Каталог статей

Заняття 5.

Тема. Труднощі першокласника.

Мета: дати змогу учням висло­вити свої труднощі, учителю — зро­зуміти, які труднощі є у дітей.

Завдання: сприяти подоланню страхів, провини, зменшенню три­вожності у першокласників; зняття м'язового напруження, викликано­го психічним.

Обладнання: кубики, м'яч, казка О.Хухлаєвої «Вірити і старатися», аркуші, олівці.

Вправа «Зобразити ріг».

Дітям трзба уявити і невербаль-но зобразити річ зі шкільного жит­тя. Інші відгадують.

Вправа «Тупотіть ті, хто...*.

Ведучий звертається до групи зі словами: «Тупотіть ті, хто полюб­ляє співати», «...залюбки ходить до школи», «...у кого не завжди ви­ходить спокійно сидіти на уроці», «ті, у кого літери не слухаються олівця» тощо. Ведучим може стати хтось із учнів.

Вправа «Скарбничка труднюще».

Ведучий пропонує дітям зібра­ти «Скарбничку труднощів» пер­шокласника, тобто назвати все те, що може викликати утруднення і засмутити його. («Важко тихо си­діти на уроці», «Важко не робити помилок» тощо.) Діти беруть кубик,

називають утруднення й кидають кубик у кошик, нібито позбавляючись від нього.

Вправа «Допоможи Сергійку».

Ведучий пропонує дати Сергію пораду, як йому вчинити у важкій для нього ситуації у школі.

Наприклад:

—  у нього погано виходять лі­тери;

—  він не може довго сидіти за партою;

—  на перервах багато бігає;

—  читає гірше, ніж його одно­класники.

Сергійка грає сам ведучий.

Вправа «Посварилися два пів­ники».

Двоє дітей з'єднують за спиною пальці рук, стають на одну ногу і, підстрибуючи, намагаються вда­рити одне одного різними рухами плечей уперед.

Вправа «Якщо я відмінник».

Обирається якийсь короткий вірш. Учні послідовно перетворю­ються на «відмінника», який впевне­ний у своїх успіхах; на «двієчника», який постійно не виконує завдання; на учня, який не впевнений у своїх можливостях; на самих себе.

Вправа «Танок-феєрверк».

Спочатку обговорити з дітьми, які бувають феєрверки, які форми, кольори, звуки. А потім запропону­вати дітям перетворитися на свят­ковий феєрверк, злетіти в повітря із голосним криком і повільно опус­титися на землю з тихим звуком. Повторювати декілька разів.

Малюнок «Труднощі першоклас­ника».

Аркуш поділяється на чотири частини, діти виконують чотири маленьких малюнка до чотирьох труднощів, які вони зібрали.

Казка «Вірити і старатися» О.Хухлаєвої.

Заняття 6.

Тема. Зняття страхів, неусвідомленої тривоги.

Мета: дати змогу дітям вира­зити свої страхи, неусвідомлену тривогу.

Завдання: зняття напруження, викликаного наявністю страхів; розвиток емпатії; вчити дітей ви­ражати почуття страху в малюнках; досягнення психофізичного спо­кою, релаксації.

Обладнання: свічка, м'ячик, ар­куші, олівці, фарби.

Вправа «Полум'я свічки».

Усі сідають у коло, ведучий пере­дає запалену свічку. Спочатку всі дивляться на неї, придивляються до по­лум'я. Потім, передаючи свічку одне одному, відчувають тепло, що вона випромінює. Ведучий каже: «Візьміть собі трішечки тепла, поверніться до свого сусіда, який сидить праворуч від вас, і, дивлячись йому в очі, посміх­ніться і скажіть, наприклад: «Миколо, я радий тебе бачити!».

Вправа «Конкурс боюсиків».

Діти швидко по колу передають м'ячик. Той, хто його отримав, має назвати той чи інший страх люди­ни (повторюватися не можна). Хто не зможе швидко згадати страх, ви­буває з гри.

Вправа «Закінчи речення».

Ведучий кидає учасникам м'яч і просить закінчити речення.

Діти звичайно бояться...

Дорослі звичайно бояться...

Мами звичайно бояться...

Тата звичайно бояться...

Учителі звичайно бояться...

Під час обговорення ведучий разом із дітьми робить висновок про те, що всі люди іноді бояться і страх — це почуття, яке властиве кожній людині.

Вправа «Розповісти про свій страх».

Ведучий починає першим роз­повідати про свій страх (дитячий чи теперішній).

Потім ставить запитання: «А у вас було таке?», «Хто чого боїться, розкажіть!».

Діти, за бажанням, розповіда­ють про випадки, коли їм буває страшно.

Ведучий кожного разу просить підняти руку тих, у кого було схоже.

Вправа «Страшні герої теле­екрану».

Учасники називають відомих їм страшних персонажів з телеекрану, потім почергово кожен зображує одного з героїв так, щоб решта ді­тей швидко вгадали.

Вправа «Мишоловка».

Усі стають у коло, міцно стис­кують ноги, руками обіймаються за пояс — це мишоловка. Ведучий у колі. Його завдання — будь-яким чином вибратися з мишоловки: від­шукати «дірку», умовити, пробити­ся, знайти іншій спосіб вибратися на волю.

