Каталог статей

10 типів голосу керівників

Людину характеризує не тільки її зовнішній вигляд, а й голос, то, як він "звучить". Переконати, зацікавити, спантеличити - усе це людина мусить уміти "одним дзвоником". Незалежно від гормонального статусу, респіраторних захворювань, звичок тощо. Головний секрет "ефективного" голосу - доброзичливе внутрішнє налаштування. Люди завжди «чують» посмішку, «бачать» жести. Не виходить домовитись? Запишіть свій голос на диктофон у кількох варіантах, «потренуйтесь» на родичах. І... посміхніться!

ПІДВИЩЕНИЙ

Намагаючись установити залежність між манерою поведінки, розмовами та кар'єрним ростом, соціологи дійшли висновку: украй рідко досягають підвищення по службі люди з високим голосом. Багато хто з них «застряє» на посадах секретарів, заступників, будучи так і не оцінені по достоїнству. На жаль, якою б корисною інформацією не була наповнена мова «дзвенячого», вона не вселяє довіри, веде від змісту до форми «виконання». Погіршує становище і звичка кричати: високий голос уселяє тривогу, його власника часто переривають із метою «передохнути», на що той відповідає ще більшим підвищенням голосу. Адже якось треба доказати своє?! «Я чую вас, можете не кричати», - ця фраза є цілковито марною стосовно людини з підвищеним голосом, особливо, якщо вона вирішила висказати щось важливе, та ще й по телефону.

ПРОКОВТНУТИЙ

Відомо, що люди, які страждають шизофренією, з ускладненням «закривають» слова та фрази: в їхньому мозку роїться одночасно кілька думок, одна намагається випередити іншу, і з першим складом з'являється щось на кшталт «няу» чи «му». Після цього йде другий склад, який закінчується таким же уривком. «Проковтнутим» голосом страждають багато керівників. На чітку мову в них немов би не вистачає енергії. Це не означає, що всі вони хворі - так проявляється звичка вкладати дві одиниці часу в одну одиницю. Результат - часте нерозуміння з боку слухачів, провали на нарадах і конференціях.

ТУГИЙ

Деякі люди говорять так, немов «вичавлюють» із себе звук. «Тугий» голос, як правило, легко впізнавати («Чую Івана Петровича...»), його власник - людина дії. Адже нічого їй у житті не давалось легко: ані прочитати вірша на уроці літератури, ані порозумітись у коханні. «Туго» розмовляв, наприклад, колишній президент Росії Борис Єльцин. «Полегшити» мову можна, уявляючи, що голос ваш народжується десь у самих губ, оминаючи гортань.

ШОРСТКИЙ

Цей голос належить до розряду низьких, із хрипотою, багатьма він сприймається як приємний. Його власник варіює вимову від оксамитної до наждакової, показуючи тим самим своє ставлення до того, що відбувається. Сильне «огрубіння» «шорсткого» голосу характерне для моментів справжнього розладу або, навпаки, нестримної радості. «Пом'якшення», як і підвищення, сигналізує про напругу, бажання зробити все правильно.

КОЛЮЧИЙ

Тонкий, з елементами скиглення й перериваннями, такий голос немов покритий дрібними шипами. Але слухати «колючку» легко. Перемежаючи легке підвищення з легким зниженням, власник цього типу голосу привертає до себе увагу, примушує слухача зосередитись на тому, що каже. У більшій мірі «колючий» голос пасує жінкам і характеризує їх як «примхливих» дамочок, у меншому ступені - чоловікам, характеризуючи їх як людей «манірних».

ГУСТИЙ

Він начебто «обволікає» слухача якоюсь щільною субстанцією. Але разом із тим уселяє впевненість і спокій. У власників такого голосу краще, ніж в інших, виходить вести переговори, доводити свою та чужу правоту. «Густий» голос звучить легко й сильно одночасно. Особливо пасує жінкам: низькі впевнені нотки говорять про високу концентрацію чоловічих гормонів, як наслідок, - сила духу й високий темперамент.

РИПУЧИЙ

Гілки дерев перед наступаючою літньою грозою скриплять майже так само, як цей голос. У «рипачів» навіть сміх напружений, слухач мимоволі співчуває тому, хто говорить, і намагається завершити бесіду. «Скрип» свідчить іноді про негаразди зі здоров'ям його власника. Для рятування від «недуги» варто робити дихальні вправи, іноді «зазвучати» допомагає йога.

КРУГЛИЙ

«Гладкий» та «округлий», як обручка, цей голос відноситься до категорії дуже приємних і... невпізнанних. Вітаючись із «кругляком» по телефону, людина в черговий раз може перепитати: «А с ким я розмовляю?». Власники такого голосу легко домагаються свого в телефонних бесідах, по натурі бувають веселими та хитрими. При цьому їхня зовнішність може зовсім не збігатися з голосом: ви уявляєте, що розмовляєте з таким високорослим товстуном у капелюсі, що прикриває світле волосся, а насправді на іншому кінці проводу сидить темноволоса й сухорлява людина.

ЛИПКИЙ

«Липкість» голосу проявляється в основному в телефонних бесідах: виділяючи із придихом букви «п», «м», «ш», роблячи їх більш м'якими, а іноді прицмокуючи та гугнявлячи, «липун» як би приклеюється до трубки, а потім від неї відклеюється. Людське вухо важко переносить подібні натиски, не кажучи вже про те, що люди з цим типом голосу звучать завжди нав'язливо. Навіть якщо вони пропонують через годину зробити спільну прогулянку до автобусної зупинки, співрозмовнику здається, що його хочуть у чомусь переконати, щось із нього вичавити.

ПОСТАВЛЕНИЙ

У прагненні бути почутим у всіх сенсах цього слова суворі до себе керівники спеціально працюють із голосом: слухають себе, коли розмовляють, готують публічні виступи заздалегідь, опрацьовуючи основні «нотки». Їхня мова приємна для вуха, ясна для розуміння. Єдиний недолік «поставленого» голосу - його «пласкість». За помірністю й артистизмом важко розгледіти емоцію, справжнє ставлення до того, що кажуть. Захоплюючись своєю майстерністю, відточеною, власники ідеального в цілому голосу іноді самі забувають про те, що і, головне, навіщо вони про це кажуть.