Каталог статей

Осінь-чарівниця

Мета: Прививати любов до прекрасного; вчити пишатися багатствами рідної землі і примножувати їх.

Обладнання: Зал прикрашений осінніми квітами, листям. На дошці – картини на осінню тематику і епіграф:

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печалі в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім  коні.

                                                                              В.Сосюра

(На столі, застеленому скатертиною композиції, виготовлені учнями з овочів. Під тиху мелодію пісні «Осінній день» (музика О.Богомолець, слова Л.Костенко) на сцену виходять ведучий і ведуча).

Ведучий:

Так, це осінь

Серед тихих долин

Павутинкою тане.

З-під зелених хустин

Жовтим листячком гляне.

То туманом густим пропливе над лататтям,

То запахне, мов дим,

Мов картопля з багаття.

Засія над селом

Промінцем горобини,

На відльоті крилом

Помаха журавлиним.

Ведуча:

Осінь! Чи є пора багатша, щедріша на урожай плодів, ягід, овочів? Нема. Чи є пора прекрасніша за ту, коли в золото одягнені дерева? Нема. Чи ще якась інша пора навіює нам непрошений жаль і смуток за літом, за втраченими роками і , водночас, дарує світлу надію на майбутнє оновлення, як не осінь? Звичайно, ні. Скільки віршів, пісень та інших художніх творів присвячуємо ми їй.

Ведучий:

Тому і сьогоднішнє свято присячуємо цій найчарівнішій і найщедрішій порі року – осені.

Ведуча:

Але яке свято без самої королеви Осені? Давайте запросимо її. А от і вона сама.

Осінь:

На баскому коні я прибула до вас,

Маю дуже багато роботи,

Бо оглянути все, дати лад усьому

Це мої є найперші турботи.

Провела я у вирій всі ключі журавлів

І лелек, ластівок проводжала,

Повернутись щасливо у рідний свій край

На прощання я їм побажала.

Кружляли лелеки над нашим селом,

Зробили два кола прощальних,

І довго стояла і слухала я

Курликання їхні печальні.

Я заглянула в ліс – там порядок був скрізь –

Під ногами килими лежали.

Лиш ялини одні не корились мені –

Зелені і горді стояли.

Прилетіла в сади, там рясніли плоди,

Тихо падали в трави похилі,

А за ними, кружляючи довго в горі,

Опадали листки невеселі.

Заглядайте в сади і збирайте плоди,

Які я вам так щедро дарила,

Бо сестриця-зима вже в вікно загляда,

Тоді стану я зовсім безсила.

Я сестриця-зима, хоч її ще нема,

Телеграму дала – я вже лину.

Отже я віддаю їй всю владу свою

З чистим серцем нарешті спочину.

Ведучий:

А я думаю, що необхідно запросити на свято і підданих її Величності Осені. Чи не так?

Входить група гостей в одязі, що символізує різні овочеві культури

Овочі:

Як не віриш – перевір –

На мені дванадцять шкір!

А гризнеш – в сльозах покинеш,

Бо я звуся … (цибулина).

Мене смажать, мене варять,

Хоч отрутою і кроплять,

Всі мене їдять і хвалять,

Звати мене як? (Картопля)

Не стелюсь я спати долі,

Деруся вгору я …(квасоля)

Повзу, мов танк, я на городі

Й на огудині загруз.

Та чомусь мене в городі

Звуть не танк, а як? (Гарбуз)

Ми зеленої всі масті,

Всі довгасті, всі смугасті,

Прив’язали нас в рядках

На зелених ланцюжках.

Гарбузові сини й дочки

Звати як нас? (Огірочки)

В темній я живу коморі, а коса моя на дворі,

Гарбузова я сестриця,

Мене звати … (морковиця)

Ми цукрові, ми кормові,

Є брати у нас столові,

Учні люблять нас у школі,

Виривали нас у полі.

Ми зростали там рядками,

Люди звуть нас … (буряками)

Я на грядці сонцем сяю,

Родичів багато маю,

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я? (Диня)

Всі разом:

Стиглі ми, на смак чудові!

Розпочати свято готові.

Ведуча:

Тепер нарешті можна починати свято.

Україно моя! Краю щедрий ти мій!

Ти красою усіх нас чаруєш.

І весною, як цвітом ти білим цвітеш,

І як літом житами квітуєш.

Та найбільше ти щедра для нас восени,

Коли пожинаємо праці плоди.

Ведучий:

Україно! Поля є твої найщедріші!

Україно! Ліси є твої найпишніші!

А найкраща та земля,

де ріс і вродився я.

Входять три сини-місяці: Вересень, Жовтень, Листопад