Каталог статей

                      Душі людської доброта

Мета. Створити умови для виховання небайдужого ставлення до людей, які потребують допомоги; формувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі людям похилого віку, ветеранам війни, сиротам, інвалідам; виховувати високі моральні якості.

Ведуча.

„Крок за кроком, все далі і далі

 Ми втрачаємо наше життя.

 Чого варті ми без добра і моралі,

 Без любові – найціннішого почуття?”

Вчитель. Добро, милосердя... Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комплекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх живих істот.

Учень. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу.

Учениця. Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб відчути доброту наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа.

Вчитель. На жаль, багато поряд із нами бідних людей, які з різних причин ледве виживають. Якщо кожен із нас буде небайдужим до чужого горя, то це полегшить їхнє життя. Коли ви закінчите школу, самі творитимете затишок у нашій країні такий, щоб тепло було всім.

Ведуча.

Приємно завжди поділитись

Своїм багатством і теплом,

Ясним промінчиком світитись,

Щоб затишно усім було.

Треба гаряче серце мати,

Не черствіє душа – в турботі ми,

Я хочу на весь світ сказати:

О, люди! Залишайтеся людьми.

Учень. У злиднях живуть 5тисяч наших земляків. Близько 1тисячі з них мешкають у напіврозвалених халупах. 7тисяч – ті, хто отримує мізерну пенсію. Є і таких чимало, які існують на межі бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це – правда життя.

Учениця.

Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Учень.

Уважним будь, хай шлях твій на землі

Злама байдужості холодні грати,

Є цінності великі і малі,

Багатий той, хто вміє віддавати.

Вчитель. Допомоги потребують і літні люди, які вже не мають сили працювати на городі, по господарству. Кожен із вас повинен зайняти таку життєву позицію, яка б приносила користь не тільки собі, а людям. Проживає, скажімо, поряд із вами літня людина, допоможіть їй, просто, без всілякої винагороди, і ваше добро засвітить вогник вдячності, такий, що зігріє й вашу душу, і ви відчуєте, що день не пройшов марно. Але, на жаль, іноді ми навіть у своїй хаті не помічаємо, що увага потрібна близьким людям.

Ведуча.

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні

Для людей, для птахів, для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими, як ви.

Учень. На картах небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І в свій час кожен із нас, залишаючись жителем Землі, ступає на цю планету. Називається ця планета Старість. Час там протікає повільно – з довгими безсонними ночами.

Учениця. Люди з цієї планети сприймають життя по-іншому: живуть більше в минулому, ніж у теперішньому. Старість... За енциклопедичним словником старість – це „віковий період від 75 до 90 років”. Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів.

Учитель. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

Учениця.

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів...

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти до них?

Чого мовчиш, подумай і збагни.

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж, а хто є ти?

Зваживши, нікого не вини.

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

І променем зорилося святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань,

А ти шукаєш в людях доброти.

Вчитель. Милосердна людина не залишається байдужою до чужого горя, вона обов’язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На безкорисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі.

Учень.

Сирота! Яке болюче слово.

В нім серця біль дух перейма.

Сльоза бринить все знову й знову,

Нема тепла, батьків нема,

Цей безкінечний пошук долі,

Надії поклик кожну мить,

Шукають очі мимоволі,

Душа страждає і болить,

А діти за вікном багаті,

В них найдорожче в світі є.

І з ними поруч мама й тато,

Їм радість кожен день дає.

І так вже хочеться без тями,

Щоб тато в горі захистив,

Послухать казочку від мами,

Любові відчувать прилив.

Обділені, мов вирок грізний,

Ударив біллю, як за гріх.

О, люди! Поки ще не пізно,

Піклуйтесь про дітей своїх.

Учень. У нашій школі теж є сироти. Вся наша шкільна родина допомагає цим дітям, постійно підтримує. Ми з вами теж брали участь в акціях „Збери портфель товаришу”, „Банк одягу”. Але це допомога не тільки сиротам, а й дітям із малозабезпечених сімей. Звичайно, їхній одяг не такий вишуканий, вони сором’язливі, але відверта допомога та психологічна підтримка вселяє надію, і вони почуваються захищеними в нашій родині.

Ведуча. З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались і як набат для сповіщення про якесь лихо, біль, на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

Сьогодні дзвони б’ють на сполох, закликаючи нас  до Милосердя, Доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.

Ведуча.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витати,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте,

Коли її не маєш ти,

То ранячи людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Учень. Люди, Будьмо милосердні!

Учениця. „Бо суд немилосердний для того, хто не вчинив милосердя”.

Учень. „Милосердя – бо ставиться вище за суд”.

Селіверстова Л. М.    м. Умань

                                                  Черкаська обл..