Маленькі скаржники, ябеди і донощики

У молодших класах діти нерідко скаржаться вчителеві. Одні роблять це частіше, інші – рідше. Відбувається це з різних причин: у пошуках захисту і торжества справедливості, з метою запобігти можливим негативним наслідкам чого-небудь або свідомо хочуть нашкодити кому-небудь зі своїх однолітків. В кожному випадку інформація, що повідомляється вчителеві, за своїм цільовим призначенням буде різною: у першому випадку це скарга, в другому і третьому – донос або ябедництво.

Скарга. Дитя шукає підтримки в дорослого, якщо його вдарили, штовхнули, щось у нього відібрали, а він сам не може «розібратися» зі своїм кривдником. Скаржачись, він повідомляє про те, як його образили, і просить вплинути на кривдника: «Скажіть йому (їй), щоб він (вона) віддав(ла) мені (олівець, лінійку, іграшку)...»; «Скажіть йому (їй), що так робити недобре...»; «Нехай він (вона) вибачиться...» Особливо виділяються скарги на хворобливий стан і фізичні страждання, а не на свого кривдника: «Я дуже забила руку...»; «У мене болить голова...» Дитя чекає допомоги і підтримки від вчителя у всіх випадках, а в таких – особливо. Правда інколи діти переносять труднощі, образи, біль мовчки, терпляче, ні до кого не звертаючись по допомогу. В деяких випадках вони плачуть. (Відзначимо, що майже кожна дитяча репліка-жалоба починається з «А...»: «А що він (вона)...» Це не випадково. «А» – вигук, що вживається для вираження здивування, образи, обурення, злорадості, рішучості з відтінком відчаю або досади.)

Ябедництво. Ябедництвом вважається факт розповіді дитиною дорослому (не обов'язково таємного) про якісь вчинки своїх однолітків без попередніх зусиль врегулювати стосунки з ними власними силами. Деколи така інформація загрожує покаранням кому-небудь з товаришів, і тоді подібний вчинок вже можна назвати доносом. Інколи повідомленню передує домовленість зберегти таємницю, не говорити про щось дорослим, але потім одна із сторін у власних інтересах проговорюється. У негласних правилах поведінка, якою керуються діти, ябедництво, а тим більше донос, завжди засуджувалися, тому молодші школярі знають, що видавати свого товариша – ябедничати, доносити – не можна. Вони роблять це рідко і неохоче, але все таки частіше, ніж старші. Проте бувають ситуації, коли доносительство дітей виправдовує себе: якщо кому-небудь або чому-небудь загрожує серйозна небезпека (ігри із зброєю, сірниками, незнайомими предметами, вживання наркотиків).

Спочатку в німецьких мовах до XVI століття слово «ябеда» означало виконавця однієї з судових посад. Лише у XVI столітті воно придбало значення «наклепник». Явище ябедництва засуджується в прислів'ях: «Ябедника на тому світі за язик вішають»; «Бог любить праведника, а пан – ябедника».

Розглянемо детальніше мотиви, які спонукають дитину звертатися до вчителя.

Бажання добитися соціальної справедливості, дотримання правил. З раннього дитинства в сім'ї і граючи з однолітками дитина вчиться жити за певними правилами. Прийшовши в школу, він багато знає про те, що йому можна робити, а чого не слід, бо це «погано», «некрасиво», «приносить шкоду йому, природі, що оточує його, і людям». На жаль, частина дітей, знаючи про правила, ігнорує їх. Проте більшість молодших школярів ще не лише прагнуть самі до життя за правилами, але і вимагають цього від всіх дітей. Якщо учень бачить, що хтось порушує правила, а він сам не може цьому перешкодити, то звертається до вчителя: «Сергійко зірвав з клумби квітку!» Йому треба отримати підтвердження того, що дійсно так поступати недобре, що квіти з клумби рвати не можна. По відношенню ж до свого однолітка він виступає як донощик, ябеда. При цьому, не усвідомлюючи своєї позиції по відношенню до однолітків, він думає лише про необхідність строго дотримуватись правил, про які взнав від вчителя або від батьків. Дитя хоче наблизитися до вчителя, сподобатися йому, стати його союзником, допомогти йому добитися того, щоб все діти дотримувались правил поведінки і моральних норм. Одночасно з бажанням бачити своїх товаришів законопокірними такий малюк прагне поводитися правильно. Він контролює і оцінює свої вчинки, вчиться бути справедливим і жити за правилами.

Деколи маленька людина, доносячи дорослим про те, що його одноліток здійснює неправильні дії, займає наступальну позицію, засуджує, вимагає покарання, а не лише дотримання правила. Така ситуація нерідко приводить до дитячого самосуду.

