Каталог статей

Дніпро – річка мого дитинства

(колективна творча справа до Дня води)

Оформлення залу – карта Європи, карта світу, стенд з газетами та журналами про Дніпро.

Ведучий: Чи замислювалися ви над тим, як би людство  жилио без води. Про людство, може, й не замислювалися, але про себе – так. Згадайте, як ви себе почуваєте, коли в спекотний день вас мучить спрага, як хочеться скупнутися в річці, а як некомфортно, якщо вдома з крана перестала текти вода. Недарма ж кажуть: “Без води і ні туди, і ні сюди.

   Генеральна асамблея ООН на своїй 47 сесії в листопаді 1992 року прийняла резолюцію, згідно з якою 22 березня кожного року відмічається як Всесвітній день водних ресурсів. А період 2005-2015р.р. проголошено Міжнародним десятиріччям дій “Вода для життя”.

   Головним водним джерелом нашого селища є річка Дніпро. Наша колективна справа присвячується цій легендарній чудовій річці.

Гарна, велика країна моя,

В ній і озера, річки і моря,

Гори високі, степи та ліси.

Скільки багатства, і скільки краси!

Батьківщини рідної сади

Нахилились цвітом до води.

Кожна гілка – в сонці, у теплі,

Щедро пахне соками землі.

Батьківщини рідної гаї

Кличуть мене в затінки свої.

Зупинись і слухай солов’я,

І відчуй, що це - земля твоя.

Мудрі стверджують, що у кожного в житті є два береги – від одного людина відпливає, а до іншого колись причалює. Але на усій довгій дорозі зустрічаються інші, не менш значні береги. Це берег надії, юності, берег дитинства. І щаслива та людина, яка має ці береги і улюблену річку дитинства. Куди б доля не закидала людину, їй неодмінно світитиме далеким теплим вогнищем, щасливим спогадом про той найперший берег дитинства, рідна річка.  

Річка мого дитинства – Дніпро. Я люблю  спостерігати за своєю річкою. Вона то дзеркально-спокійна, то вкривається гребінцями хвиль, то ледве струмує у вузькому руслі, то розливається на багато кілометрів ушир.

Погляньте на карту будь-якого материка. Ви одразу помітите. Що ріки утворюють на поверхні Землі густу сітку. Вона охоплює своїм вигадливим узором майже всю поверхню суші, і тільки в деяких районах, переважно в пустинях, ви побачите на карті поодинокі голубі лінії.

Виступ учнів.

Багато на Україні річок -  майже 23 тис. Є серед них великі і маленькі. Але головна річка України – це Дніпро. Водну мережу Чернігівщини складають 1200 річок. І вони належать до басейну Дніпра. А площа цого басейну становить 503 тис. км. кв.

   Басейн Дніпра найбільший  на Україні. Він включає 42% річок, що течуть на території держави, збираючи води з Волинської, Подільської і Придніпровської височин, Полісської та Придніпровської низовин, частково з Середньоросійської височини і Донецького кряжа.. На півдні він перерізує Причорноморську низовину.

   Дніпро… Серед рік Європи  він за довжиною поступається лише Волзі та Дунаю. А бере свій початок Дніпро у глибині густих смоленських лісів, поміж косогорів Валдайської височини, що є однією з ланок головного вододілу Російської рівнини.

   Скромна колиска славетної ріки: з невеличкого болота Аксенінський мох, що під селом Аксеніно Саричевського району Смоленської області, жебонить маленький струмок. Це – виток Дніпра. Тут його легко можна переступити. Але такий він тільки біля своєї колиски. А далі, зустрівшись з однією-другою сестрою-притокою, змужнів, прийняв води Вязьми і Вопеця – зовсім став великим і сильним,  уже пароплави може нести на своїх хвилях.

   Вчені вважають, що Дніпро та його басейн утворилися ще до появи людини на нашій планеті. Остаточно ця могутня ріка  і її долина сформувалися десь 13-15 тис. років тому.

   У своєму плині на південь Дніпро перші 485 км  тече по території Росії, потім протігом 595км -  у межах Білорусі, далі (майже до гирла Прип’яті), протягом 115 км, він утворює кордон між Білоруссю і Україною, і,  нарешті, протягом 1090 км, до впадіння в Чорне море, протікає по території України.

