрацювати незрозумілу тему. А якщо це Петрик Іванов, який вчора відібрав ручку і погрожував побити, то постарайтеся сьогодні проводити малюка в школу (або зустріти після школи), по дорозі розкажіть йому що-небудь цікаве, збудуйте плани на найближче майбутнє. Як правило, у дітей після нічного сну багато що складається вдаліше: «Ти вчора з Миколкою посварився, але пройшла ціла ніч, і Миколка вже сон бачив хороший, і ти сон бачив хороший, і сьогодні все буде інакше». Така розмова відверне вашого школяра від поганих думок, і, налаштувавшись позитивно, дитя знайде в собі сили впоратися з проблемою.

Мама учня. Дитя може посваритися з друзями, погано розуміти вчителя, боятися отримати погану відмітку, та хіба мало що ще!

Не намагайтеся давити на дитину, не лайте її, не порівнюйте з іншими дітьми, більш успішними, ніж вона.

Створіть малюку умови, в яких він міг би відчути себе успішним: помалюйте разом, зробіть виріб, вивчіть вірш. Не запитуйте «в лоб»: «Чому ти не хочеш йти в школу?» Маленькі діти часто не можуть дати відповідь. Просто поговоріть по душах, що набагато важче, і причина, швидше за все, виявиться.

                                                                Психолог Галина Семенова