Каталог статей

Вчитель.

Ми також всi натрудились

І вже трiшечки втомилисъ,

Треба всiм нам дружно встать,

Фiзкультуру розпочать.

Головою покрутили,

Влiво-вправо нахилили,

Поплескали всi руками

І потопали ногами.

На носочки пiднялись,

Яблуко зiрвали,

Ще i ще раз піднялись;

В кошики поклали.

Ручки в боки всi взяли,

Трішки пострибали,

Сіли тихо за столи,

Працювати стали.

Вчитель. Отже, наступна казка наша от така (показує iлюстрацiї до казки).

Чи здогадались, дiти, що це за казка?

Вчитель. Так, це казка В.О. Сухомлинського «Камiнь». Що ви бачите на цiй ілюстрації?

Учень. Хлопчик-пустун кидає камiнь у криницю.

- А ще послухайте вірш до цiєї казки.

Опустiла навколо земля,

Вже не чути пiснi солов’я,

І засохла над криницею вербиця,

Джерельце в криницi перестало битись,

І вона тепер вже без води.

Хто ж такої наробив бiди?

Вчитель. Пригадайте, дiти, зміст казки.

(Розповiдь казки учнями).

Вчитель. До чого закликає казка?

Учень. Казка закликає любити природу, не завдавати їй шкоди.

Вчитель. А зараз, дiти, відгадайте, який музичний iнструмент звучить? (Вмикає запис на касетi. Звучання пiанiно, баяна, скрипки. Діти відгадують, якi музичнi інструменти звучать).

Вчитель. А тепер скажiть, яка казка В.О.Сухомлинського розповiдає про музичний iнструмент? Так. Вiрно. Це казка «Скрипка i Мiсячний Промінь». Що ви бачите на малюнку?

Учень. Скрипка лежить нерухомо на столi, у вiкно свiтить Мiсячний Промiнь.

Вчитель. Чи знав Мiсячний Промiнь, що музику творить Людина?

Учень. Ні, не знав.

Вчитель. Отже, музику творить Людина. Без Людини музичний iнструмент - це лише мертвий предмет. Людина спочатку повинна навчитися, а потім грати на інструменті. Послухайте вiрш до казки «Скрипка i Мiсячний Промінь».

— В Скрипки нiжний голосок, -

Промiнь промовляє, -

— А чому ж вона лежить

І зовсiм не грає?

Скоро прийде музикант,

Вiзьме Скрипку в руки,

І полине музика на поля, на луки.

Почують ту музику.

Веселiї дiти,

І почнуть малими нiжками

Дрiбно тупотіти.

Вчитель. Діти! Вiдгадайте загадку:

Хто так рано-пораненьку

Тьохкає, спiває?

Що за пташечка маленька сонце зустрiчає?

Дiти. Так, це Соловейко.

Вчитель. А чи подобається вам пісня Жука?

Дiти. Так, подобається, але спiв Солов’я красивiший, нiжнiший, веселiший.

Вчитель. Ось подивiться на цей малюнок.

Діти. На малюнку ми бачимо життєрадісну дiвчинку, яка тримає в однiй руцi Солов’я, а в другiй - Жука.

Вчитель. Чи правий був Соловей, який сказав, що спiв Жука нiкому не потрiбний? А втім, послухайте вiрш до казки «Соловей i Жук».

Соловейко весело в садочку

На калини все співав піснi,

Тут Жук рогатий прилетів й подумав:

«А чи не заспівать й мені?»

І загудiв щосили: жу-жу-жу.

Тут Соловейко перестав співати

І став таке йому казати:

- Твiй спiв нiкому не потрібний!

АЖук: «Жу-жу! Про це я

Дівчинці скажу».

А дiвчинка була кмітлива

І дуже вiрно розсудила:

- Хай буде пісня Солов’я,

Але нехай i Жук співа,

Як же нам можна без Жука!

Отже, як Соловей, так і Жук потрiбнi людинi, природi. Жукiв не можна знищувати, вони корисні для природи.

Вони розпушують землю, щоб туди краще проходило повiтря та вода, збирають рештки iз землі, щоб вона була родючою, знищують шкідникiв рослин. Соловей знищує шкiдливих комах, вiн - окраса й охорона садiв.

Вчитель. Давайте, дiти, пригадаємо казку, про яку ми вже говорили, де розповідається про любов до своєї батькiвщини.

Дiти. Це казка «Крiт та Деркач».

Вчитель. Так. А тепер уважно подивiться на iлюстрацiю до казки i скажiть, що зображено на нiй?

Дiти. Тут зображена осiнь, пташка залишає своє гніздо i летить у вирiй.

Вчитель. Як називається ця казка?

Діти. Казка називається «Верба - моя дiвчина золотоока» .

Вчитель. Послухайте про цю казку вiрш.

Не сумуй, вербичко,

Що я вiдлiтаю,

Тебе й гніздечко покидаю.

В соїм ріднiм краю

Зима лютая пройде,

Засяє сонце золоте,

Із домiвок вийдуть дiти

Весні порадiти,

І пташечка прилетить

До верби своєї,

І гнiздечко знов зiв’є,

Заспiва для неї.

Вчитель. Як у казцi «Деркач i Кріт», так i в казцi «Верба — моя дiвчина золотоока» розповiдається про любов до рiдної землi, прагнення повернутись на батькiвщину.

Закiнчується наша подорож до свiту маленьких казок. Хоч цi казки i маленькi, але в них багато повчального: мудростi, добра, чуйностi, справедливостi, високих почуттiв любовi до рiдної природи, Батькiвщини. Цi казки написанi мудрою людиною з щирим серцем, вiдданим дiтям - такою людиною був Василь Олександрович Сухомлинський.

                                              Шкльода В.М.               с. Ясениничі

                                                           Рівненська обл..