Ревнощі – заздрість до успіхів своїх однолітків. Брат або сестра повідомляють батькам про незначні промахи, вчинки іншого. Або в класі: Оля відмінно вчиться, а у Петі бувають і двійки. Він не уміє писати так акуратно і красиво, як Оля. Чом би її не штовхнути в той момент, коли вона красиво і старанно пише? Чом би, відмітивши помилку у Олі, не сказати про це вчителеві?

Помилки дорослих. У педагогічній практиці зустрічаються прийоми, які підштовхують дітей до доносительства. Наприклад, бажаючи взнати що-небудь, вчитель може попросити дитину лише йому «по секрету» розповісти про те, що сталося і про учасників. Дітям подобається така увага, і вони охоче виконують прохання вчителя. У цей момент вони не замислюються над тим, як відіб'ється їх повідомлення на інших дітях. Поширена ситуація, коли вчитель, відлучаючись під час уроку з класу, доручає кому-небудь з дітей написати на дошці прізвища тих, хто в його відсутність порушував дисципліну. Довгі роки в школі існувало правило обговорювати поведінку і окремі вчинки дітей перед всім класом.

Багато педагогів вважали це антигуманним і аморальним прийомом. Симон Соловейчик в «Останній книзі» пише: «Я зрозумів, що діти не повинні обговорювати дітей взагалі ніколи, ні за яких обставин. Це аморально в принципі». Аморальність педагог бачив в тому, що з дитячих сердець виганяють «співпереживання, жалість, прагнення зрозуміти іншу людину, і тоді нічого, окрім жорстокості, ними не керує». У всіх таких випадках заохочуються не кращі якості особистості, тому вчителеві необхідно постійно учити дітей, як слід самостійно вирішувати важкі життєві завдання, коли можна і потрібно звертатися по допомогу до дорослих, коли слід розповісти про свого товариша, а коли можна і самому проявити самостійність, вплинути на порушника порядку.

Наведемо як приклади ситуації, що найбільш часто зустрічаються.

Ситуація 1: «А Володя у мене відібрав...»

Ніна Іванівна готувалася до уроку. У цей момент до неї підійшла Наташа із сльозами на очах і поскаржилася:

– А Володя у мене відібрав червоний олівець...

Ситуація 2: «А Коля відкрив підручник...»

Під час проведення усного рахунку на уроці математики вчителька попросила всіх закрити підручники. Раптом Маша підняла руку і сказала: «Маргарита Петрівна, ви не дозволяли відкривати підручник, а Коля відкрив...»

Ситуація 3: «А Павлик намалював на стіні...»

Після уроку малювання Олексій підійшов до вчительки і сказав:

–         А Павлик намалював на стіні  фарбами…

Ситуація 4: «А Саша мене штовхнув...»

Йде урок української мови. Олена Іванівна пояснює нову тему. Раптом Ганна піднімає руку.

– Що трапилося, Ганна?

– А Саша мене штовхнув...

Ситуація 5: «Вася обізвав Андрія...»

Під час екскурсії Петя підбіг до вчительки і таємничо повідомив: «Марія Василівна! А я чув, як Вася обізвав Андрія мавпою...

Ситуація 6: Сергійко

Жодна подія в класі не залишається без уваги Сергійка. Про те, що  трапилося хлопчик повідомляє вчительку: «А Коля палив сірники»; «А Маша списала завдання в Олега»; «А Володя написав на стінці погане слово...»

Ситуація 7: «Ви посваріть їх обов'язково...»

Зіна побачила, як її однокласники дорогою додому з школи палили сірники. Наступного дня дівчинка розповіла про побачене вчительці і попросила: «Марія Василівна, ви посваріть їх обов'язково! Адже балуватися з цим не можна!»

Ситуація 8: Ганна

В класі вчаться дві сестри – Надя і Ганна. Ганна – відмінниця, Надя встигає гірше. Про всі промахи сестри Надя повідомляє вчительці:

•              «Аня воду для фарб пролила...»;

•              «Аня не вимила руки перед їдою...».

Ситуація 9: «Хіба так друзі поступають?»

Слава і Костя – друзі. Одного дня Слава розповів Кості про те, що він у Іри узяв без дозволу олівці і не повернув їх. Костя наступного дня розповів про це вчительці. Катерина Миколаївна поговорила із Славою, пояснила, чому не можна брати чужі речі без дозволу. Олівці повернули Ірі. Слава образився на свого друга і сказав: «Хіба так друзі поступають?»

Для корекції поведінки дітей, запобігання розвитку такого явища, як ябедництво, можна порекомендувати використовувати наступні прийоми:

1. Спробуйте навчити дітей самостійно аналізувати ситуацію, що склалася.

•              Оля скаржиться на Сергійка, бо він її штовхнув в той час, коли вона писала.

Вчитель. Оля, Сергійко зробив недобре, але давай запитаємо у нього, чому він це зробив.

Сергійко може дати різні відповіді:

– Подумаєш, виводить кожну букву...

