«У Біблії сказано, що застосовуючи фізичну силу проти дітей, батьки роблять їх жорстокими»
Церква керується таким поняттям, як християнське виховання дітей. Воно базується на прикладі Євангелія, де зразком для нас є родина Йосифа Обручника та Пресвятої Діви Марії. Виховний процес у цій сім’ї полягав у безпосередньому підкоренні дитини словами. У Старому Заповіті наголошено, що у разі тілесного покарання дітей батьки згодом матимуть невдячних дітей, які не будуть піклуватися про їхню старість. Батьки повинні виховувати дітей в терпінні.
Апостол Павло в одному зі своїх послань радить виховувати дітей згідно із Законом Божим та не дратувати їх. Тобто є певна міра відповідальності й батьків перед своїми дітьми, адже виявлення дітьми негативних рис свого характеру - це відпо-відь малечі на батьківські вчинки.
Церква – Христове тіло. Вона і є тією школою, де можна навчитися виховувати дитину, заспокоювати себе, щоб не карати її фізично. У будь-якому випадку той, хто піднімає руку, робить це через недостатність тих знань, котрі необхідні для застосування у виховному процесі і взагалі в людських стосунках. Крім того, під час прикладання рук до дітей відбувається ремствування на Бога, мовляв, Господи, навіщо ти дав мені таку невдячну дитину. А ремствувати на Бога - дуже тажкий гріх, адже діти – це Божий дар. Він в особі дитини є благим, тож бити її не можна. Якщо людина не усвідомлює своєї помилки у вихованні дітей, нехай чекає від Бога випробувань.
Ми повинні пам’ятати, якщо Господь дає нам дітей, значить, він дає й сили для їхнього виховання. Крім того, до семирічного віку Церква Христова вважає дітей безгрішними. До прийняття крові і тіла Господніх на літургії пречистих тайн їм дозволено приходити, не сповідаючи свої гріхи.
Бити малечу принизливо. У рекомендаціях Церкви руку піднімати не можна ні на кого, а особливо на беззахисних дітей.
Світлана БЕРЕЗНЮК
http://medvisnyk.org.ua/
| 