Акуратність дитини не повинна бути метою для її батьків
Постійно розкидані іграшки в кімнаті та брудний одяг після прогулянки на вулиці. Неохайність в особистих речах та небажання дитини після себе прибирати. З такими явищами батьки зустрічаються щодня. Як виховати дитину акуратною? Чи надмірна акуратність не впливатиме на її характер? Про це розповідає дитячий лікар-психіатр Василь Галябар.
У здорової дитини акуратність вроджена та інтуїтивна. Якщо малюка щось не влаштовує, як, наприклад, мокрі пелюшки, він репетуватиме. Така дитина, скоріше за все, і буде акуратною. Дитина, яка таким чином не повідомляє про дискомфорт - мрія мами, але чи буде їй добре у дорослому житті?
У досягненні акуратності має бути розумна межа. Зазвичай інтелігентні люди своїх дітей виховують дуже правильними, занадто охайними та надміру ввічливими. Згодом, навіть коли дитина вже виросла, вона переживає, що скажуть люди. Коли дорослу людину непокоїть навіть те, чи сподобається комусь її кохана половинка, то вона насправді не кохає, а просто маніпулює своїми почуттями. І за все це невдовзі заплатить неврозом.
Малюк має право на творчість і тому у більшості випадків акуратна дитина синонім до слова невротична. Дитя йде проти батьківських правил, оскільки їх не знає. Тому дітей до цивілізації необхідно привчати на власному прикладі. Мовляв, так ми вмиваємося, а так - прибираємо.
Занадто акуратна дитина належить до торпідного типу. Щодо темпераменту, то дитина-холерик акуратною, скоріше за все, не буде. Проте акуратність дитини напряму залежить від її виховання, а вже тоді від характеру. Як-що акуратність малюка стала метою для його батьків, то таке дитя треба рятувати. Акуратність не повинна бути метою, це просто засіб соціалізації.
http://medvisnyk.org.ua/
| 