Каталог статей

Мама.

                                                      Милі наші матусі!

                                                      Ми вам шану складаєм

                                                      І признатися мусим,

                                                      Що без вас нас немає,

                                                      Ви нас, рідні, зростили,

                                                      Нам життя дарували

                                                      І безмежно любили,

                                                      Від біди захищали.

                                                      То ж сьогодні я хочу

                                                      Вам „спасибі ” сказати,

                                                      За недоспані ночі,

                                                      На тривоги багаті,

                                                      За натруджені руки,

                                                      Що не знають утоми,

                                                      І за добрі поради,

                                                      Як не ладиться в домі.

              Тато.

                                                      Ви завжди у роботі,

                                                      На вас кинуті діти,

                                                      Повсякденні турботи –

                                                      Нема часу й хворіти.

                                                      Густі зморшки покрили

                                                      Ваше добре лице.

                                                      І все менше в вас сили –

                                                       Пам’ятайте про це!

                                                      Люблять вас і онуки.

                                                      Всім здоров’я вам, миру,

                                                      І цілуєм вам руки.

 Батьки цілують руки бабусям.

Гра „Впізнай  бабусині руки”.

              1 ведучий. Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини.

Дідусів діти вітають квітами.

              29 учень.

                                                      Мій сивий, лагідний дідусю,

                                                      Я до землі тобі вклонюся

                                                      За теплоту твою і ласку,

                                                      За мудре слово, гарну казку.

              30 учень.

                                                      Ти вчив нас, як на світі жить,

                                                      Як один одного любить.

                                                      І твій розумний заповіт

                                                      Я пам’ятатиму повік.

Звучить пісня „Про дідуся”.

Гра для дідусів та онуків „Впізнай онука по голосу”.

              Мама (до татусів).

                                                      Дорогі татусі!

                                                      Хай життєві дороги нелегкі

                                                      І тривоги чекають

                                                      На всіх перехрестях й стежках,

                                                      Та курличуть весною

                                                      Так радісно вірні лелеки,

                                                      Бо надії і мрії

                                                      Ступають на пройдений шлях.

                                                      Передзвін доброти, ваша строга,

                                                      Задумлива ласка

                                                      Так потрібні нам всюди

                                                      На кожному кроці, завжди.

                                                      Бо життя – то не вічно

                                                      щасливо закінчена казка.

                                                      І не знаємо ми, де провалля,

                                                      де гори, де буря.

                                                      Дорогі татусі!

                                                      Нам потрібні сьогодні і завтра

                                                      Ваша сила і честь.

                                                      Ваші повні наснаги серця.

                                                      Хай не згасне ніколи

                                                      В мудрих помислах батьківська ласка,

                                                      Із якою в житті ми йдемо до самого кінця.

Інсценізація вірша „Голубочки”.

                                                      Якось вдень на старість літ

                                                      Посварились баба і дід.

                                                      А тоді – як діточки:

                                                      В різні боки та кутки.

                                                      Дід мовчить: уперся він,

                                                      Мов кілочок той у тин.

                                                      Не говорить і стара...

                                                      Вже й обідати пора...

                                                      Вже спустилася пітьма,

                                                      А розмовоньки нема...

                                                      Баба зроду говірка,

                                                      Ця мовчанка їй тяжка.

                                                      Розтуля вона вуста,

                                                      В діда лагідно пита:

                                                   -  Ти, старий, учора чхнув?

                                                      Дід удав, що не почув.

-  Чхнув чи ні? – стара ізнов

-  Чхнув... То що?

-  То будь здоров!

   Засміявся дід в отвіт...

   Помирились баба й дід.

   І сидять вони у купці –

   Голубочок при голубці.