Каталог статей

Снігуронька:

                  – Я вітаю вас, хороші!

                     Йшла я лісом крізь порошу,

                     Через гори і долини —

                     Поспішала на гостини.

– Добрий день, хлоп’ята, гості, дорослі. Спасибі зайчику, спасибі лисичка за те, що провели мене.

                  – Ой яка гарна ялинка у вас —

                     Іграшок стільки, яскравих прикрас!

                     Кульки, гірлянди на диво барвисті.

                     Любо поглянуть: ялинка в намисті!

Учениця:     – Снігуронька, а де ж Дід Мороз?

Снігуронька:             – У далекій північній країні Лапландії живе Дід Мороз. Нещодавно він гостював у вас. Тож Дід Мороз був би радий знову зустрітися з вами. Але він уже старенький і гаразд не відпочивши, не зможе повторити довгу подорож. Але подарунки він вам підготував. Але я не змогла їх взяти з собою, а залишила в Лапландії під ялинкою. Але майте на увазі: нелегко нам буде діставатися до Лапландії, багато перешкод доведеться подолати на своєму шляху, який весь замело снігом.

1 учень:     – Сніг іде, сніг іде. Всі стежки замело.

                     Все у білі убралося шати.

                     Біле поле і ліс, біле місто й село,

                     Білих вулиць уже не впізнати.

2 учень:    – Біла казка довкола. Ця казка жива.

                     Під ногами іскряться сніжинки.

                     А зима висіває сніжок з рукава

                     І сріблом обсипає ялинки.

3 учень:     – Сніжинки пухнасті, білі

                     Спускаються тихо з неба —

                     М’якою теплою ковдрою

                     Їм землю укрити треба.

4 учень:    – Лягають вони повільно

                     На шапочки, на рукавички

                     На носики і на щічки!

                     І діти, немов таємнички,

                     Підвівши голівки, стоять!

                     Усе навкруги завмирає,

                     Як з неба сніжинки летять.

Танок сніжинок.

Снігуронька: – Нас чекає тривала подорож і маємо підготуватися до неї. Давайте утворимо дві команди (по 10 дітей). Одну назвемо “Сніжинка”, іншу — “Крижинка”.

Учень:      – Діти, а ви знаєте дорогу до Лапландії?

                     Хто ж тоді знає?

Снігуронька: – Я знаю, хто зможе нам підказати: Морозко! Але щоб потрапити до нього в казку, треба буде скласти сніжинки.

Кожна команда складає свою сніжинку.

Снігуронька: – Які гарні вийшли сніжинки!

– От ми й опинилися з вами у казці “Морозко”. Бачите, скільки тут снігу!

Входить Морозко.

Морозко:   – А ось і я! Доброго дня вам, діти!

                     Я, Морозко, добрий —

                     Біла борода.

                     В мене ніс червоний,

                     І швидка хода.

                     Завжди поспішаю,

                     В цей святковий час,

                     Бо допомогти вам

                     Я люблю завжди.

Діти:        – Доброго дня!

Співають пісню “Морозець”.

Учень:       – Морозко, ми прийшли запитати тебе, чи не знаєш ти дорогу до Лапландії?

Морозко:   – Знаю!

Учень:       – Але Зимонька-зима

                     Геть замела

                     Навколо всі стежки.

                     Підемо в ліс,

                     Ти подивись,

                     Що тут наробила завірюха!

                     І шляху нема —

                     Ну і діла!

Морозко:   – Я дорогу покажу. Але спершу розгорніть мені стежки доріжки, а вже потім я покажу вам дорогу.

Діти за сигналом рухаються, просовуючи лопати поперед себе, а назад біжать, передаючи лопату іншому.

Морозко:   – Усі добре попрацювали. Доріжка, яку ви розчистили, веде до річки. Вам треба перейти через неї, а на протилежному боці замок Снігової Королеви — вона й підкаже дорогу далі. Щасти вам.

Вчитель:  – Морозко, ми заспіваємо тобі пісню.

Співають пісню “Зимонька”.

Учень:       –А як же ми перейдемо через річку?

Вибігають дівчата з санчатами.

1 учениця:      – Ну й прудкі мої санчата,

                     Швидше вітру мчать вони.

                     Тільки люблять утікати,

                     Ці санчата-хитрунки.

2 учениця: – Я і сісти не встигаю,

                     А вони з гори летять.

                     Доведеться, як піймаю,

                     Їх на поводі тримать.

3 учениця: – Ось вони біля замету

                     Зупинилися і ждуть.

                     А самім під гору? Де там!

                     Знають, — я їх повезу.

Учениця:  – А тепер я знаю, що нам допоможе перебратися через річку. Санчата.

Перевозять ляльку на санчатах по парах, один залишається, інший повертається.