Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Святий отче, сідайте, Зі мною свято зустрічайте. Ось вам на снідання вареники в сметані. Сьорбайте потрошку. Піп. А де моя велика ложка? Солоха. Зараз принесу, а ще й ковбаску… Піп. Не треба, їстиму руками, Аби сидіти поруч з вами. Який у нас чудовий стан! Якби не мій духовний сан, То я б вас взяв собі за жінку… Солоха. Та годі вам! Куштуйте шинку. (піп їсть, а потім сідає поближче до Солохи) Піп. Люба Солохо! Дозвольте спитати: Що це таке у вас гарне? Солоха. Рука! Піп. Ой, яка добра, ой, яка чиста! Ой, яка біла, чудова яка! Люба Солохо! Дозвольте спитати: Що це таке у вас? Солоха. Шия моя… Піп. Ой, таку гарну, таку білу шию Та й зроду-віку не бачив я! Люба Солохо! Я хочу сказати, Та підібрати не можу слова… (стукіт у двері) Піп. (перелякано). Ой, хтось постукав до вашої хати! Солоха. Хто це прийшов? Голос із-за куліс. Це пан голова… Піп. Ой, заховайте! Ой поспішайте! Мене врятуйте, о, Боже мій! Щоб не побачили нас добрі люди… Солоха. Лізьте, панотче, у торбу мершій! (Солоха бопомагає попові заховатися у величезну торбу. На сцену виходить пан голова) Солоха. Ой, пане! Де це вас так носило? Як же вас снігом затрусило! Голова. Та це проклята завірюха! Промерзли в мене ніс і вуха. Така вже бісова погода! Якби оце не ваша врода, Якби вас щиро не кохав, Тобі б я зовсім вже пропав! Прийшов, Солохо, до вас у хату… (стукіт у двері) Голос із-за куліс. Дозвольте поколядувати… Солоха. А хто ви такі? Голос із-за куліс. Ми – колядники. Хай вам, добрі люди, завжди добре буде! Щоб були здорові, щоб були багаті… Голова. Сховай мене, Солохо, кудись у своїй хаті, Бо як мене побачать… Солоха. Ховайся тут, козаче! В куточку притулися, Сиди – не ворухнися. (голова за допомогою Солохи ховається в другу величезну торбу поруч із попом. На сцену виходять колядники, співають колядки). Солоха. Ось вам друзі паляниці, калачі і варяниці, Галушки і пампушки – щастя повні мішки! Колядники. Спасибі що дозволили поколядувати, А ми підемо далі – мир у вашу хату! (колядники, тягнучи за собою торби з попом і головою, ідуть за куліси. На сцену виходить Вакула). Вакула. Якби мені не тиночки та не перелази! Ходив би я до Оксани по чотири рази! Гарна дівчина, красуня, я її кохаю, А вона мене і зовсім вже не помічає! І сміється, і глузує, дражниться і коверзує. Бідолашний я, мовчу, аж-но плакати хочу! А терплю, одначе, тільки б її бачить! (на сцену виходить Оксана, виконує пісню). Вакула. О ти, дівчино, горда і пишна! Чом ти до мене з вечора не вийшла? Оксана. Я ходила на музики, Загубила черевики… Вакула. А я продам свої бички, куплю тобі черевички. Дозволь на тебе хоч дивитися. Оксана. Хочу такі, як у цариці! Щоб каміння там було, позолота й срібло, Щоб були не прості, ще й підбори золоті. Як черевички відшукаєш – Я тебе щиро покохаю! А зараз я, дівчата, хочу танцювати. (Оксана з дівчинкою виконують український танок, потім ідуть за куліси). Вакула. Де шукати черевички? Їй-Богу-не знаю! Піду в Пузатого Пацюка поради спитаю. (Вакула йде за куліси, виходить Пацюк із мискою вареників, які їсть руками). Ведучий 1. встає Пацюк і зітхає, півдня штани вдягає Ведучий 2. і сам, хоч вже великий, не взує черевиків. (не сцену виходить Вакула) Вакула. Шановний козаче! Що мені робити, Якщо мене Оксана не хоче любити? Пацюк. Їж вареники в сметані І забудеш про кохання. На мене краще подивись І собі ось так навчись. (тим часом чорт тихо підкрадається до Пацюка і забирає у нього миску з варениками). Пацюк. А де ж вареники поділись, Куди це вони провалились? (іде за куліси шукати вареники) | |
| Переглядів: 2407 | Рейтинг: 3.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |