Каталог статей

Здібності дитини

Дитина росте. І ми помічаємо, що в якихось справах вона гарніша за інших, а в інших − не дуже. Чи знаємо ми особливості своєї дитини? На що вона спроможна, а на що - ні?
Це дуже важливо, знати - яка саме наша дитина.
Коли дитина повинна народитися, ми фантазуємо про те, якою вона буде. Частіше за все, в наших мріях дитина складається з одних достоїнств. Якщо це хлопчик, то він високий, стрункий, красивий, розумний, сильний. Якщо ми чекаємо дівчинку, вона теж обов'язково повинна бути красивою, стрункою, лагідною. Зверніть увагу, що це - вже дорослі діти.
Це була мама, яка вже одержала вищу освіту. Але ніколи вона не замислювалася про турботи, які пов'язані з появою маленької дитини. Дитинку ще треба навчити бажати на добраніч.
Отже, дитина народилася. І виявляється, що вона не така гарна, як нам хотілося б. Дівчинка недостатньо красива. Хлопчик не такий розумний і сміливий. Але ми, не звертаючи на це ніякої уваги, продовжуємо формувати бажаний образ. Ми постійно вказуємо дитині на її недоліки, критикуємо, а іноді, навіть, ображаємо. Ми не хочемо зрозуміти: дитина ніколи не стане такою, якою ми її хотіли бачити, коли її ще не було. Ми ніколи не досягнемо свого, якщо будемо критикувати дитину. Чи помічали ви, як реагує ваша дитина, коли ви її критикуєте? У дитини одразу псується настрій. Вона ніби то згасає. Якщо ви звернете увагу, після критики ваша дитина ще менше хоче робити те, що ви від неї хотіли.
Згадайте, як ви самі сприймаєте критику. Як ви реагуєте. Чи подобається вам те, що вам кажуть? І головне, чи хочеться вам стати краще, коли ви почули критику? Навіть, коли вона виявилася справедливою. А тепер, згадайте, як ви сприймаєте, коли вас хвалять. Я точно знаю, навіть тоді, коли похвала вам здається не дуже справедливою, вам хочеться і дійсно бути такими, як про вас кажуть. Якщо мені кажуть, як я гарно зробила роботу, а я знаю, що там є недоліки, мені дуже хочеться виправити ці недоліки. Щоб похвала була більш справедливою. І щоб мене схвалили ще раз. Наступну роботу я буду робити ще краще. Придивіться до вашої дитини уважно. Що у вас за дитина. Яка вона. Які в неї достоїнства, а які недоліки.
Одного разу я зустріла свою подругу дитинства. Вона стояла поряд зі своїми двома синами. Я подивилася на них і сказала: "Гарні діти". А вона посміхнулась і сказала: "Так. Бо мої".
У вас точно не буде інших дітей. У вас є тільки ці. Але це ваші діти. І я впевнена, що ви хочете, щоб вони виросли хорошими та щасливими людьми. Так давайте допоможемо їм в цьому. Запевняю вас, вони дуже потребують вашої допомоги. Побачте і зрозумійте, що їй вдається найкраще. Це саме ті якості, які відрізняють вашу дитину від інших, роблять її особливою, не схожою на інших. їх треба помічати, підтримувати, заохочувати, ними пишатися.
Крім того, у вашої дитини обов'язково є якості, що розвинені посередньо. Їх нібито не помітно. Про них нема чого сказати. Це якості, які потребують особливої уваги. Це - зона найближчого розвитку. При вашій підтримці ці якості теж можуть розвинутися. Навряд чи їх можна розвинути до рівня геніальності. Тому дуже важливо не перестаратися. Але ці розвинені особливості вашої дитини можуть стати її помічниками.
У кожної людини є якості, котрі не розвинуті чи яких практично немає. Так буває. Такі особливості є у вас самих. Такі особливості є у вашої дитини. Є таке іспанське прислів'я: "Не проси груш у тополі."
Ви мріяли, що ваша дитина буде математиком. Тому, що і ваш батько, і ви самі дуже любили математику. І професія у вас — програміст, яка базується на математичних здібностях. Коли народився син, ви вже точно знали, ким він буде. Пройшов час, і ви помічаєте, що математика йому дається найгірше. Замість цього, він багато читає, захоплюється історією. Багато знає. Але ви не помічаєте його інтересів і досягнень. Вам соромно, що ваша дитина не до математики. Ви критикуєте її за це. Іноді навіть називаєте "тупим". Ви не можете зрозуміти, як у такій сім'ї, як ваша, могла народитися така нездібна дитина. Ви не бачите явного! Ваша дитина має здібності! Але вони відрізняються від тих, які ви запланували. Скажіть будь ласка, чи легко вам працювати по плану, який склав хтось інший? Ваша дитина - це особлива людина, якої ще не були на світі і ніколи більше не буде. Ваша ціль − познайомитися з нею. Коли ви зустрічаєтеся з новою людиною, ви починаєте поступово пізнавати її. Так і з дитиною.
Дайте собі час пізнати свою дитину. Ви знайдете багато цікавого, особливого і привабливого.
Підтримайте індивідуальні особливості вашої дитини − і ви будете пишатися нею. Мама дванадцятирічного хлопця звернулася до психолога з проханням допомогти знайти здібності у її дитини. Вона казала, що його нічого не цікавить. Коли психолог почала працювати з хлопцем, виявилося, що він уже два роки мріє бути конструктором. Читає спеціальні журнали. Конструює особливий автомобіль. Психолог сказала про це мамі. У відповідь вона почула: "Так. Я про це знаю." Тільки додаткова робота з мамою допомогла їй побачити здібності свого сина і підтримати їх.
Інша мама розповідає психологу про те, як вона критикує сина: "Чому ти не лідер?!" - каже вона йому. Давайте поміркуємо, чому хлопчик — не лідер. Чому, між іншим, він повинен бути лідером? Якщо у нього зовсім немає лідерських здібностей, і він - сором'язлива людина. Бути в центрі уваги для нього, взагалі, мука. З іншого боку, поставте собі запитання: чи у вашій сім'ї заведено проявляти ініціативу, брати на себе відповідальність і хто має право це робити? Ваш син має право бути лідером в сім'ї? Чи прислухаєтеся ви до його думки? Чи дозволяєте керувати? Тільки за цих умов у дитини можуть розвинутися лідерські якості. Якщо за перших проявів ініціативи, вона придушується, якщо право на ініціативу мають тільки дорослі, дитина ніколи не буде лідером.
Тепер, давайте поговоримо про недоліки вашої дитини. Іноді буває так, що хлопчик недостатньо сміливий чи товариський, а дівчинка - недостатньо охайна чи уважна до близьких. Як бути?
Про неефективність критики ми вже казали. У цьому - випадку вона теж мало допоможе. Більш за те, вона може нашкодити. Дитина може насправді повірити, що вона така. І тоді вам буде дуже важко переконати її в іншому. Дитині, навіть, може сподобатися бути, наприклад, неохайною: не треба прибирати в кімнаті, мити посуд, робити зачіску, митися, прати і прасувати одяг. А навіщо? І так гарно. Вам здається це дивним? Але це так. Особливо, коли дитина знаходиться в підлітковому віці, коли у неї одна з основних рис - дух протиріччя. Коли ж ви поясните на зрозумілих прикладах дитині, чому треба прикласти додаткових зусиль і взяти відповідальність за свої звички та поведінку, вона піде вам назустріч. Просто тому, що любить і довіряє.

(За матеріалами Міжнародного гуманітарного центру «Розрада»)