Каталог статей

Аварія на Чорнобильській АС - смертоносне полум'я зловісної пожежі -висвітлило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Ті, що згоріли в огні,

В перші хвилини двобою.

Землю прикрили собою,

Як наші батьки на війні!

Не залишили пости,

Мужньо стояли у герці,

Пам'ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

Навічно заснули герої-пожежники на новому підмосковному Митинському цвинтарі.

Звучить мінорна музика органа.

Скромні плити з червоними зірками будугь нагадувати нам і майбутнім поколінням імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Віктора Кибенка, Миколи Титенюка, Володимира Тишури.

Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно моєму народу болить.

А світло сузір'я семи лебедить,як струна,

І ворон, осліплий від нього, безкрило кричить.

Двадцять, двадцять довгих літ минуло від тієї страшної квітневої ночі, чорний спалах якої розсік історію нашого багатостраждального народу на дві частини. Потомки наші так відраховуватимуть тепер плин часу: це було до Чорнобиля, це - після нього.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 березня 1990 року день 26 квітня оголошено днем "Чорнобильської трагедії".

У цей день по всіх церквах звучать дзвони пам'яті.

Через тридцятикілометрову зону пройшло близько 600 тисяч людей, переважно військовослужбовців та молодих добровольців, які брали участь у ліквідації аварії.

Одним із перших на Україні в нашому місті встановлено скорботний знак, закладений на пам'ять про мужніх ліквідаторів - наших земляків.

Хай стане він пересторогою для всіх прийдешніх поколінь і болем відгукнеться в наших серцях. Згадаймо їх поіменно.

Звучить "Аве Марія". Й. С. Бах.

Світло згасає. З залу до підніжжя сцени підходять учні з запаленими свічками, які вони залишають біля портретів ліквідаторів. Утворюючи живий ланцюг, вони зупиняються. (Далі виконавці виголошують імена героїв - чорнобильців свого регіону).

Давайте постараємось зробити все від нас залежне, щоб цей ланцюг із запаленими свічками, ніколи більше не мав продовження.

Учні беруться за руки, замикаючи ланцюг. Музика наростає. Палахкотіння свічок і зімкнені руки символізують бажання дітей не допустити нових трагедій і жертв.

ВІЧна слава героЯм!

Виходять два учні, які беруть зі сцени кошик із квітами і йдуть до пам'ятного знаку.

Свічка поминальна

І свічка надії

26 квітня полум'я її в кожному нашому домі зіллється в одне - полум'я ВІРИ!

Звучить інструментальний твір "Одинокий пастух".

Повне світло. На сцену виходять ведучі.

Зоною назвали мій родинний край,

Де медами пахла липа золота,

Де кипіло небо від пташиних зграй

І котили хвилю пшениці - жита.

Зоною назвали мій родинний край,

Де ніхто не сіє, де ніхто не жне...

Клякну при дорозі, крикну. "Не вмирай!" -

І земля почує і простить мене.

Води там тихі, як великодній ряст.

Зорі там чисті, як передзвін різдва...

Там ми кохали юні і не раз,

Там цвіркунами тішилась трава.

Скільки веселих там гомоніло сіл!

Скільки барвистих там квітувало піль!

Виїла очі радіоактивна сіль,

Випалив серце невтишимий біль.

Звучить пісня “Балада про мальви”

Сл. Б. Тури, муз. В. Івасюка.

Заснули мальви біля хати,

їх місяць вийшов колихати,

І тільки мати не засне, Двічі.

Мати не засне.

Жде вона мене.

Приспів:

О, мамо рідна, ти мене не жди,

Мені в наш дім ніколи не прийти.

З мойого серця мальва проросла

І кров'ю зацвіла.

Не плач же, мамо, ти ж бо не одна.

Багато мальв насіяла війна.

Вони шепочуть для тебе восени:

- Засни, засни, засни, засни.

У матерів є любі діти,

А у моєї - тільки квіти.

Самотні квіти під вікном. Двічі.

Квіти під вікном

Заснули вже давно.

Приспів:

Як зійде сонце - вийде на поріг,

І люди вклоняться тобі до ніг.

Пройдися полем - мальви буйних луг

Торкнуться твоїх рук.

Життя - як пісня, що не віддзвенить.

Я в мальві знов для тебе буду жить.

Якщо ж я ласку не встигла принести -

Прости, прости, прости, прости.

Ведучі:

Жадання людства- зупинити

Безодні атомної смерч.

Ми ж сіячі, ми - сонця діти -

Спроможні зупинити смерть.

Спинити вибухи, ракети -

Роззброїти віки і дні,

Щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вікні.

Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах.

Щоб грізне ядерне жахіття

Не спалахнуло по світах.

Звучить саунд - трек із фільму "Титанік"

Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись.-

Луна чорнобильська пересторога:

Кульмінація мелодії збігається зі словами ведучого, що символізує єднання всіх сил, як протест проти нових трагедій.

ЛЮДСТВО, ЗУПИНИСЬ!

З віків повертаюся втомленим поглядом:

І ти уже близько - на кручі Дніпра.

І руки твої над Чорнобильським овидом

І голос до нас: "Воскресати пора!".

Пора, Україно! Інакше - не вижити!

Освячуй на подвиг труди орача!

Навчи: як усе, що вродило нам, вижати,

Як волю здобути без крові й меча!

Звучить пісня "Господи, помилуй нас" сл. і муз. Т. Петриненка.

Навіть на останнім рубежі.

Промінь віри в нас ще не погас.

Боже, Україну збережи

Господи, помилуй нас.

Нам свою всемилість спокажи

Правдою повсюди й повсякчас

Боже, Україну збережи

Господи, помилуй нас.

Приспів:

Помилуй, Господи, помилуй.

Господи, Господи, помилуй нас.

В наших грудях кулі і ножі,

Нас розп'ято й знищено не раз.

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Із колін піднятись споможи

І благослови у добрий час.

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Приспів:

Помилуй, Господи, помилуй. Господи,

Господи, помилуй нас.

Наші душі нидіють в іржі,

Але промінь віри не погас.

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Грішні діти, діти не чужі

Отче наш, почуй наш щирий глас.

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Це підсумок вечора - реквієму, що символізує гімн життю на планеті Земля.

Підготувала Леся Бароян

 м. Стрий, Львівська область