– Розсілася... все місце зайняла...

– У мене впав олівець, я почав його піднімати і несподівано штовхнув Олю...

У першому випадку вчителька скаже Сергійкові, що він теж, якщо старатиметься, може навчитися писати красиво; у другому – скаже Олі, щоб вона старалася не займати місце Сергійка; у третьому – помирить дітей, порадить Олі і Сергійкові надалі не сваритися.

•              Ніна повідомила, що Коля списав у неї домашнє завдання. При цьому робота була списана з відома Ніни.

Вчитель. Взнай, будь ласка, чому він це зробив. Полінувався або не знає, як виконати завдання?.. Взнай і сама виріши. Якщо він не може сам зробити домашнє завдання, то допоможи йому, поясни. Ти в таких випадках і самостійно можеш впоратися, не звертаючись до вчителя... Але якщо потрібно, я можу допомогти вам обом.

Лисеня – першокласник    В.Сухомлинський

У Ліси був син – руде Лисеня. Він вчився в першому класі. Було Лисеня не особливо старанним учнем. Йому не хотілося рано вранці просинатися, умиватися, чистити зуби, снідати. Одного дня Лисеня вирішило: не піду сьогодні в школу!

– Мама – тужливо прошепотів він вранці – у мене зуб болить.

Він думав, що мама скаже: «Бідне моє Лисеня, лежи в ліжечку, не ходи в школу, зараз я тобі солодкої кашки дам».

Але мама сказала:

– Зараз я сходжу за Ведмедем – зубним лікарем. Він прийде і вирве хворий зуб.

Лисеня злякалося.

Кому це приємно, якщо у нього виривають абсолютно здоровий зуб?

І він сказав мамі:

– Мама, у мене вже перестав боліти зуб. Я піду в школу. Але спочатку вмиюся, почищу зуби, поснідаю.

–        Ось і добре, що хвороба пройшла – сказала мама – а солодка каша вже готова.

Питання

- Що неправильно зробило Лисеня?

2. Поговоріть, посперечайтеся, обговоріть.

Хто справжній товариш?

Часто про людину говорять: хороший, добрий, а приглянутися ближче: чим він хороший, в чому його доброта?

У тому, що ніколи не сказав неправди, але і правди не сказав, змовчав?

Добрими інший раз називають тихих, спокійних, які ні в чому не відмовлять. Вони дадуть списати домашнє завдання.

Якщо хто стекло у вікні розіб'є «добрий» не видасть.

Хуліган образив маля – «добрий» пройде мимо і зробить вигляд, що не бачив.

То хіба така людина може бути справжнім товаришем?

Коли добро із злом не б'ється, воно не може бути добрим!

А все-таки, яким же має бути справжній товариш? Нам здається, що справжній друг ніколи не почне захищати провину і недоліки свого товариша. Він так повинен сказати: «Я до тебе строгий, бо я твій друг, але в біді я тебе не залишу».

Питання

-          Як ви думаєте, хлопці, кого можна назвати справжнім товаришем?

Проведіть індивідуальні бесіди з батьками дітей, які постійно скаржаться дорослим: поясніть батькам, коли і як вони можуть прийти дітям на допомогу, щоб не уповільнити розвиток їх самостійності.

Поради дітям

-          Якщо ти побачив (ла), що хтось із дітей порушує правила поведінки, постарайся з ним поговорити про це, переконати в тому, що так робити неможна. Наприклад, писати на стіні, на парті. Не говори:»Як тобі не соромно!» - а розкажи, чому цього не можна робити.

-          Якщо після твоїх слів не відбудеться змін, попередь, що ти звернешся до вчительки, щоб вона підтвердила, що писати на стіні або на парті неможна.

-          Якщо хтось з дітей тебе образив, штовхнув, постарайся взнати, можливо він зробив це не спеціально. Якщо твій кривдник сам не сподівався, що у нього так вийде, і  якщо він розкаюється в тому, що сталося, прости його і скажи: «Нічого, це може статися з кожним!»

-          Якщо хтось з однокласників тебе образив спеціально, тоді спробуй пояснити кривднику, як тобі було неприємно (боляче).

-          Андрійко взяв твій олівець без дозволу. Не кричи про це на весь клас.  Можливо, він поверне його тобі. Скажи Андрійкові, що ти можеш йому дати олівець, якщо він не буде брати його без дозволу, а попросить. Потрібно вміти ділитися один з одним.

-          Якщо твій друг або подруга довірили тобі свою таємницю, зберігай її, нікому не розповідай – не зрадь друга.

-          Якщо ти дізнаєшся про те, що хтось з учнів грубо порушує правила поведінки (грає з сірниками, ламає дерева, палить та ін.), робить щось небезпечне для свого життя та життя інших людей, скажи про це вчителеві. Така інформація може запобігти нещасному випадку.

                                                                        Тамбовкіна Т.І.