Свято рідної мови
Сценaрій
Мета. Закріпити знання дітей з рідної мови, розвивати вміння миттєво розпізнавати головні та другорядні члени речення, виховувати любов до рідної мови і бажання краще її вивчати. Обладнання. Картонки із завданням для закріплення матеріалу, переносна дошка для прикладів, ноші для учасників агітбригади; у кожного з учасників заходу на голові паперовий обруч, де написано "Дієслово", "Займенник" і т. д. Оформлення. Клас (чи зал) прикрашений українськими рушниками, висять лозунги з висловами видатних письменників про рідну мову. В центрі, де буде проходити дійство, з кольорового паперу прикріплені квітки у формі віночка, а від нього відходять паперові стрічки з написами "Прийменник", "Числівник" і т. д. На сцені стоять всі учасники свята, одягнені в українські костюми.
Ведуча (вихователь або класний керівник). Діти, сьогодні у нас свято, свято рідної мови. І розпочинається воно з дивної казки. Ось послухайте! Одного разу частини мови - діти однієї матері - зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший.
Іменник. Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4 відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...
Ведуча. Тут його перебив Прикметник.
Прикметник. Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: "Прийшла весна" (пише на дошці). Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне! (Пише знову). "Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна". Запам'ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи. У реченні виступаю означенням і присудком.
Ведуча. У розмову вступив Числівник.
Числівник. Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в реченні головним або другорядним членом.
Ведуча. Слухав це займенник і йому урвався терпець.
Займенник. Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, коли вас іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка?
Ведуча. Не витримало й Дієслово!
Дієслово. То все байки! Ви разом - ледарі! Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, Іменник - завод - чи знає без мене, що він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього дня. У реченні також виступаю головним і другорядним членом.
Ведуча. Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.
Прислівник. Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я можу бути тільки обставиною.
Прийменник. Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв'язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення (пише). "Учень йде ... школи". Що тут пропущено, хто скаже? (Діти говорять і він вписує пропущений прийменник "до" або "із". Отож, покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із школи...
Сполучник. І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з'єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.
Ведуча. Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.
Частка. А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття...
Вигук. Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу піднести голос.
Ведуча. Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому одягнена їх рідна мати-Мова.
Мати-Мова. Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі. Хай віднині панують між вами дружба і згода.
(Звучить пісня "Звучи, рідна мово". Слова Андрія Демиденка, музика О.Семенова).
Мово рідна, світи в ріднім домі. Крізь зболений час і духовні руїни. Вертайсь, рідна мово, У серце народу, у душу Вкраїни.
Мово рідна, квітуй і шануйся, Любов'ю воздай всім народам і мовам. З тобою я плачу, З тобою сміюся, О ріднеє слово!
Мово рідна, живи в ріднім домі. Крізь зболений час і духовні руїни Вертайсь, рідна мово, У серце народу, У душу Вкраїни.
Приспів:
Якого ж ми будемо племені-роду, Якщо буде в устах наша мова згасать? Чи будемо з вами тоді ми народом, Як стихне вона в голосах?
Звучи, рідна мово, На землі рідній лийся по вінця, Мово моя українська, Мово моя материнська!
(Після того, як мати-Мова виконала пісню, всі діти стають навколо матері й разом говорять).
Разом (беруться за руки). У дружбі й злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!
Мова. От і добре, що ви все зрозуміли. А тепер я б хотіла перевірити знання у наших учнів, а вчителі філологи визначать, хто з вас і як справився із завданням.
(Роздає картки, де написані різні речення, а учні повинні знайти дієслово, прислівник і т. д; а потім і самі мають придумати речення із аналогічним завданням. Викликає учнів за бажанням).
Ведуча. Поки ваші товариші будуть готувати завдання, я б хотіла запросити до залу шкільну агітбригаду. Вона давно вже чекає за дверима.
(Звучить декілька акордів мелодії маршу. На її фоні по черзі, один за одним, заходять учасники агітбригади, стають у шеренгу. На останніх акордах мелодії вони стають у нову мізансцену "галочко" і починають свій виступ).
