Каталог статей

Як борються з прогулами в різних країнах світу

Не хочу вчитися

Одна з проблем, які вже віднесли до розряду "вічних" – схильність школярів і студентів всього світу прогулювати заняття. Особливо актуальна вона навесні, коли гарна погода стає додатковою спокусою провести час поза шкільними стінами. Проте кожному наступному поколінню школярів робиться все складнішим втекти з уроків – на допомогу вчителям приходять сучасні технічні засоби.

Ще в 2003 році в ірландських школах ввели в дію систему Sms-оповіщення батьків про відсутність дітей на перекличці. Правда, школярі не дуже охоче повідомляли номери мобільних телефонів батьків. Все ж система набула поширення, адже в тому, щоб діти відвідували заняття, зацікавлені і самі батьки. Причому не лише через те, що розуміють значення освіти для майбутнього своїх дітей. У Великобританії та Ірландії передбачено покарання для нерадивих батьків: якщо їх син або дочка систематично прогулює уроки, вони можуть заплатити солідний штраф (від однієї до двох з половиною тисяч фунтів стерлінгів, тобто від двох до п'яти тисяч доларів) або навіть потрапити у в'язницю на строк до трьох місяців.

Повідомлення про прогульників поступають не лише від вчителів. Щороку в квітні-травні британські поліцейські патрулюють вулиці і перевіряють документи у кожного дитяти або підлітка шкільного віку. Щорік спеціальним підрозділам удається затримати більше десяти тисяч юних прогульників, багато хто з яких пропускає заняття з відома і дозволу батьків.

Правда, бувають і приємні виключення: у 2007 році 18-літня британка Мішель Бурмен поставила рекорд відвідуваності. За 14 років здобування початкової і середньої освіти вона не пропустила жодного з 2660 учбових днів. Мішель керувалася не страхом підвести батьків або потрапити в поліцію, а інтересом до навчання. Дівчина закінчила школу з відмінними оцінками.

Власті Німеччини визнали одним з небезпечних спокус демонстраційні стенди з новими іграми в торгівельних центрах. Політики виступили з ініціативою зобов'язати власників магазинів вимикати ці стенди на час шкільних занять, щоб діти йшли грати лише після уроків. На думку представників влади, саме прогульники згодом поповнюють ряди кримінальних угрупувань і виявляються причетні до різного роду злочинам.

Дійсно, в різних країнах світу були зареєстровані випадки, коли підлітки не відвідували занять місяцями із-за комп'ютерних ігор, проте найчастіше таке відбувалося унаслідок захоплення MMORPG.

Найдальше в контролі за відвідуваністю зайшли американські власті. Для боротьби з прогулами об'єднали зусилля Міністерство освіти, Міністерство юстиції і декілька громадських організацій.

Виявилось, що зобов'язати самих злісних прогульників носити на поясі Gps-навігатор, щоб можна було відстежити місцезнаходження підлітка – значно дешевше, ніж переводити схильного до прогулів учня на домашнє навчання або поміщати у виправний заклад. Один з жителів США виділив на реалізацію цієї програми 26 тисяч доларів.

Газета The New York Times приводить історію 18-літнього Рікардо Пачеко з Далласа, якого забезпечили таким пристроєм в 2007 році. Молода людина розповідає, що друзі радили йому просто викинути навігатора, проте саме із-за стимулу, створеного постійним стеженням, Ріккардо відновив відвідування занять. Тепер він може стати першим чоловіком в своїй сім'ї, який отримає шкільний атестат: всі останні були виключені, багато хто з його родичів знаходиться у в'язниці. Та і сам хлопець до початку участі в програмі очолював місцеве кримінальне угрупування. До того ж до своїх 18 років він встиг двічі стати батьком.

На всій території США у кожного школяра є посвідчення на зразок студентського квитка, незалежно від того, чи відвідує він приватний учбовий заклад або публічну школу. Поліцейські нерідко зупиняють підлітків на вулиці, щоб з'ясувати, чому ті не на заняттях в учбовий час. Особливо уважно стежать за тінейджерами в торгівельних і розважальних центрах, на спортивних майданчиках і в парках.

До боротьби з прогулами в США підходять серйозно: у мережі можна знайти і інструкції для батьків, які підозрюють, що їх діти пропускають заняття, і посібники для школярів, що роз'яснюють, чому в школу ходити все ж треба, і зведення про число прогульників залежно від віку, статі, раси і штату.

Цікаво, що одиничні прогули із-за гарної погоди або майбутньої контрольної роботи час від часу дозволяють собі практично майже всі учні. А ось систематичне невідвідування занять – зазвичай доля дітей з неблагополучних сімей. Часто у цих же школярів спостерігаються наркотична залежність, спроби суїциду і напружені стосунки з однолітками. Багато дрібних правопорушень також здійснюються саме під час прогулів. Наприклад, статистика за останні десятиліття показує, що в дні посиленої уваги поліції до підлітків, що тиняються без діла, зменшується число магазинних крадіжок і випадків вандалізму.

До Росії хвиля боротьби з прогулами за допомогою найсучасніших технічних засобів доки не докотилася. Перспектива введення електронних пропусків, які дозволять збирати точні відомості про відвідуваність занять і вчасно приймати відповідні заходи, для більшості шкіл є віддаленою. А тепла травнева погода привела до того, що блоги російських школярів просто переповнені порадами з приводу прогулів: "знавці" рекомендують одноліткам натерти обличчя шерстю і закапати в очі краплі, щоб прикинутися хворим, написати записку від батьків, розповісти, що приїхали родичі з іншого міста... Коротше кажучи, нічого нового за останню сотню років.

                                                                                     Юлія Савицька