   Басейн Дніпра розкинувся на величезній рівнині, обмежений на сході схилами Середньоросійської і Валдайської височин, які підносяґться до висоти 200-230 м над рівнем моря, а на заході – схилами Волино-Валдайської височини з висотними позначками 150-300 м. Від водозборів Вісли, Німану і Західної Двіни він відокремлений низькими розмитими пагорбами.

   Дніпр – рівнинна річка:  на своєму шляху він у висотному розрізі знижується тільки на 253м. Його течію прийнято ділити на три характерні частини: верхній Дніпро – від витоку до Києва, середній – між Києвом  і Запоріжжям та нижній Дніпро – від Запоріжжя до Чорного моря.

   У районі Києва Дніпро виходить у зону помірної вологості. Звідси починається його середня течія. Долина характеризується чітко вираженою асиметричністю: правий корінний схил крутий і високий. Лівий – низький, пологий. Річка проходить уздовж Придніпровської височини, яка відхиляє її течію на південний схід; з лівого боку примикає широка стародавня тераса, яка має вигляд неозорої рівнини.

Усі великі притоки впадають ліворуч.

   Середній Дніпро – це троє водосховищ: Канівске, Кременчуцьке і Дніпродзержинське з короткими відрізками річки між ними.

   На берегах середнього Дніпра розкинулося багато великих і малих міст, і кожне з них – сторінка істрії Русі і України.

   Спустившись і вийшовши зі шлюзу Запоріжжя, далі йдемо по нижньому Дніпру, який тут цілком тече по Причорноморській низовині – посушливій зоні півдня України.

   Затримаймося трохи біля острова Хортиці, що поблизу Запоріжжя. Він невеликий: 10  на  2-3 кілометри. Але,  надзвичайно мальовничий, і нині використовується як база відпочинку городян.

   У  Хортиці багатюще минуле. Острів відомий з давніх-давен. Стародавні слов’яни, пливучи “із варяг у греки”, завжди зупинялися тут, щоб відпочити і підремонтувати судна..  За чотири з половиною сторіччя до н. е. Його згадує Геродот.

   У 15-16 сторіччях острів був місцем збору бойових дружин Київської Русі, а пізніше – базою Запорізької Січі – відважної козацької вольниці. Сюди тікали від гноблення панів і царських сатрапів найсміливіші і наймужніші люди. Тривалий час Запорізька січ була опорою українського народу проти агресії ханського Криму, Туреччини і панської Польщі.

   Свій великотрудний шлях Дніпро закінчує, впадаючи в Дніпро-Бузький лиман – найбільшу затоку північно-західної частини Чорного моря. Тут річка утворює дельту, зайняту плавнями.

   На Дніпрі, як і на інших європейських річках, бувають періоди великої води – весняні повені, які формуються талими сніговими водами. Пік повені – найвищий рівень води – звичайно спостерігається в середині квітня – на початку травня. Потім вода спадає, і в липні-серпні встановлюється літня межень – маловоддя. Восени вода в річці знову піднімається від дощів. Зима – такий період, коли в річці найменше води, бо живиться вона в основному підземними водами.

   В грудні морози сковують Дніпро кригою, а в березні -  на початку  квітня під впливом весняного  тепла крига скресає. У теплі зими річка в нижній течії не замерзає.

За рік Дніпро із свого басейну збирає і виносить у море в середньому 52,4 куб.км води і 2,2 млн.т. наносів.

Ведучий:   Чудовий Дніпро будь-якої пори року і в будь-якому місці. Узимку, коли здається, можна слухати тишу, або коли виблискує на сонці кожна сніжинка. І напровені, коли починає скресати лід і буйна повінь затоплює придніпровські луки.

Лагідний, блакитний тихого літнього дня, при рвучкому вітрі раптом завирує, закипить, почорніє, розгойдає на просторі важкі хвилі. Грізний такої пори Дніпро. Про таку його нестримну вдачу і силу писав Т.Г.Шевченко.

