Дякую! Урок чудовий, нестандартний, змістовний! Повезло діткам з такою творчою вчителькою!
Наша кнопка
Ми будемо Вам вдячні, якщо ви розмістите нашу кнопку у себе на сайті. Якщо ви хочете обмінятися з нами банерами, пишіть в гостьову книгу, каталог «Друзі сайту» до Ваших послуг
Чим бавляться наші діти? Якими мають бути їхні іграшки? Де іграшки купувати?
Навряд чи батьки серйозно переймаються цими проблемами. Малюкам іграшки купують, звісно, на свій смак. Для старшеньких – які вони самі оберуть, аби тільки не завдавали зайвого клопоту.
Але це все питання не прості, і відповіді на них надзвичайно важливі.
За часів переходу до ринку українська іграшкова індустрія занепала, щоб не сказати зникла, оскільки дотувалася з бюджету. Зникла й радянська іграшка, що мала дві неодмінні риси – позитивний виховний вплив і дешевизну. Старі суб’єкти виробництва іграшок, при всій любові до своєї справи, не могли втриматись в новому економічному просторі. А нинішні підприємці нею не цікавились, оскільки це не той бізнес, який міг би дати миттєвий обіг грошей і шалені прибутки.
Діти, як і раніше, народжувалися, хотіли гратися і бачити в іграшках своїх друзів.
І батьки йшли по іграшки. У магазин – там жахливо дорогі західного виробництва ляльки-кралі, конструктори й усякі прилади із автоматичним управлінням. На базар – чужинські персонажі й атрибути жахливих мультиків, неприродні «барбі» східного асортименту, проте абсолютно доступної ціни. Більшість батьків 90-х і не замислювалось, де купувати, оскільки головним питанням залишалось, як вижити. Зараз уже є звичним купувати речі на базарі, та й доходи пересічного українця не спонукають до іншого. Так і сталося, що у ніжних рученятах наших діточок опиняється продукція неякісна, без натяку на смак, швидше аморальна, ніж така, що виховує – іграшка, що не витримує ніякої критики. Ще б пак! Вона і не піддається ніякій критиці, хоч і повинна була б.
Весь товар, що завозиться до України, в тому числі й іграшка, має сертифікуватися. Хіба могла б отримати сертифікат відповідності іграшка фізично і хімічно шкідлива – із різким запахом, сировиною і фарбою, що містять отруйні речовини, з гострими краями й облоями (залишками сировини на стиках форми), яка ламається, щойно попавши до рук дитини? Звичайно, ні. Тому, обминаючи всі перешкоди, без усякого сертифікату продається на лотку – і за дуже дешево.
До цього треба ще додати, що все в більшій мірі для наших дітей розвагою стає перегляд низькопробних мультфільмів, «страшилок», реклами. Навмисно спотворені, неетичні й неестетичні герої і їхні стосунки з цих стрічок стають прообразами іграшок, перетікають у дитячі ігри.
Проблему, яка виникає в описаній ситуації, пояснив психолог Сергій Болтівець, заступник директора Інституту психології Академії педагогічних наук України. Іграшка будь-якого народу завжди відображала «я-образ» етнічної ідентичності людини. Вона уособлювала в собі сукупність рис етнічного ідеалу, тобто містила найкращі риси, які мають сформуватися протягом дорослішання дитини, або застерігала від небезпеки (як от іграшки, у яких втілено образи тварин, що є відображенням архетипів, які залишаються у підсвідомості кожної людини і кожного народу, необхідних для виживання («хитра лисиця», «розбійник-вовк», «заєць-боягуз»). Кожна дитина, бавлячись з іграшками, попередньо переживає складні ситуації, які ймовірно стануться з нею в майбутньому.
Ідеали кожного етносу різняться, так само відмінні й небезпеки, яких потрібно уникати. Оскільки неоднакові досвід і психофізіологічна побудова «я-образу» різних етносів, то неможливо й передати певний досвід між етносами на психологічному рівні (про це свідчать дослідження світової психологічної спільноти). Відповідність «я-образу» власній етнічній ідентичності не усвідомлюється, але діє як соціально-психологічна закономірність.
Якщо перекласти усе це на образну мову, то вийде наступне. Дати дитині для гри неадекватний образ власного «я», це означає пускати її (тобто її розвиток) не битим шляхом, а чагарниками і болотами, з яких вона сама має знайти вихід. Більшість з такої пастки самотужки не вибереться, лише одиниці. Внаслідок самостійних пошуків перенапружуються захисні психологічні механізми дитини, а це небезпечно для її розвитку: зберігається інфантильність, виникають неврози і неврозоподібні пограничні стани. З іншого боку, накопичення психотравматичного потенціалу призводить до того, що дитина виростає такою, що нею легко маніпулювати. Це найкращий спосіб виростити яничарів, рабів, людей, які мають коротку тривалість життя і використовуються як робоча сила.
Ілюструє міркування яскравий приклад народної яворівської іграшки, який навів науковий співробітник музею, докторант Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України Володимир Тименко. Іграшки з Яворова впродовж віків мали одні й ті самі форми і декоративні мотиви, які наслідувалися майстрами. І не через те, що в її творців не вистачало фантазії – у цих іграшках закодовано інформацію, яка позитивно впливає на їхнього споживача – дитину. Іграшка Яворівських умільців вибудувана таким чином, аби її конструкція, матеріал, декор сприяли розвитку дитини. Наприклад, різьблення по дереву несе інформацію для візуального сприйняття, забезпечує розвиток через дотик пальців. Рухливість виробу спричинює фізичні зусилля й динаміку в грі, розвиває уяву. Все разом дає імпульси для розумового зростання. Синтез розумового, емоційного, вольового, діяльнісного компонентів у яворівській іграшці якраз і забезпечував цілісність в людині, її зцілення, «строєння».
З усього цього стає зрозумілим, чому іграшка – це ключовий момент у психологічному становленні особистості, у її розвитку, і чому проблеми випуску вітчизняної іграшки так непокоять фахівців. Але нажаль, проблемами дитячої іграшки опікуються хіба що співробітники Державного музею іграшки Міністерства освіти і науки України, а нецивілізований ринок продовжує «регулювати» її виробництво та імпорт. Для українських виробників, що нині йдуть законним шляхом, багато проблем: немає авторів, немає технологів, жоден вищий навчальний заклад не готує спеціалістів з дитячої іграшки. Хоч останнім часом і пожвавився її випуск, далеко не вся продукція проходить психолого-педагогічну експертизу в Міжвідомчій художньо-технічній раді з іграшок та навчально-наочних посібників при Міністерстві освіти і науки України. За правилами сертифікат відповідності мають підписати три установи: Мінохорони здоров’я, Рада з іграшок і Держспоживстандарт. Лише підприємці з Луцьку, Чернівців, Одеси та Київщини отримують висновок Міжвідомчої ради. Інші знаходять спільну мову з регіональними центрами із сертифікації та метрології без психолого-педагогічного висновку.
Складається враження, що суспільство не розуміє, а держава не зацікавлена у самоідентифікації своїх маленьких громадян, в їхньому повноцінному розвиткові. Отже, вся відповідальність, як і в інших питаннях, покладається на сім’ю. Тільки розсудливість батьків може стати на перепоні жахливого сурогату, який за звичкою називається іграшкою, а батьківська поміркованість і витримка – зарадити несуперечливому і гармонійному розвиткові дитини.
