Каталог статей

Конфлікти учнів і вчителів 

Конфлікти учнів і вчителів... У їх основі лежить `людський фактор`: діти не можуть бути завжди слухняними, а їх наставники - терплячими. Не всі школярі горять бажанням вчитися, як і не всі вчителі добросовісно виконують свої обов'язки. `Тупий` предметник намагається `втопити` зухвалого вискочку-відмінника, а непосида заважає вести урок педантичному педагогові. Варіантів безліч. Але у будь-якому випадку конфлікт розростається як сніговий ком: дитину підтримують однокласники і батьки, за вчителя єдиним фронтом виступає педколектив на чолі з директором... Жертвами конфліктів у будь-якому випадку стають діти.

Школа повинна навчати і виховувати. Чи можна взагалі виключити конфліктні ситуації зі шкільного життя?

Мабуть, ні. Директор зацікавлений, щоб його школа по успішності і дисципліні виглядала не гіршою за інші в місті (районі); проблемні діти йому ні до чого. Вчителі хочуть витрачати на учнів якомога менше часу, щоб залишалися сили на підробіток (зарплата в школі як і раніше невисока). До того ж багато шкільних працівників упевнені, що їх справа - давати знання, а за виховання дітей відповідає сім'я. Батьки ж нерідко ідеалізують своїх нащадків і схильні звинувачувати педагогів в некваліфікованості.

Конфлікти не можна вважати своєрідними `хворобами росту` і не можна не надавати їм особливого значення. Такі ситуації не можна пускати на самоплив. Від психологічних травм, отриманих в шкільні роки, більшість людей страждають все подальше життя. Дитя може стати невпевненим в собі, депресивним і безініціативним. Або - агресивним, егоїстичним, відкидаючим соціальні норми і авторитети.

Тому важливо не роздувати конфлікт, а зуміти погасити його у зародку. Чим швидше він буде погашений, тим менший стресовий слід в житті вашого дитяти залишить.

Можна сказати, що будь-які критичні ситуації в школі - це іспит на соціальну зрілість особи. Природно, життєвий досвід дитини невеликий, тому їй необхідна ваша підтримка.

Щоб допомогти дитині, батьки повинні з'ясувати, що вони не повинні вирішувати за дітей їхні шкільні проблеми, заважаючи їм тим самим набувати власного адаптаційного досвіду. Що гріха таїти, далеко не всіх своїх вчителів ми згадуємо з вдячністю і любов'ю. Але школа - це як би прообраз `великого` життя,  яке зводить нас не лише з приємними і цікавими людьми. Проте, ми повинні уміти спілкуватися зі всіма: людьми різного віку, соціального і культурного рівня. Поясніть дітям, що і у вас на роботі бувають напружені ситуації, і ви також вирішуєте їх - успішно або не дуже, що проявляти терпимість і психологічну гнучкість потрібно завжди, в будь-якому віці.

В той же час не усувайтеся від дитячих проблем, нагадуйте своєму чаду: `Що б не трапилося, я на твоїй стороні, я тебе люблю`. Не кричіть, нікого не звинувачуйте, а спробуйте знатися на тому, що відбувається, пошукайте позитивний вихід з ситуації. Ваша справа - обговорити проблему, дати пораду, можливо, разом звернутися по допомогу до психолога.

Кінець кінцем, вирішення кожного конфлікту вимагає від нас розвитку терпимості, доброти, уміння встати на позиції іншої людини. Учіть дитину визнавати свою неправоту - це ознака сили, а також умінню прощати образи, витягувати уроки. Відчуттю гумору, нарешті.

Як бути з педагогом-образником, у владі якого знаходиться дитя?

Не можна забувати, що вчитель - жива людина зі своїми слабкостями, що має власні симпатії і антипатії, які, до речі, не залишаються незмінними.

Інколи буває досить поговорити з вчителем по душі – щиро, доброзичливо, щоб його відношення до вашого нащадка змінилося в кращу сторону. В ідеалі потрібно відноситися до вчителів і насамперед до класного керівника дитини як до важливих ділових партнерів: мати стратегію і тактику стосунків, активно підтверджувати позицію союзника у вихованні. Рекомендується обов'язково ходити на батьківські збори, навіть якщо боїтеся там почути неприємні для себе речі. Після зборів ви можете залишитися і наодинці з вчителем обговорити назрілу проблему. Уникайте звинувачень, оцінок, агресії, займайтеся доброзичливим обміном думками, обговорюйте спільні завдання щодо інтересів дитини.

Якщо у вашого нащадка не склалися стосунки з жорстким, консервативним педагогом, слід врахувати, що, з одного боку, такі люди люблять владу, з іншого боку, легко власті підкоряються. У такому разі бажано діяти через шкільну адміністрацію - завуча або директора. Але і тут слід не з'ясовувати відношення, не давити, а радитися і просити сприяння.

Як би там не було, не буває таких конфліктів, які не можна вирішити мирним шляхом, якщо лише є бажання і терпіння. Чого не зробиш на користь дитяти!