Каталог статей

Червень літо зарум’янив. Святки та народні звичаї

Про походження наймення першого літнього місяца існує найбільше гадок. Жодному з його старших братів не випало такої пильної уваги з боку мовознавців та дослідників народного агрокалендаря.
Одні вважають, що назві прислужилося масове цвітіння квітів, зокрема маку й півонії, інші стверджують, буцімто назва пішла від червоних суниць та черешень, котрі починають визрівати... Мають, очевидно, рацію й ті вчені, котрі пояснюють назву, пов”язуючи її з масовим розплодом городніх та садових червів і гусені. У червні, в давнину виготовляли „руську червлену фарбу”, що готувалася з воскового червеця – кошеніль. Цей промисел був відомий ще з Х століття. Ця фарба мала величезний попит в іноземців. Червенська фарба цінувалася насамперед за соковитий колір і практичну якість. Цим барвников кольорували вовну, ткацькі вироби, лучку і виготовляли пудру. Широке розповсюдження цього промислу, очевидно, сприяло офіційній назві місяця.

Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками. Ось чому червень ще називали „гедзнем” „кезднем” чи „безднем”, позаяк під цю пору з”являються надокучливі гедзі та сліпаки, котрі бунтують корів, коней... Була й інша накличка – „ізок”, тобто місяць сюрчання коників.
Ще в Давній Русі первісток літа називали „кресником”. Слово „Крес” – живлящий вогонь. А саме на червень припадає період найвищого сонцестояння.

На червень припадають Зелені свята (Трійця), якими дайбожичі віншували буйне пробудження природи. Своє обійстя вони прикрашали живими квітами, пахучими травами та гілками клена тощо. У ці дні люди виходили на лісові галявини, щоб віддячити природі за буйзеленість. На жаль, багато дійств уже втрачено назавжди. До нашого часу дійшло тільки одне з них – „водіння куста”. Його й досі святкують в селах Рівненщини. Ці свята утверджували глибоку пошану людини до природи. Вони були настільки популярними в народі, що християнство не змогло знівелювати їх. Довелося, отже, „прилаштовувати” до старих свят новіші релігійні традиції.

Напередодні Зелених свят наші пращури відзначали так званий „клечаний тиждень”. У цей час селяни ходили по лісу, щоб „Заклечати”, тобто „прорубати”місце для майбутнього поля. Вибрана в такій спосіб ділянка мала давати щедрий і багатий урожай.
Натомність наступав „русальний”, або „мавський тиждень”. Згідно з повір”ям, нехрещена дитина, котра помирала протягом цього періоду, перетворювалася на русалку або мавку. З цього приводу в народі існує багато легенд. Русалок змальовували голих, з розпущеними волосами, що тільки й чекають, кого б затягти в жито і залоскотати до смерті.

Під кінець місяця наступає Петрівський піст. Традиційно на Україні, з Петрівкою пов”язані цікаві обряди. В цей період наступає певний відпочинок од робіт для жінок і вони бралися за рукодільництво. Для дівчат це був період вибілювання полотна і тіпання конопель. Жінки смикали вовну, робили куделі й пряли. Першій день Петрівки вважався початком косовиці сіна.

І в наш час з червнем пов”язані цікаві обряди. Лісівники щороку оголошують його місяцем тиші – птахи і звірі виводять своє потомство. Не випадково, що на цей період припадають Всесвітні дні захисту дітей та охорони навколишнього середовища.

Святки:
2 червня – Талагея
Спостерігали за погодою, яка мала запрогнозувати сприяння урожаю овочевих культур.

3 червня – Олени
Висаджували пізні овочі. Вважалося, що після цього вже не буде приморозків.

11 червня – Феодосії
Починають колоситися зернові.

14 червня – Харитона
Якщо йтиме дощ, то кінця місяця, а коли сонячно, то на добрий налив колосся.

16 червня – Луки
Якщо йтиме дощ, то вродять гриби.

22 червня – Кирила
Зацвіла липа – на тепло й сонячне літо.

24 червня – Варфоломія
З цього часу починає коротшати день.

25 червня – Онопрія
День літнього сонцестояння. Це останній термін посівів гречки.

29 червня – Тихона
Перестає кукувати зозуля.

30 червня – Мануїла
Якщо погода дощова, то зима буде сніжною.

Червень – рум”янець року.
У червні на полі густо, а в коморі пусто.
Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

Використана література:
Кислашко О.П., Кислашко Я.О. Православні свята та народні звичаї. – К.:Грамота, 2003.
Скуратівський В.Т. Український рік. – К.:Веселка, 1996.
Кудіна Л.М. Від роду до роду. Народознавство. – Харків:Торсінг, 2002.

Автор: Скляренко Элина Олеговна

http://uaua.info/