Альтернатива реакції МАНТУ
Ракетоносій для клітини. Хай як дивно, але унікальними методиками діагностики та лікування туберкульозу і раку, розробленими українськими вченими, цікавляться лише за кордоном
Хлюпхлюп… З подивом наближаюся до приміщення, що має назву «Лабораторія патоморфології Інституту фтизіатрії та пульмонології АМН України». Сторожко озираюся навсібіч. Дощовим березневим ранком подвір’я інституту виглядає особливо похмуро. Ще довоєнні двоповерхові будівлі справляють гнітюче враження. Надто — приміщення лабораторії, працівники та відвідувачі якої дістаються на другий поверх хиткими дерев’яними сходами через… вікно. Усередині зимно, адже опалення тут у холодну пору року не вмикають, дах протікає. (Щоправда, наприкінці року лабораторії обіцяють виділити нове приміщення.) У таких умовах працює відомий учений, винахідник принципово нових, нетоксичних та неінвазивних методів діагностики і лікування туберкульозу та раку, завідувач лабораторії патоморфології Інституту фтизіатрії та пульмонології, професор Євген Суслов — разом зі співавтором винаходів старшим науковим співробітником Тетяною Підгаєвською. Наукова школа професора Є.Суслова, представлена більш ніж двадцятьма учнями та послідовниками, здобула визнання і добре відома в нашій країні та за її межами.
Альтернатива реакції Манту
Як відомо, основним методом діагностики туберкульозу на сьогодні є реакція Манту, винайдена ще сто років тому французьким ученим. Після підшкірного введення туберкуліну реакція визначається на третій день із допомогою лінійки (в ідеалі розмір папули, пухирця, не має перевищувати 5 мм). Точність такої діагностики, за оцінками фахівців, становить у середньому 50%. Крім того, вона здатна викликати ускладнення: легкі (температурні реакції та біль у м’язах) та важкі (алергічні реакції аж до анафілактичного шоку та набряку Квінке). Торік у п’яти областях України після введення туберкуліну кількасот дітей серйозно занедужали. Тоді Міністерство охорони здоров’я ухвалило рішення тимчасово призупинити туберкулінодіагностику до з’ясування обставин трагедії. Проте, нічого так і не з’ясувавши, МОЗ згодом поновило проведення реакції Манту.
Методика, запропонована вченими Інституту фтизіатрії та пульмонології, досить проста і принципово відрізняється від реакції Манту тим, що ніякі речовини до організму не вводяться. Для діагностики береться лише крапля крові з пальця, робляться мазки на скельцях, де й здійснюється реакція. Тому ні про які алергічні прояви при цьому не може бути й мови, метод цілком безпечний, до того ж точність діагностики наближається до 100%.
— Цікаво, чи проводилися клінічні випробування методики?
— Так, подвійним «сліпим» методом, що передбачає цілковиту анонімність піддослідних зразків крові, — розповідає професор Суслов. — Ми не знали ані хворого, ані його прізвища, ані стану його здоров’я. Посередник передавав нам лише мазки. Такою діагностикою охопили не лише київських пацієнтів, а й приїжджих з інших регіонів, — усього понад п’ять тисяч хворих. Торік методика показала свою ефективність на великому контингенті дітей, що підтверджено документально. Зазвичай узяти на аналіз мокротиння у дітлахів — справа не з легких. (Тому застосовують лише реакцію Манту.) А в ситуації з доволі поширеним кістковим туберкульозом — узагалі, щоб поставити діагноз, необхідно брати зразок кістки, а для цього її дробити... Аби уникнути таких варварських процедур, часто допомагаємо Інституту ортопедії, що надсилає нам мазки, коли діагноз важко визначити. Крім того, Київський міський протитуберкульозний диспансер також із нами співробітничає — ми часто допомагаємо поставити точний діагноз туберкульозу. Щодо позалегеневого туберкульозу, то, наприклад, у гінекологічних мазках теж не завжди вдається виявити мікобактерію туберкульозу, хоча в організмі вона вже може циркулювати.
— Тобто ваша методика діагностики туберкульозу досить широко випробувана і добре себе зарекомендувала?
