Каталог статей

(Продовження)

Виступ психолога. Фiзiологiчна адаптацiя.

— Процес фiзiологiчної адаптації дитини до школи можна роздiлити на кiлька етапiв. Як проходить цей процес, якi змiни в органiзмi дитини наявнi в ходi адаптацiї до школи, протягом багатьох рокiв вивчали спецiалiсти в галузi медицини.

Перший етап

2 – 3 тижні

Орiєнтовний, коли у вiдповiдь на весь комплекс нових впливiв бурхливо реагують усi системи органiзму («фізіологічна буря»)

Другий етап

1 - 2 мiсяцi

Помiтне нестiйке пристосування, коли органiзм шукає i знаходить певнi оптимальнi варiанти реакцiй на цi впливи

Третiй етап

до 3 - 6 мiсяців

Перiод вiдносно стiйкого пристосування, коли органiзм знаходить найбiльш оптимальнi варiанти реагування на навантаження.

Що ж вiдбувається в органiзмi дитини в першi днi навчання?

• Нестiйка працездатнiсть;

• дуже високий рiвень напруження серцево-судинної системи;

• низькi показники координацiї рiзних систем органiзму мiж собою;

• змiни функцiонального стану центральної нервової системи;

• рiзке зниження навчальної активностi;

• зниження працездатностi;

• до кiнця першої чвертi маса тiла зменшується у 60 % дiтей;

• скарги на втому, головний бiль, сонливiсть, погiршення апетиту, поганий сон;

• розгальмованiсть рухова або в’ялiсть, втома;

• розлади шлунково-кишкового тракту;

• пiдвищення артерiального тиску.

Варiанти шкiльної дезадаптацiї

Дезадаптацiя невстигання.

Причина — педагогiчна занедбанiсть. Тут величезна провина дорослих, бо вони неуважнi чи байдужi до того, як у дитини формуються навички i вмiння.

Дезадаптація як невмiння дiтей довiльно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги.

Такi учнi виконують завдання не за власною iнiцiативою, а внаслiдок зовнiшньої стимуляції (коли їх лають, змушують). Подiбне проявляється в емоцiйних дiтей, якi вiдрiзняються високою чутливiстю, збудливiстю, неадекватнiстю переживань i, вiдповiдно, реакцiй. Вони зосереджуються на своїх внутрiшнiх переживаннях, а отже, виконуючи завдання, роблять безлiч помилок, неуважнi, загальмованi. Це — наслiдок сiмейного виховання:

“вседозволеностi”, тобто дiти прийшли до школи з дуже низьким рiвнем вольової готовностi.

Дезадаптація як невмiння дiтей увійти в темп шкільного життя.

Учнi, якi соматично ослабленi, часто втомлюються, нестриманi. Вони пасують перед труднощами, значно недооцiнюють свої можливостi.

6. Аналiз дiагностичних матерiалiв.

ПРОЕКТИВНI МЕТОДИКИ ДЛЯ ДIАГНОСТИКИ АДАПТАЦIї ДИТИНИ ДО ШКIЛЬНОГО НАВЧАННЯ

1. Визначення самооцiнки. “Сходинки“. Зразки дитячих тестiв.

2. Емоцiйний стан. Тест “Намалюй свiй настрiй ‘

— Намалюй, який у тебе настрiй, коли ти зранку прокидаєшся i збираєшся до школи.

— Намалюй свiй настрiй в школi.

— Намалюй настрiй, з яким ти повертаєшся додому.

Зразки дитячих робіт.

3. “Школа звiрiв “. Зразки дитячих робiт.

4. Дiагностика мотивації до шкiльного навчання (методика М.Р. Гiнзбурга).

Для 6-рiчних дiтей найбiльш характерними є такi мотиви:

• власне навчально-пiзнавальний мотив, який є основним для пiзнавальної потреби (навчальний);

• широкi соцiальнi мотиви, якi базуються на розумiннi суспiльної необхiдностi навчання (соцiальний);

• “позицiйний” мотив, пов’язаний iз прагненням зайняти нове положення у стосунках з оточуючими (позицiйний);

• зовнiшнi щодо самого навчання мотиви, наприклад, пiдкорення вимогам дорослих i т. iн. (зовнiшнiй);

• iгровий мотив, неадекватно перенесений у нову (навчальну) сферу (iгровий);

• мотив одержання високої оцiнки (досягнення).

В основу методики покладено принцип «персоніфікації» мотивiв.

Інструкцiя.

Оповiдання “Хлопчики розмовляють про школу”

Перший хлопчик сказав: “Я вiдвiдую школу тому, що мене мама примушує. А якщо б не мама, я б до школи не ходив”.

Другий хлопчик мовив: “Я вiдвiдую школу тому, що менi подобається вчитися, подобається готувати уроки. Навiть якщо школи не було б, я б усе одно вчився”.

Третiй хлопчик сказав: “Я ходжу до школи тому, що там весело i багато дiтей, з якими можна гратися”.

Четвертий хлопчик мовив: “Я ходжу до школи через те, що хочу стати великим. Коли я в школi, то почуваюся дорослим, а до школи я був маленьким”.

П’ятий хлопчик сказав: «Я ходжу до школи тому, що потрiбно вчитися. Без навчання нiякої справи не зробиш, а вивчишся — можеш стати ким забажаєш”.

Шостий хлопчик мовив: “Я вiдвiдую школу тому, що отримую там гарнi оцiнки”.

Пiсля прослуханого дитинi пропонується запитання: “Хто, на твою думку, з них правий? Чому?”

Висновок.

За результатами дiагностики на кiнець жовтня мiсяця 88% дiтей 1 класу мають високий рiвень адаптацiї, 12 % — середнiй рiвень адаптацiї.

7. Поради батькам.

• Радiйте вашiй дитинi!

• Розмовляйте з дитиною спокiйним голосом.

• Будьте терплячими.

• Щодня читайте дитинi.

• Заохочуйте зацiкавленiсть та уяву дитини.

• Пiклуйтеся про те, щоб дитина мала можливiсть отримувати новi враження, котрi могли б стати джерелом її iсторiй, фантазiй, мрiй.

• Купуйте касети з улюбленими казками, пiснями дитини.

• Допоможiть дитинi вивчити її iм’я, прiзвище та адресу.

• Вiдвiдуйте разом з дитиною музеї, бiблiотеки, театр.

• Нiколи не втрачайте почуття гумору!

8. На книжкову полицю батькiв.

1. Амонашвили Ш. А. В школу — с шести лет. — М.: Педагогика, 1986.

2. Бардин К. В. Как научить детей учиться: Кн. для учителя. — 2-е изд., доп. и перераб. М.: Просвещение, 1987.

3. Белова Л. В. В семье — первоклассник. — М.: Педагогика, 1980.

4. Мадорский Л. Р., Зак А. З. Таня, Сережа, Люда, Антон — младшие школьники. — М.: Знание, 1989.

5. Мир детства. Младший школьник. Библиотека для родителей. (Под ред. А. Г. Хрипковой; отв. ред. В. В. Давидов.) 2-е изд, доп. — М.: Педагогика, 1999.

6. Санченко О. Я. Сiмейне виховання. Молодшi школярi. — К.: Рад. школа, 1979.