Вiршi дiтей про рiдний край
Як зветься край цей – відгадай
Друже, спробуй відгадай,
Де знаходиться цей край.
Ти, напевно, здогадався,
Хоч раніше помилявся,
Що лани, гаї квітучі,
Ще й степи, поля родючі,
Річка з назвою Оріль,
У дворах плетучий хміль,
У садах плоди рясненькі,
Восени в лісах гриби,
Наче виросли з води,
Ще й травичка зелененька,
На ній квіточка гарненька,
Не одна - суцільний килим,
Що весною став красивим.
Все це рідна Україна -
Слобожанщина моя.
Платонова Iрина
Харківщина - це й футбол
Харківщина - земля рідна,
Я ізмалку тут живу.
Цілий день можу лежати
В яблуневому саду.
Роздивляюсь дивні хмари,
Що неначебто примари,
Летять собі в небесну даль,
У світ незнаний гай-гай-гай.
Опускаю очі - бачу:
Друг Вітько до мене йде,
М’яч за голову кладе:
"Досить спати - йди гулять,
Онде хлопці вже стоять".
Тут мене, немов зірвало,
Чом м’яча не поганять?
Мені весело, чудово,
І хоч знаю, певно, вдома
Всі чекають вже давно,
Проте ж не бере утома,
Я в азарті. От кіно.
Безпалий Владислав
Красу землі в душі ношу
Харківщина - моя батьківщина,
Як радіє тут кожна хатина,
Коли білі красиві садки
Одягаються в диво - вінки.
Тут у нас поля родючі,
Пташки веселі і співучі,
В парках є дуби кремезні,
Дуже-дуже величезні.
В гаю тендітні квіточки,
Немов маленькі діточки,
Пнуться й тягнуться до сонця,
Мовби промінь до віконця,
В полі соняшник цвіте –
Все за сонечком іде.
Над водою веброліз,
Ну й багато в нього кіс!
Вздовж дороги - кущ калини,
Що сміється серед днини,
А іще краси, краси, -
Шепчуть луки і ліси.
Та і я усім кажу:
Я ж в душі все це ношу
І узимку , і весною.
Краю мій, я лиш з тобою!
Григоренко Алiна
Пригрій сильніше,сонечко
Всміхнулось ясне сонечко –
Я в ліс мерщій біжу.
До перших квітів — пролісків
У гості я спішу.
Вклоняюся кленочкам,
Травичці молодій –
Й прошу - благаю сонечко:
Пригрій сильніш, пригрій.
Щоб все навкруг засяяло,
Дружненько зацвіло,
Щоб в нашому куточку
Гарнесенько було.
Онай Iнеса
Батьківська земля
Харківщина - це рідна земля,
На якій народилася я.
У городах співучий струмок,
Що скликає до себе пташок.
Ліс чарівний, привітний лужок
І рідненької хати високий дашок.
А іще Харківщина - це наша сім’я,
Дружна, велика батьківська рідня,
У якій лине завжди і радість, і сміх,
А якщо у нас горе - то спільне для всіх.
Сидоренко Марина
Живу порадою донині
Моє коріння з Буковини,
Проте нема у тім провини,
Що я живу зовсім не там,
А тут, на сході України,
Де віти кленів і ліщини
Мені шептали: "Спи, засни –
Й побачиш простір Харківщини,
її найкращії картини,
В яких є поле, ліс і гай –
Де хочеш, сонце зустрічай.
Пізнай цілющість різних трав,
Їх час збирання не проґав.
Навчися час не марнувать,
Хвилину кожну цінувать.
Рости собі з роси й води,
Дивись лиш край не підведи".
З цими словами я й живу,
І край ріднесеньким зову.
Степаненко Наталiя
Ти дивуй, наш краю, світ
Моє село, моя родина...
Біля хатиноньки калина.
Глянь, як стука у вікно
Гроном, схожим на вино.
У садочку гарні квіти,
Хіба можна їх не взріти?
Я за ними доглядаю:
Щодня щедро поливаю
Й вириваю бур’янець
Аж під самий корінець.
Дуже хочу, щоб у нас
Якнайбільш було прикрас.
Щоб обійстя вигравало,
Мов розкішне покривало.
Адже харківська земля
Від природи все взяла:
Колір, гаму, пишний цвіт -
Тож дивуй, наш краю, світ!
Платонова Iрина
| 