Клептоман у класі
Ситуація. В класі навчається хлопчик, страждаючий клептоманією, у нього неадекватна реакція на поведінку дітей: випадково штовхнули – або сльози, або починає битися. Якщо йому здається, що його образили, може втекти зі школи. Перебуває на обліку у психіатра, лікується. Як роз'яснити дітям поведінку хлопчика?
Психолог. Клептоманія відноситься до нав'язливих невротичних станів. Невротичний розлад виникає унаслідок непереносного для дитини нервово-психологічної напруги і внутрішнього нерозв’язаного конфлікту. Лікарі, що займаються дитячими неврозами, стверджують, що невротичні прояви – це не погана звичка, яку потрібно викорінювати, а серйозна хвороба – психогенне захворювання особи дитини, що формується. Найчастіше захворюють неврозом діти з підвищеною емоційною чутливістю, яка може загостритися, стати хворобливою при їх зіткненні з нечутливістю дорослих, їх неувагою до особливостей особи дитини. Такі діти відрізняються безпосередністю у вираженні почуттів, деякою наївністю, вони все близько приймають до серця. Для них характерні вразливість, схильність легко хвилюватися, переживати, все відносити на свій рахунок, образливість, особлива чутливість по відношенню до інших людей, до очікуваних неприємних подій. Схильність до занепокоєння, до внутрішньої переробки відчуттів і переживань, беззахисність створюють певні труднощі при спілкуванні з однолітками, будучи одним з істотних джерел переживання дітей. Ці діти не можуть легко і вільно, як більшість їх однолітків, виразити себе, свої відчуття і переживання; забути образу і не згадувати про неї; бути послідовними в діях і вчинках; відчувати себе упевнено в новій обстановці; захищати себе адекватним способом. Вони не упевнені в своїх силах, нерішучі в діях і вчинках, у них постійно присутнє побоювання або боязнь зробити що-небудь не так. Середою, в якій ці діти не можуть знаходитися або відчувати себе нормально, є та, де панують душевна черствість, голий раціоналізм і подвійність стосунків. Вони, можливо, не захворіли б неврозом, коли б не бували такі чутливі, не звертали уваги на переживання інших. Для повноцінного психічного розвитку таким дітям не вистачає своєчасної емоційної підтримки і розуміння дорослими своєрідності формування їх характеру, визнання в сім'ї і серед однолітків. Необхідно перемкнути їх увагу на ті види діяльності, які допоможуть розкрити їх таланти. Висока чутливість і емоційність властиві художній натурі. Залучення дітей до світу мистецтва і підтримка в їх починаннях допоможе знайти необхідну упевненість у власних силах. Необхідно спиратися і розвивати їх гуманістичну спрямованість – здатність переживати чужі проблеми як свої, приймати їх близько до серця, готовність прийти на допомогу по першому заклику, заступитися за кого-небудь, підтримати у важких ситуаціях. Залучення подібних дітей до такого роду діяльності і акцентування як їх власної уваги, так і уваги тих людей, що оточують на успіхах і досягненнях можуть надати істотну допомогу в гармонізації їх особи.
Педагог. Клептоманія – це хвороба і так відразу від неї не позбавишся. У цій ситуації, коли вчитель вже знає, що в класі мають місце випадки клептоманії, важливо все розкладати по своїх місцях, не залишати речі без нагляду, як говориться, не спокушати свого ближнього тим, що погано лежить.
Наприклад, на уроці праці для виробу орігамі досить півлиста жовтого паперу, а ми даємо і жовтий – в одну руку, і червоний – в іншу: два олівці, два зошити, два печива. Якщо у маленького дитяти з'явиться упевненість, що йому завжди щось дадуть, то зникне і проблема. Можливо, що сама ця проблема йде з глибин минулого – дитинства або навіть вагітності матері, коли, слідуючи порадам, вона у всьому себе обмежувала. Мама ради дитяти в чомусь собі відмовляла, а приховано у дитини сформувалося відчуття, що йому щось недодали.
І ще, в наших дітях сьогодні зовсім не розвивається таке відчуття, як співчуття, і вчителеві дуже важливо говорити на цю тему. Я б запропонувала почати розмову так: «У слові «співчуття», по-російськи «сострадание» є складена частинка СОС. На всіх мовах миру, SOS – це сигнал про лихо і про те, що хтось потребує допомоги». Кожен може опинитися в такій ситуації. Поглянь довкола, чи не потрібна кому-небудь з однокласників твоя допомога, сьогодні допоможеш ти, завтра допоможуть тобі. І вже, звичайно, зовсім неприпустимо когось ображати має намір, спеціально.
Мати учня. Хлопчик, страждаючий клептоманією, та ще якщо він перебуває на обліку у психіатра... Не позаздриш ні йому, ні його однокласникам. Взагалі, якщо торкатися цієї теми, я б розділяла клептоманію і схильність до крадіжки. Клептоманія – важко виліковне психічне захворювання. Красти ж дитя може по безлічі причин: спроба самостверджуватися, заздрість, страх, помста і так далі. Крім того, в рідкій сім'ї батьки ніколи нічого не приносять з роботи. Пригадаєте приказку: «Ти господар, а не гість, принеси хоч би цвях!» При цьому дітям пояснюють, що красти недобре, у результаті вони бачать одне, а чують інше. Як би там не було, педагог повинен знайти причину, що спонукала до крадіжки. У нас в паралельному класі вчилася дівчинка, яку зловили, коли вона крала в гардеробі. Вона була з цілком благополучної сім'ї, і їй не потрібні були копійки і гривні, зібрані по кишенях. Просто з нею ніхто не дружив, ось вона і почала красти. Я пам'ятаю її обличчя, коли вона стояла, виставлена на ганьбу перед всією школою. Вона не плакала, а високо тримала голову і дивилася на нас з відчуттям переваги. Це був її «зоряний час», до неї нарешті прийшла слава. Ось вам і крадіжка!
Психолог Галина Семенова
|