1-й учасник. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і мальовничій землі - на нашій славній Україні!
2-й учасник. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.
3-й учасник. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.
4-й учасник. В рідній мові своїй Мусив вивчити кожне слівце, Доглядати його, Як старий садівник деревце.
5-й учасник. Щоб ніякий хробак Не точив його ніжні листки, Щоб у чисті слова Не в'їдалися зло остюки.
6-й учасник. Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має.
7-й учасник. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила?!
Мова. Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі любить мене так, як ви?
(Учні зачитують імена своїх товаришів по школі, що навчаються на "відмінно", і хто має зразкові оцінки з рідної мови. Місцевий матеріал використовується в подальшому).
Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є інший список. Це учні, які мають "2" з рідної мови. (Зачитує список). Як ви гадаєте, чому у них стільки двійок?
4-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть діючу модель двієчника. (Два учасники агітбригади заносять на ношах модель 2).
Модель-2. Обережно!
5-й учасник (бере указку і досконально все пояснює). Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється від хорошого учня, але внутрішньо... А втім, все по порядку. (Показує на голову). Що це по-вашому?
Всі. Голова!
5-й учасник. Правильно. А що ви знаєте про голову?
6-й учасник. Одна голова - хорошо, а дві краще!
5-й учасник. Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої голови у вас у всіх голова піде обертом.
Модель-2. Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.
5-й учасник. Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?
Модель-2. Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.
5-й учасник. Очі...
Модель-2. Пара штук!
5-й учасник. Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.
Модель-2. А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися... Зиркнув, як-небудь списав - і порядок!..
5-й учасник. Рот, за допомогою якого він часто говорить...
Модель-2. А я не вивчив... А я зошит забув... За що двійка?
5-й учасник. Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою... Ноги...
Модель-2. А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої - мовчок. Та від моїх рук, може, весь клас...
7-й учасник. Вся школа... Все село... наплачеться.
Модель-2. Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси - хіба це не моїх рук діло?
Разом. Твоїх, твоїх!
5-й учасник. Запитання є?
Мова. А скільки ось таких у вашій школі?
6-й учасник. Та з десяток набереться.
Модель-2. Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили свої двійки.
5-й учасник. Ще будуть запитання?
Разом. Ні! Все ясно!
Мова. Тоді винесіть двієчника!
Модель-2. Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли - критикувати!
(Виходить. Знову учасники агітбригади змінюють мізансцену, стають "журавлиним клином").
7-й учасник. Спрацювала двійка! Двійка, як міна...
Всі. Міна уповільненої дії.
6-й учасник. Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику...
5-й учасник. А завтра ти отримаєш двійку за кермом комбайну, або за станком!
7-й учасник. Вважаю, що двійкам взагалі не місце в нашій школі. Які ж ми будемо в майбутньому працівники?..
6-й учасник. Якщо зараз так ставимося до своїх учнівських обов'язків.
Мова. Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі, знадобляться вам в майбутньому, і ви будете гарними дочками і синами нашої Вітчизни!
1-й учасник. Буду я навчатись мови золотої У трави-веснянки, у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
2-й учасник. Буду я навчатися мови-блискавиці В клекоті гарячім кованої криці, В корневищі пружному ниви колоскової, В леготі шовковому пісні колискової, Щоб людському щастю дбанок свій придбати,
Всі разом (крок уперед). Щоб раділа з мене - Україна-мати!
(У сценарії використані вірші Сидора Воробкевича, Андрія Малишка).
Друга частина свята може бути конкурсною. Для її програми можуть бути використані українські народні ігри, загадки, прикмети, прислів'я, пісні й танці. Також можна включити до програми приготування українських національних страв (вареників, калачів, пампушок). Звичайно, їх готують заздалегідь, а потім, під час конкурсів дають учасникам, як приз - чи то вареник, чи то пампушку. Скільки набрав очок, стільки ж одержуєш і вареників. Успіх свята залежить від режисерського бачення сценарію та його мізансценірування.
Г. М. Яцун, педагог-організатор с. Барвінівка, Запорізька обл.
Джерело: http://abetka.ukrlife.org/mova3.htm |