Дорослий слідкує, щоб мишеня не скривдили, не зробили непри­ємно. Якщо дорослий помічає, що «мишеня» не може вибратися, він регулює ситуацію.

Вправа «Перебори страх».

Учасникам пропонують нама­лювати те, чого вони бояться.

Після малювання, ще раз про­говорити свій страх, взяти свої малюнки й розірвати їх на дрібні шматочки. Ведучий демонструє, що відновити страх уже не можна. Він пропонує дітям зібрати шматочки в купу і викинути у смітник. Потім пояснює, що все сміття спалюють, а разом і «страх», а отже, більше він до дітей не повернеться.

Вправа «Воскова паличка».

Учасники стають у коло, зми­каючи плечі, руки зігнуті на рів­ні грудей, виставлені вперед, ноги стоять стійко. У центрі — учасник (воскова паличка). Йому подана ін­струкція: «Ноги від підлоги не від­ривати, очі заплющити, тіло роз­слабити і податися назад!». Руки товаришів обережно направляють «воскову паличку» по колу, пере­даючи один одному.

Ведучий слідкує, щоб у центрі побував кожен охочий.

Рефлексія.

Обмінятися своїми враження­ми, поділитися емоціями.

Заняття 7.

Тема. Емоція гніву.

Мета: вчити виражати гнів неруйнівними способами.

Завдання: вираження почут­тя гніву у вербальній і фізичній формах; навчання дітей розуміти почуття свої та інших; сприяння згуртуванню дитячого колективу, взаємодії у парі.

Обладнання: фарби, ватман, м'яч, рушник.

Вправа «Добра тварина».

Ведучий тихим, таємничим го­лосом говорить:

«Станьте, будь ласка, у коло і візьміться за руки. Ми — одна велика, добра тварина. Давай­те послухаємо, як вона дихає! А тепер подихаємо разом! На вдих

—  робимо крок уперед, на видих

—  крок назад. А тепер на вдих робимо два кроки вперед, на ви­дих — два кроки назад. Вдих — два кроки вперед. Видих — два кроки назад. Так не тільки ди­хає тварина, так само чітко і рів­но б'ється її велике добре серце. Стукіт — крок уперед, стукіт —

крок назад тощо. Ми всі беремо подих і стукіт цієї тварини собі».

Закінчи речення. Учасники за­кінчують речення.

Гнів приносить користь, коли...

Гнів приносить шкоду, коли...

Вправа «Ображалки».

Ведучий говорить учасникам:

«Діти, передаючи м'яч по колу, давайте називати одне одного різ­ними необразливими словами. На­приклад, назвами овочів і фруктів. Кожне звертання має починатися зі слів: «А ти... морквина!». Пам'я­тайте, що це гра, тому ображатися один на одного не будемо. У за­ключному колі обов'язково вар­то сказати своєму сусідові щось приємне, наприклад: «А ти... со­нечко!».

Вправа «Два барани».

Ведучий об'єднує дітей на пари і читає текст: «Рано, рано два бара­ни зустрілися на мосту». Учасни­ки гри широко розставляють ноги, схиляють вперед тулуб, упираються долонями й головами один в одно­го. Завдання — протистояти один одному, не зрушуючи з місця яко­мога довше. Можна видавати зву­ки: «Бе-е-е».

Ведучий слідкує за технікою безпеки.

«Роздратувалися — одумалися».

За сигналом ведучого «Роздра­тувалися» діти напружують тіло, стискають кулаки, за сигналом «одумалися» — розслаблюються і посміхаються.

Вправа «Жужа».

«Жужа» сидить на стільці з руш­ником у руках. Всі інші бігають на­вколо неї, дражнять, доторкаються до неї. «Жужа» терпить, але, коли їй усе це набридає, підхоплюється і починає ганятися за кривдника­ми, намагаючися спіймати того, хто скривдив більше за усіх. Він і буде «Жужою». Ведучий повинен стежити, щоб «дражники» не були занадто образливими.

Вправа «Фігура монстра».

Тренер пропонує зібрати фігуру, яка складається з усього поганого, злого, агресивного, що є в кожно­му учасникові гри.

Учасники почергово «віддають», малюють свої кігті, зуби, жала, шипи, тощо. Монстра кладуть у центрі кола, усі одночасно натис­кають на «кнопки», і, як утілення всього негативного, агресивного в учасників гри, стартує у відкритий космос та зникає навіки.

(Учасники спільно вирішують, що зробити з зображенням злості.)

Вправа «Насос і м'яч».

«Учасники вправи, об'єднай­теся в пари. Один з вас — вели­кий надувний м'яч, інший насо­сом надуває цей м'яч. «М'яч сто­їть», обм'якнувши усім тілом на півзігнутих ногах, руки, шия роз­слаблена. Корпус нахилений трохи вперед, голова опущена (м'яч не наповнений повітрям). Гравець починає надувати м'яч, супрово­джуючи рух рук звуком «С-с-с». Із кожною подачею повітря, м'яч надувається усе більше, випрямля­ються ноги в колінах, тулуб, підні­мається голова, надуваються щоки, руки відходять від боків. М'яч на­дутий. Гравець висмикує від м'яча шланг насосу... З м'яча із силою ви­ходить повітря зі звуком «ш-ш-ш». Тіло знову обм'якло, повернулося у вихідне положення. Потім гравці міняються ролями.