Каталог статей

Великдень

Інформаційна хвилинка

Коли у твоїй душi дзвонять дзвони, лагiдне сонце пригріває землю, птахи спiвають — то це говорить про те, що прийшло довгоочiкуване i найрадiснiше свято - Великдень. Свято це встановлене у пам’ять воскресiння розп’ятого на хресті Ісуса Христа. Пiсля введення християнства на Русi Великдень злився з весняним святом стародавніх слов’ян. Паска вiдзначається пiсля першого весняного молодого мiсяця у недiлю, яку називають Свiтлою.

Великдень — це цiлий обрядовий цикл, що включає: Страсний тиждень, котрий у свою чергу подiляється на Вербну недiлю, Чистий четвер; Великдень (Паска) та Свiтлий (Великоднiй) тиждень, до якого входять Радуниця (шанування предкiв) i Свiтлий (Волочильний) понедiлок.

До Великодня вiруючi готуються сiм тижнiв Великого посту — одного з найсуворiших постiв.

Неділя за тиждень перед Великоднем зветься Вербною. Це свято походить вiд релiгiйної легенди, за якою, коли Iсус Христос в’їжджав до Єрусалима, його шлях люди встеляли вiтками фiнiкових пальм. На слов’янських землях цi рослини не зустрiчаються, їх у обрядi замiнила верба, що найпершою прокидається пiсля зими.

У Вербну недiлю освячували в церквi лозини верби, якими потiм стьобали домочадцiв i худобу, приказуючи: «Верба б’є, не я б’ю, за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко».

Останнiй перед Паскою тиждень називають Страсним або Бiлим. Чистий четвер — це день очищення вiд бруду на тiлі та в душі. Митися в цей день намагалися до сходу сонця. Очищення душi — це сповiдь у церквi. А ввечерi у Чистий четвер віруючі йдуть до церкви та слухають «страстi» — розповiдi про страждання Христа. Пiд час богослужiння люди запалюють свiчки, а потiм забирають їх iз собою та намагаються донести до хати так, щоб не згас вогник. Страсну свiчку зберiгали й у подальшому використовували, як оберiг.

Страсна п’ятниця — це день, коли печуть паски. А у Великодню суботу роблять крашанки та писанки — символ Паски.

У Передхристиянськi часи сонце уявлялося людям казковим птахом. Вороги свiтла, сили зла могли вбити птаха, але завжди він встигав знести яйце, з якого народжувався новий день. Головним святом давніх слов’ян був день свята сонця, природи, що прокинулася пiсля зими.

Життя, яке зберiгалося в яйцi, потрiбно було захистити вiд злих сил, тому тонку шкарлупу покривали фарбою та рiзноманiтними знаками - символами. Пасхальнi яйця називали крашанками та писанками. Кольори, в якi фарбували яйця, мали свою мову. Червоний означав радiсть життя; жовтий — мiсяць, зорi, врожай; блакитний — здоров’я; зелений — воскресiння природи; чорний з бiлим — пошану духiв. Кожен знак на писанцi був символом. Зорi, сонце, павучки, баранячi рiжки, сосни, сороки, пояски, вiтрячки — це закодованi нашi обереги, котрi дають силу, приносять радiсть, застерiгають од злого духа.

У пасхальну суботу пiзно ввечерi громада збиралася бiля церкви. Iснувало повiр’я: хто засипав у цю святкову нiч, той просипав своє щастя. Опiвночi починалося богослужiння. Потiм виносили плащаницю — полотнище iз зображенням тiла Христа в трунi — i вiдбувався хресний хiд навколо церкви. На свiтанку всi приносили для освячення паски, крашанки, сало, ковбаси та поспiшали додому, де вiдбувалося урочисте родинне розговiння.

Свiтлої недiлi скрiзь звучить пiднесене вiтання: «Христос воскрес!» У вiдповiдь чується радiсне: «Воiстину воскрес!» За давньою традицiєю пiсля такого вiтання люди тричi цiлуються та вручають одне одному писанки як великоднiй дар.

Л.Глібов

Христос воскрес!

Христос воскрес – радійте, діти,

Біжіть у поле, у садок.

Збирайте зіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок!

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес…

Збирайтесь, діти, ну ж співати:

Христос воскрес! Христос воскрес!