— Так. Зокрема на всіх дорослих та маленьких пацієнтах, яких обстежували в інституті. Результати наших досліджень опубліковані в наукових журналах. Нещодавно за підтримки директора нашого інституту видали «Атлас діагностики захворювань легень», що викликав великий інтерес російських фахівців. У ньому описані дані наших досліджень, є фотографії реакцій онко- та тубтестування.
В основі запатентованих нами методів діагностики туберкульозу лежить діагностика на мазках крові, кристалічних з’єднаннях та на зразках слини. Діагностика за останнім методом — найбільш складна і точна —проводиться на спектрофотометрі з допомогою розроблених нами реактивів. Цей метод дає змогу діагностувати не лише туберкульоз, а й пухлинні процеси.
Коровам пощастило більше...
— Наскільки мені відомо, за кордоном туберкулінодіагностика вже давно не проводиться.
— Мало того, ООН наполягає, що від цієї методики слід відмовитися, оскільки шкода від процедури перевищує користь. За деякими даними, точність реакції Манту не перевищує 40%. Крім того, реакція може бути позитивною і за відсутності туберкульозу, тоді як «квітучий» туберкульоз може «проігнорувати». Наша міністерська затятість просто вражає: дітлахи наражаються на серйозну небезпеку, що неодноразово траплялося, а їм і далі роблять досить небезпечну процедуру, яка покликана виправдати захист чиїхось дисертацій. Нав’язування реакції Манту — це ще й видимість активної боротьби з туберкульозом. Після першої ж публікації в пресі мене бомбардували звинуваченнями багато вчених від медицини, захищаючи стару методику діагностики — мовляв, ніяких ускладнень від її застосування немає.
Спостерігалися масові ускладнення і від БЦЖ. Крім того, на сьогодні є дані, що це щеплення може провокувати зростання кількості захворювань на туберкульоз. З нами співпрацює Інститут ветеринарії, який зацікавила наша розробка. Річ у тому, що великій рогатій худобі також роблять туберкулінові проби. Академік В.Бусол, з яким ми співпрацюємо, розповідає, що за його спостереженнями (щодо цього є і зарубіжні дані), туберкулінові проби збільшують кількість захворювань на туберкульоз серед худоби. Ідеально виготовлений туберкулін — це знешкоджені продукти життєдіяльності бактерій (специфічний для мікобактерій туберкульозу білок та нуклеїнова кислота — їхній спадковий апарат). Існують наукові дані про те, що деякі фрагменти такого спадкового апарату не такі вже й безпечні — вони стимулюють ріст мікобактерій. На відміну від людей, корівок ніхто не лікує — тварин одразу забивають. Часто м’ясо хворих тварин потрапляє в ковбасу, а звідти — до нас на стіл. Вчені Інституту ветеринарії мають намір застосувати нашу методику для діагностики великої рогатої худоби.
— Євгене Івановичу, ви натякнули, що збираєтеся на основі ваших досліджень розробляти і принципово новий метод лікування туберкульозу.
— Так. Туберкульоз, як і онкологічні захворювання, погано піддається лікуванню. Усьому виною хіміорезистентність існуючих уже не одне десятиліття препаратів, нові ж не розробляються. Адже впровадження нових ліків вимагає мільйонних капіталовкладень.
Не секрет, що на туберкульоз хворіють в основному найбідніші прошарки суспільства, у яких ослаблений імунітет. Традиційно такі люди обділені увагою держави і не мають грошей для обстежень. Чиновницька братія, звісно, запевняє, що кошти на туберкульоз виділяються чималі, але це не так. Наш інститут існує просто в злиденних умовах. Приміщення нашої лабораторії в аварійному стані: з року в рік не опалюється, стеля постійно протікає. Поруч зводиться новобудова — будівельники, коли зносили старий будинок, розвалили нам стелю. Мабуть, такі спартанські умови стимулюють нас до роботи. Відомо, що подружжя Кюрі свої перші досліди робило в сараї, а Роберт Кох, який відкрив збудника туберкульозу, сам ловив мишей для експериментів. Може, і в нас у цьому «сараї» щось вийде... —іронічно посміхається Євген Іванович.
Є ще одна абсурдна перепона. Для того щоб науковому колективу (авторам розробки) мати право використовувати патент, потрібно купити в інституту ліцензію на його використання. Ми б і раді, але її вартість ніяк не можуть визначити.
Поставити діагноз — раз плюнути
— Виходить, маєте досвід і лікування раку?
— Ми з колегою Т.Підгаєвською розробили принципово новий метод діагностики раку на основі відкриття кальціо-білкової залежності. Якби він працював як скринінговий, можна було б значно раніше запобігати розвиткові цього захворювання. Саме на проблеми з раннім виявленням онкопатологій постійно нарікають і міністр охорони здоров’я, і директор Інституту онкології, інші фахівці. Наведу промовистий приклад. В Україні смертність від меланоми — 95%, а в США — лише 5%. І таких результатів американцям вдається досягти завдяки ранній діагностиці захворювання. У нас же часто звертаються по допомогу хворі ІІІ—ІV стадії, від яких відмовилися профільні спеціалісти.
Спосіб діагностики злоякісних пухлин людини за слиною — абсолютно нетравматичний. Здавалося б, досить раз плюнути — і все, але щоб поставити діагноз, ми працюємо з реактивами та зразками слини дві-три години. Затяжна процедура пояснюється тим, що ми не маємо сучасного автоматичного спектрофотометра. Достовірність нашого онкотесту майже стовідсоткова, тобто вища, ніж у традиційних діагностичних методик. Самотужки зібрали кошти (майже 6 тис. дол.) для закупівлі нового апарата в Петербурзі, який би значно прискорив діагностику за нашим методом.
Нами розроблений і принципово новий засіб для лікування раку. Але для того щоб його зареєструвати, потрібний майже мільйон гривень. Крім того, необхідно провести доклінічні випробування засобу на тваринах та клінічні — на людях. Маємо ліки, що дійсно лікують, чергу з «відмовників» медицини, але за законом ми не маємо права їм допомагати.
Виходить замкнуте коло. Для того щоб упровадити ліки, в нашій країні потрібно 10—15 років. Скільки ж до того часу вимре українців, ураховуючи ситуацію з поширенням онкозахворювань? Тим часом зарубіжні препарати, що зараз у нас застосовуються для лікування раку, вже застаріли. Отже, тепер шукаємо спонсорів, щоб зареєструвати препарат.
Іноді йдемо назустріч хворим, родичі яких благають нас допомогти. Деяких «безнадійних» хворих вдалося вилікували нашим методом. Ось приклад. (Професор показує комп’ютерну томограму легень одного з пацієнтів.) Рак роз’їв один із бронхів, легеня кровоточила. В Інституті онкології відмовлялися надавати допомогу, аж поки не вдасться зупинити кровотечу. Ми попросили фахівців-хірургів нашого інституту, щоб вони прооперували хворого, адже легеневі хвороби все ж таки — наш профіль. Але вони не погодилися, мотивуючи відмову тим, що «мерців не оперують». Після проведеного у нас лікування через півроку пацієнт зробив контрольну комп’ютерну томограму. Пухлини начебто й не було. «Ви нам не того хворого привели», — кажуть спеціалісти, які проводили томографію. Але пацієнт прийшов із паспортом та гістологічним висновком, де вказано наявність аденокарценоми.
Важкохворі дізнаються про нас переважно від родичів та знайомих, які працюють у Державному департаменті захисту авторських прав. Якось до нас потрапив безнадійно хворий на рак печінки художник. А сьогодні колишній наш пацієнт уже став доцентом Академії мистецтв і п’ятий рік не скаржиться на здоров’я.
З томограми видно, як наш препарат осідає в раковій пухлині, зупиняє її ріст, неначе муміфікуючи, але разом із тим орган залишається життєздатним, у ньому не відбувається некротичних процесів, як від хіміопрепаратів, які, знищуючи ракові клітини, отруюють увесь організм продуктами їх розпаду. Під час лікування нашим препаратом не відбувається токсичного впливу на організм: ні від розпаду пухлини, ні від самих ліків.
