Каталог статей

Сценка

Батько:

- Холодно надворі. Намело багато снігу. Саме цієї ночі святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, заходить він до кожної хати і розкладає дітям під подушки свої пречудові гостинці. Правда, неслухняним дітям святий Миколай дає хіба що гарного прутика.

Маруся:

- Мамо, а в нашій хаті також сьогодні свято буде?

Мати:

Накінець-то, діти милі,

Ви діждались тої хвилі,

Що з небесного престола

Зійде пресвятий Микола.

Темна нічка за шибками,

Сніг біленький мерехтить,

Небеса блистять зірками,

Десь дзвіночок гомонить.

Миколай вже поспішає,

А з ним ангели малі,

В кожну хату він загляне,

Бо дарунків хочуть всі.

Тато:

- А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно вчитися в школі, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати, що лише вам скаже мати.

Доня:

А скажи нам, мамо мила,

Де той пресвятий Микола

Тих дарунків дістає,

Що так щиро роздає?

Мати:

В небі є така скарбниця,

Там дарунків – без кінця.

Святий Микола їх бере

І на землю всі несе.

Тато:

Та не лише святий Микола

Сходить з небесного престола,

З ним і ангели бувають,

Що святому помагають.

А іще таке буває,

Що услід за Миколаєм

З пекла антипко втече,

Всім неробам, пустунам,

Злодіям і брехунам

Він вилами погрожує

Та ще й пеклом лякає.

Петрик:

А скажи, матусю люба,

Він страшний дуже?

Мати:

- А ви не бійтеся, він до нас не завітає, бо ви діточки чемні, слухняні, допомагаєте своїй мамі (гладить по голові)

Тато:

Тихо, діточки мої, щось там чути у дворі.

Мати (визирає у вікно):

Хтось там дзвонить і тупоче,

Мабуть, до хати зайти хоче.

Підемо подивимось.       Бере теплу хустку і виходять).

Петрик:

- Цікаво, а що мені Миколай принесе?

Маруся (хапається за голову). Ой, у нас ще не прибрано в хаті! Як же  ми Миколая будемо стрічати? (Порається в хаті й поправляє ряднину, бере віник і підмітає). А ти, Петрику, принеси образ святого Миколая.

Петрик: Ну, це вже не моя робота, мені пора вже спати, щоб скоріше завтра встати.

Маруся:     А дарунків хочеш ти?

                   Від антипка різки жди!

(Петрик приносить образ святого Миколая і вони вдвох чіпляють його на стіні).

Маруся:

- Як би я хотіла дістати від святого Миколая червоні чобітки, теплі рукавички.

Петрик:

- А я – гарну іграшку, солодощів багато.

Маруся: (бере Петрика за руку).

- Петрику, щоби вислухав нас святий Миколай, то і сьогодні треба щиро помолитися (вклякають перед образом, моляться).

                   Святий отче Миколаю,

                   Щиро ми тебе благаєм,

                   Сповни нині наші просьби,

                   Що на думці ми їх маєм.

                   Звели дітям дарунки подати.

                   В надії будем Тебе чекати.

Маруся: А тепер пора спати. На добраніч.

Петрик: Цілу ніч буду чекати…

(Завіса закривається. Звучить музика колискової «Спи Ісусе, спи»).

Ведучий

         Нічка тиха, таємнича,

         Повна дива і чудес.

         До дітвори прийде в гості

         Довгожданий гість з небес.

         Буде радість, буде втіха,

         Бо ж усякий пам’ятай:

         За дітей цієї ночі

         Не забуде Миколай!

         У ніч грудневу місяць світить,

         Чарівні мрії, сни.

         Тихо всюди, сплять всі діти.

         Вже заснули всі.

         Біля ліжка ангел Божий,

                            Хоронитель ангел жде.

                            Він тихенько вчинить двері

                            І дарунки покладе.

         - Але, що це? (Хтось тупотить, поспішає. На сцену, перед завісою, вибігає чорт).

Чорт: Привіт, дзень добрий, гутен таг! (Кланяється).

                            Вітаю вас на різний смак.

                            Мене звуть антипком,

                            До вас примчав я аж із пекла,

                            У вас – зима, в нас – хата тепла,

                            У вас – мороз за хвіст щипа (показує хвоста),

                            І снігу в очі насипа,

                            Не дивіться, що я тут гість,

                            Морозить, студить, як на злість.

                   (В кінці залу задзвонили дзвони).

                            О, це вже ангели сходять з неба,

                            Десь би тут сховатись треба.

                   (Шукає, де б  сховатись, ховається за завісою. По залу йдуть дівчата-ангели, в руках – дзвони, які дзвонять і виходять на сцену. Завіса відкривається. На сцені - царський трон.)

1-й ангел: Де з молока тече дорога,

                            Де безліч зір, де царство Бога,

                            Я звідти йду і вість веселу

                            Несу у вашу я оселю.

2-й ангел: Ще хвилька, діти, і між вами

                            Тут стане Миколай святий.

                            Він з щирим серцем і дарами

                            Опиниться у залі цій.

                   (Чортик чхає за завісою).

1-й ангел: Тихо, діти! Хтось тут є. треба подивитись. (Ангел шукає когось на  сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).

Чортик (плаче) Ой-ой-ой! Болить.

Ангел: Ось цей боягуз. Бачите як сховався!

Чортик: І зовсім я не боягуз!

                            До цих нечемних дітей

                            Я із самого пекла примчався.

                            Прутики вербові я приніс. (Показує в’язку).

                            І кожен з прутиків придається

                            Отим лінивим, що не вчаться!

                   (Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).