Каталог статей

Чи потрібно перевчати лівшу

        Останнім часом зростає кількість людей, в яких ліва рука виявляється ведучою. Наприклад, у Великобританії в 1930-ті роки нараховувалось біля 3% лівш. У 1950-х – їх стало біля 5%, а зараз майже кожен десятий англієць – шульга. В Україні таких досліджень не проводиться, проте вчені вважають, що така тенденція притаманна і нашій країні.

        Далеко не поодинокі факти того, що деякі вихователі у дитячих садочках або вчителі в молодших класах шкіл радять батькам лікувати своїх дітей-лівш, мотивуючи це тим, що мовляв їм буде важко навчатися в звичайній школі і дитину потрібно віддавати у спеціалізований заклад. Оскільки дитина  шульга – у неї з’являться проблеми з письмовою українською мовою. Кажуть, що ваша дитина, мовляв, неуважна, непосидюча, погано навчається – і все це тому, що дитина – лівша!

        Насправді є декілька видів лівшества, які принципово відрізняються один від одного за своїм походженням. Тільки знаючи цю різницю, можливо грамотно підібрати профілактичну та розвиваючу програму для вашої дитини.

         Вид перший: - лівшество.

         Вид другий: - ліворукість.

         Лівшество передається дитині природно, на генетичному рівні. Це означає, що ведучу роль в роботі мозку перебирає на себе права півкуля і це відповідає певному стійкому типу роботи нервової системи та головного мозку.

         Ліворукість – передбачає активне використання лівої руки тимчасово або назавжди. Причиною цього можуть бути родова травма, особливості розвитку та навіть виховання. В міру росту дитини та активізації роботи лівої півкулі, у таких дітей можливе «чарівне перетворення» шульги в правшу.

         Отже потрібно розібратися, що стало причиною того, що дитина іноді бере ложку або олівець у ліву руку.

          Нажаль, вся система освіти у нашій країні розрахована на праворуких. Навчання пропису передбачає жорсткі вимоги – класти зошит горизонтально, з невеликим нахилом, тримати ручку певним чином. Це заважає дітям-лівшам повноцінно розвиватися, порушується сприйняття інформації, виникає спотворення почерку, виникають граматичні помилки. На початку освоєння правопису, такі діти часто відтворюють цифри та літери у дзеркальному відбитті: ( «Є-Э», «Я-К», «В-3», «6-9»…). Часто у лівш трапляється затримка мовного розвитку, неправильна вимова звуків. Але ні в якому разі не перевчайте дитину-шульгу! Та не дозволяйте цього робити дорослим – вчителям, вихователям, родичам! «Рукість» неможливо змінити на свій розсуд -  будь яке втручання в роботу мозку, тим паче у дитинстві, призводить до непередбачуваних  наслідків, котрі можуть проявитися не відразу, а через декілька років. Боротися з цим буде дуже важко не тільки фахівцям, а і самій дитині. Просто не намагайтеся підігнати дитину під загально відомі правила: нехай вона робить все тією рукою, якою їй зручніше. Краще під час малювання або гри давати їй іграшки в обидві руки, розвиваючи і праву, і ліву.

       Часто у дітей-лівш, яких наполегливо перевчали, розвиваються невротичні реакції та неврози. Ознаками цих небажаних явищ можуть бути: порушення сну та апетиту, головні болі, болі у животі, страхи, денний та нічний енурез, затинання, нав’язливі рухи, підвищена збудливість, роздратування. Можливі захитування у транспорті, підвищена чутливість до спеки, духоти, запахів, тривалий неспокій, в’ялість, загальмованість, погіршення зору та навіть бронхіальна астма.

        Тому просто пояснюйте зараз дитині: в тому, що він не такий, як всі, немає нічого поганого. Нехай він буде впевненим в собі. А коли прийде час навчання, поспілкуйтеся із вчителькою, попередьте її про особливості дитини і попрохайте при проведенні занять їх врахувати.

        Вважається, що лівші більш прихильні до гуманітарних наук, а правші – до точних. Лівші більш мрійливі і часто гостріше сприймають проблеми; мислять образами, швидше проникають у глиб проблеми, пошук рішень ведуть інтуїтивно, а не вивчають її послідовно, по частинам, як правші. Ліворукі часто відрізняються яскравою індивідуальністю, акторськими здібностями, дуже добре проявляють себе в мистецтві.

        До недавнього часу багато дитячих труднощів було нелегко пояснити, і тому їх просто ігнорували. Зараз існують методи нейропсихологічної діагностики, які дозволяють розробити коррекційні програми, котрі допоможуть малюкові знайти себе, у навчанні наздогнати, а то й перегнати однолітків.