Звичайно, не всіх списаних медициною помирати вдома вдається витягти з того світу. А от при другій-третій стадії захворювання результат міг би бути стовідсотковим. Але ми не маємо права лікувати таких хворих, адже наш препарат не зареєстрований.
На сьогодні наші ліки лише рекомендовані як ад’ювантна (додаткова після операції та опромінення) терапія. Зате американці — обома руками за можливість співпраці!
Не токсичні, без побічних дій? Значить, «не ліки»
— Нас загнали у глухий кут. Щоб зареєструвати препарат, необхідно, щоб він мав бодай мінімальну токсичність. У наших же ліків токсичність нижча, ніж у солі. От через такі абсурдні перепони не можемо широко застосовувати наш препарат, — розповідає професор Суслов. — Тим часом відомо, що деякі виробники ліків змушені навмисно вводити токсичні елементи до препаратів. Один із них, виготовлений на основі чистотілу, має токсичність у 10 тисяч разів вищу, ніж наш засіб. А все тому, що виробники змушені були погодитися з вимогою «токсичності» і ввели до препарату бойову отруйну речовину — іприт.
— Не може бути!
— Річ у тому, що історія виникнення протипухлинних препаратів почалася відтоді, як фашисти, вирішивши ліквідувати онкохворих в’язнів концтабору, задля експерименту посадили їх у камеру, яку потім заповнили газом іпритом. Приречені залишилися живі, мало того, у них зменшилися пухлини. Після цього випадку всі фармакологічні онкопрепарати беруть початок від цього «родоначальника», оскільки він підвищує проникність ліків до тканин. Але водночас дає колосальну токсичність. Після такого «лікування» в людей виникають тяжкі ускладнення. Як бачимо, життєвий шлях фармпрепарату починається з відправної точки — токсичності. Саме вона та недолугі «стартові» вимоги фармкомітету можуть мати непоправні для багатьох пацієнтів наслідки.
Прикро, але наші препарати «не вписуються» в усталені канони, а свідомо отруювати людей, коли можна цього уникнути, совість не дозволяє.
Крім того, за фармакологічними правилами, препарат спочатку має пройти випробування на тваринах. Проте деякі види пухлин можуть не піддаватися лікуванню у «братів наших менших», але водночас давати хороші результати в людей. Тому вважаємо, що просто необхідно дозволити випробувати такі препарати на безнадійно хворих людях. На сьогодні наш препарат випробуваний на понад 200 онкохворих добровольцях, яким відмовили в лікуванні офіційні установи. Важлива його особливість — він зменшує об’єм метастазів, що вкрай важливо при лікуванні онкозахворювань.
Нема пророків у своїй вітчизні
— Хоч трохи відкрийте завісу таємниці. У чому суть розробки? Який принцип дії винайдених ліків?
— Про наше ноу-хау скажу лише в загальних рисах. Метод ґрунтується на природних для людини кальцієвих сполуках. Співавтор цього препарату Т.Підгаєвська жартує, що ми розробили «ракетоносій», який переправляє спеціальне з’єднання до ядра клітини, де воно приєднується до спадкового апарату. А кальцій-зв’язуючі ядерні білки регулюють роботу самого спадкового апарату. Таким чином відновлюється ця структура. Принципова відмінність наших розробок у тому, що вони нетоксичні. На відміну від нас фармакологи вважають: чим вища токсичність, тим вища й ефективність препарату. Принцип дії таких токсичних препаратів — вбити пухлинні клітини. Ми ж намагаємося, образно кажучи, наставити спадковий апарат «на шлях істинний». Природна смерть клітин називається апоптоз (у перекладі з грецької — «опадання листя»). Саме на ці «рейки» намагаємося перевести поділ пухлинних клітин та запобігти переходові клітин, що готуються до поділу, у пухлинні. Ми не вбиваємо, а плавно переводимо «стрілки».
Тим часом розробками українських учених серйозно зацікавилися за кордоном. Американці навіть пропонують продати авторські права на винахід.
Автор: Ольга Павлоцька
За матеріалами «Дзеркало тижня»
|
