Каталог статей

  Почему в английских школах ученик предоставлен сам себе

  Освіта кожної країни має свої "родзинки". Зверніть увагу на величезні цифри з номерами кабінетів(видно з далеку) у школі Штутгарта чи на систему оцінювання у шведських школах("двійка" розшифровується як "ще не задовільно", а "двієчників" тут називають "дітьми з прихованим потенціалом").

Настав час подивитись на «родзинки» ізраїльських шкіл.
Зокрема, здійснити візит до початкової школи “Амір” у містечку Петах-Тіква. У цій школі немає дзвінків, тут створене таке освітнє середовище, у якому “стирається” межа між уроком і перервою, класом і коридором, учителем і учнем… Директор школи Пніна Меірі розповідає про бачення школи, як місця, де учні люблять проводити свій час та отримують позитивний досвід освітньої активності.

Пропоную подивитись на американську освіту очима українського директора школи.
Якщо в американській початковій школі директор каже нам, гостям: «Вибачте, йдуть діти!», і ми (а не вони) зупиняємося, щоб пропустити учнів на урок фізкультури, — це, безперечно, свідчить про справді дитиноцентрований характер цього навчального закладу.

Пропоную подивитись на «родзинки» японських шкіл. Наприклад, ви станете свідками того, що в кабінеті директора(початкова школа Кіта м. Такаяма) висить галерея портретів усіх директорів, які керували цим навчальним закладом упродовж його 120-річної історії. Коли я сказав своєму колезі, що це хороша ідея таким чином вшановувати своїх попередників, він жартома заперечив: «Ні, бо всі вони дивляться на мене».

Дані широкомасштабного дослідження, проведеного ОЕСР у 30-ти країнах світу