Каталог статей

Вересень:

Я – вересень. Так мене назвали на початку нинішнього століття. Раніше всі кликали – ревун, зарев. Такі назви походять від жовтого кольору, бо саме тоді починає жовтіти листя і ревуть олені у лісі, які влаштовують шлюбні ігри. На заході називали мене маїк – починають маїтися і сівень – масово сіють збіжжя.

         В Європі ще кликали – септембер, що означає «Сьомий», бо в Древньому Римі річне числення починалося з березня. Найбільші свята: Друга Пречиста – 21 вересня, Воздвиження Чесного Христа – 27 вересня, Віри, Надії, Любові – 30 вересня.

Дощі, вітри, морози перші

Зривають золото із кленів.

Незабаром листок осінній

Стукне вдосвіта в шибку до мене.

Чуєш, літо руша у вирій.

Не жалієш, що йде так швидко?

Нічого, та коли бути щедрим,

То шкодую за срібною ниткою

Павутини в отавах вранішніх,

За вітрами і за туманами,

І за тим, що це все не повториться,

А залишиться тільки у вірші.

Жовтень:

Так мене називали ще до часів Київської Русі. Хоча часто кликали і поздерник. Чому? Колись в цей час починали обробляти льон і цей процес називався поздерництвом. А ще звали мене гребень (від поганих доріг), хмурень (похмурі дні), листопадник (період опадання листя).

Жовтень – пора весіль і вечорниць.

Найбільше свято – Покрова Пречистої Богородиці – 14 жовтня.

Вже відсипала осінь каштани,

Гублять сонячне листя клени.

Осінній вітер – бистрий вершник –

Заплутався в траві зеленій.

У жовтні кожен день пестливий

Від листя, що до сонця схоже…

Пливе, летить ця тиха злива,

Милує зір наш і тривожить,

Ще кілька днів – і жовтень згасне,

Як сонце у вечернім небі.

Та довго-довго світло ясне

І ще летітиме до тебе.

Листопад:

Я – листопад. В Європі кличуть – новембер, бо я десятий по літочисленню Древнього Риму. На Західній Україні – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, листопадень, падолист. Найбільше свято – Михайла – 21 листопада. В цей день завбачають погоду. Як на Михайла вітер з полудня, то тепло буде до половини грудня. Михайло завжди на білому коні приїжджає.

Пізня осінь з морозом заручена.

Листок віт їй тепер без потреби

І дерева корінням покрученим

Повростали у вимокле небо.

А гривасті тумати долинами

В передрання біжать табунами.

Осідлати би їх і полинути

Під крило посивілої мами.

Пісня «Осінь»

                   Осінь

Пройшло веселе літо

І осінь надійшла.

І стежкою до школи

Я радісно ішла.

Каштани нас стрічають,

Шепочуть гілочки,

І стелять нам під ноги

Багряні листочки.

Я люблю щедру осінь,

Як айстри зацвітуть.

В садах і на городах

Врожаї збирають.

Яка багата й щира

Та осінь для людей,

Коли ти працьовитий,

Душею молодий.

Учні:

Осінь щедра, жовтокоса, пливе городами

І милується вона своїми дарами.

Капустину у хустину знизу закрутила.

Пузатого гарбуза на тин підсадила.

Цибулину у свитину жовту одягнула,

Квасолину до листочка ніжно пригорнула.

Кукурудзі жовту стрічку у коси уплела,

Помідорам ніжно личка зеленим підвела.

Огірочки, сини й дочки, в листочки сховала,

Щоб за ними господиня трохи пошукала.

А картоплю дощиком свіжим покропила,

Щоби була смачнішою і в льосі не гнила.

А буряки жартома смикала за губи,

Щоб стояли рівнесенько, як молоді дуби.

Потім осінь через гай в садок мандрувала

І чарівним пензликом усюди махала.

І навколо все рябіло, червоніло, золотіло,

В пишні шати одяглось, тими шатами пишалось.

Де ступали її слідочки, виростали там грибочки,

Наставляли шапочки: «Збирайте, діточки».

Залітала у садок, де яблучка спілі,

Тільки пензликом махнула – вони пожовтіли.

Одні яблука біліли, другі червоніли,

А зелені грушечки – зразу золотіли.

Наливались соками, аж світились боками,

Тихо гілля пригинали:»Зривай нас!» - аж благали.

Пісня «Яблучко»

                     Яблучко

Ох яблучко, ти червонесеньке,

Де взялося ти таке гарнесеньке.

Посіяли мене малі хлоп’яточка,

А виростало я із зерняточка.

Росток малесенький ще раз посадили,

І щедро так мене вони поливали.

Отак зростало я, сил набиралося,

Під щедрим сонечком я розросталося.

Потім зі мною диво таке було,

Рожевим цвітом я весною зацвіло.

А осінь яблучка мені дарувала,

От біографія моя така була.

Учні:

А сивенькі сливочки, от погнули гіллячки,

Тихо падали у роси, біля них кружляли оси.

Потім осінь мандрувала поля оглядати,

Чи устигли господарі урожай зібрати.

Усі гречки змолотили,

Позбирали, покосили,

Викопали бараболю,

Ні сліду нема на полю.

І цукрові буряки вже майже кінчають

І відразу на завод його відправляють.

Вам всім, люди працьовиті,

Золотим вашим рукам

Віддячила щедра осінь,

Усім сільським трударям.

Пісня «Час рікою пливе»

           Час рікою пливе

Час рікою пливе, коли осінь прийде

І чарує своєю красою.

І дрімають ліси, колись повні краси,

І проснуться вони лиш весною.

Не сумуйте ліси, що позбулись краси,

У природі все йде і минає.

Скоро прийде весна, її вернеться краса,

Тільки молодість вже не вертає.

А прийде весна, то вернеться краса,

Знову будуть пташки щебетати,

Зеленітиме все і буятиме все,

Поки осінь не прийде до хати.

Ведуча:

На завершення нашого свята пропонуємо вам кілька конкурсів. Переможців чекають призи – цінні і корисні (овочі).

1.     Конкурс на кращу пісню про осінь.

2.     конкурс на кращий вірш про осінь.

3.     придумати найсмішніші назви до композицій овочів.

4.     Хто знає прислів’я і приказки про осінь?

5.     Хто швидше з’їсть морквину?

Ведучий:

На цьому свято закінчується. Дякуємо за увагу.

                                                                Богуш Л.І.           с. Кальне

                                                                Тернопільська обл..