  (Вокальний ансамбль під керівництвом Мельник Т.Г. виконує пісню “Реве та стогне Дніпр широкий”. Худ. керівник Омельченко Ю.Г.)

Виступ учнів.

Малі діти часто запитують: чому сходить сонце, чому свище вітер, від чого гримить грім? Вони ростуть і пізнають природу.

   Первісні люди теж хотіли зрозуміти її. Але не завжди вистачало для цього лише  життєвого досвіду. Одні явища навколишнього середовища вони вміли пояснити, а інші – ні. Тож думали, що силами природи хтось керує: хтось допомагає рослині рости, хтось кидає з неба вогненні стріли-блискавиці, хтось посилає на землю дощ. Таких “хтось” люди вважали богами. Так у Давній Греції богом грізних морів вважали бога Посейдона (у римлян – це Нептун). А підвладного йому, доброго й справедливого бога спокійних морів і лагідних рік та озер, звали Нерей, що, як гадали, жив у підводному палаці в оточенні прекрасних доньок – нереїд, завжди доброзичливих до людей. А в наших з вами далеких предків давніх слов’ян існувала впевненість, що серед великої кількості богів є головні і другорядні, добрі (або світлі) й злі (темні). Так ось богинею води була Дана. Це добра світла богиня, яка дає життя.  Вона – і струмок; вона – і річка; вона – і дощ.

    Дану давні слов’яни дуже поважали, адже саме вона, за їхніми уявленнями, дарувала людям життєдайну воду. Тому богині Дані навіть приносили в жертву коштовності. Їх кидали у води рік та озер, криниць та джерел. Цей звичай живе і тепер. Щоб повернутись до тих місць, де людина була щасливою, кидають у воду монети. І чи не кожен з нас так робив перед від’їздом з моря, щоб знову його побачити… А ще на згадку про те, як давні слов’яни шанували богиню води Дану, нам залишились численні назви рік, що походять від її імені: це і десна, і Дон, і Дністер, і Дунай, і, звичайно, наш сивий Дніпро, овіяний славою і легендами, оспіваний поетами і письменниками.

   Ось як, уважно придивившись до Дніпра, описував його неперевершений Гоголь:

“Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь идет или не идет его величавая ширина и чудится, будто весь вылит он из стекла, и  будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца в длинну, реет и вьется по зеленому миру. Любо тогда и жаркому солнцу оглядеться с вышины и погрузить лучи в холод стеклянных вод и прибрежным лесам ярко осветиться в водах. Зеленокудрые! Они толпятся вместе с полевыми цветами к водам и, наклонившись, глядят в них и не наглядятся, и не налюбуются светлым своим зраком, и усмехаются к нему, и приветствуют его, кивая ветвями. В середину же Днепра они не смеют глянуть: никто, кроме солнца и голубого неба, не глядят на него. Редкая птица долетит до середины Днепра. Пышный! Ему нет равной реки в мире. Чуден Днепр и при теплой  летней ночи, когда все засыпает – и человек, и зверь, и птица; а Бог величаво озирает небо и землю и величаво сотрясает ризу. От ризы сыплются звезды. Звезды горят и светят над миром и все разом  отдаются в Днепре. Всех их держит в темном лоне своем. Ни одна не убежит от него; разве погаснет на небе. Черный лес, унизанный спящими воронами, и древле разломанные горы, свесясь, силятся закрыть его хотя и длинною тенью своею, - напрасно!  Нет ничего в мире, что бы могло прикрыть Днепр. Синий, синий, ходит он плавным разливом и средь ночи, как середь дня; виден, за сколько видеть может  человечье око. Нежась и прижимаясь ближе к берегам от ночного холода, дает он по себе серебряную струю; и она вспыхивает, будто полоса дамасской сабли; а он, синий, снова заснул. Чуден и тогда Днепр, и нет реки, равной ему в мире! Когда же пойдут горами по небу синие тучи, черный лес шатается до корня, дубы трещат и  молния, изламываясь между туч, разом осветит целый мир – страшен тогда Днепр!  Водяные холмы гремят, ударяясь о горы, и с блеском и стоном отбегают назад, и плачут, и заливаются вдали”.