До молодих учителів!

Ви переступили шкільний поріг. Однак на цей раз уже не як учень чи студент-практикант, а як учитель. Чого ви очікуєте від цього сміливого кроку в житті та чого від вас чекають усі учасники тріади навчально-виховного процесу: колеги, учні, батьки? Це дуже складна множина запитань, на яку знайти відповіді - це знайти самого себе в цьому житті

Учитель, як і будь-яка інша людина, має свої потреби. За пірамідою потреб А. Маслоу, їх п'ять. Це й суто матеріальні потреби, потреби в безпеці та соціальні. Однак дві найвищі сходини займають потреби в повазі та самореалізації. Із чого складаються кроки до досягнення задоволення цих потреб у молодих учителів? На це складне, однак важливе запитання маю намір спробувати відповісти.

Кожна людина - це неповторна особистість, для якої не може бути однакового з іншими алгоритму успіху. Тому прошу моїх читачів не ставити собі за мету знаходити алгоритм успіху ані в цій статті, ані в цьому виданні, ані в якомусь іншому джерелі. Кожний молодий учитель має фундамент - це здобута ним освіта. Однак усе, що вище цього, кожний створює самостійно, тому що неповторність має бути не тільки у природі матеріальній, а й у природі духовній. Яким буде вчитель, залежить тільки від самого вчителя: як він прислухається до порад більш досвідчених колег, як він сприймає критичні висловлювання, похвалу тощо.

Кожна мить знаходження у школі - це складова виховного процесу. Діти, як губка, поглинають усе, що йде від навколишнього середовища, і неважливо, від кого ця інформація (це не обов'язково інформація у традиційному вигляді - це й елементи поведінки, манера висловлюватись, відносини між колегами й усе, що супроводжує перебування в суспільстві).

Тому кожну мить свого існування вчитель має пам'ятати: він вибрав не фах, а спосіб життя. Це для молоді іноді видається великим тягарем, до якого деякі не можуть пристосуватись і вирушають на пошуки інших місць роботи. Таким чином утрачається потенціал сучасної школи. Тобто до процесу самоосвіти треба долучати процес самовиховання.

Учителем не можна стати, тільки отримавши педагогічну освіту. Це дуже складний процес, пов'язаний у першу чергу з індивідуальними можливостями кожної особистості.

Переступаючи шкільний поріг, пам'ятайте:
Ви вибрали не професію, а спосіб життя.

Отримуючи нові знання, знайдіть їм місце
у професіональній діяльності.

Не створюйте із себе, як із професіонала, чиюсь копію,
пам'ятайте - ви індивідуальність.

Пам'ятайте, що творчість, яку ви вибрали,
потребує постійного руху.

Не соромтеся ставити запитання колегам,
а якщо не отримали повної відповіді - зверніться до класиків.

Ви знаєте та вмієте те, чого не вміють ваші колеги, -
поділяться своїми знаннями.

Не бійтесь відстоювати свою думку, однак із початку
вирішіть для себе, чи дійсно вона вірна.

Пам'ятайте, що неможливо відокремити процеси
навчання та виховання.
Ви - творча особистість,
яка повинна з кожного зернятка таланту
вирощувати квітку індивідуальності.

Ніхто й ніколи не буде вирішувати за вас.
Відповідальність за прийняття рішення
як в оцінюванні навчальних досягнень учнів,
так і в оцінці їх учинків, - це повністю ваша відповідальність.

Автор: І. Гончарова

http://osvita-ua.net/