Каталог статей

Орієнтовна схема вивчення учня

1.           Прізвище, ім'я, по батькові учня, його вік, школа, клас.

2.           Адреса учня, місце праці і посада батьків.

3.          Склад сім'ї, її культурний та освітній рівень, умови проживання.

4.           Стан здоров'я учня.

1.           Морально-психологічний клімат сім'ї: взаємини у сім'ї (відкритість, замкненість), ставлення батьків та інших членів родини до учня, погляди батьків на виховання.

2.           Становище учня в сім'ї: режим дня і дозвілля, контроль за його поведінкою з боку батьків, участь в обговоренні сімейних проблем.

3.           Традиції сімейного виховання: допомога батькам, іншим членам сім'ї; наявність, постійних домашніх обов'язків; спільні свята; риси характеру, які проявляє учень в сім'ї (слухняність, вередливість, ледарство, працелюбність, покірність, впертість тощо). Стиль сімейних стосунків: авторитарний, демократичний, ліберальний, байдужий (нейтральний).

4.           Організація навчальної діяльності школяра; створення умов для занять (своя кімната, навчальний куточок), допомога батьків під час вивчення уроків і контроль якості їхнього виконання, наявність додаткової навчальної літератури, персонального комп'ютера.

5.           Організація дозвілля школяра: створення умов для відпочинку, проведення часу з друзями, наявність домашньої бібліотеки; вплив батьків на вибір книг для читання, телепрограм і кінофільмів для перегляду; вибір друзів, гуртків і секцій; контроль за часом і місцем проведення дозвілля.

 Навчання та поведінка учня у класі:

1.           Успішність: загальний рівень успішності класу, рівень успішності учня з окремих предметів, тенденції її зміни, вибірковість у вивченні предметів.

2.           Ставлення до навчання: мотивація ставлення до окремих предметів, усвідомленість ставлення до навчання, ставлення до уроків, спізнення на уроки, увага змісту навчання на уроках; систематичність виконання домашніх завдань, ставлення до успіхів і невдач своїх однокласників у навчанні.

3.           Рівень дисципліни: обізнаність з правилами поведінки учнів та їхнє виконання, наявність навичок культурної поведінки, організованість учня на уроках і поза ними, ввічливість, акуратність, чемність, повага до старших і менших, взаєморозуміння і повага у взаєминах з учителями і ровесниками.

4.           Пізнавальна діяльність: особливості сприймання, спостережливість; особливості пам'яті, її типи; характеристика уваги (стійкість, довільність, зосередженість, співвідношення відтворюючої і творчої уваги); ступінь розвитку образного та абстрактного мислення, рівень розвитку логічного мислення; послідовність у викладенні власних думок, уміння міркувати і робити висновки, самостійність у висновках; ступінь розвитку усної і письмової мови.

5.           Професійна орієнтація: надання переваги певним професіям, визначеність учня щодо вибору професії.

Людина – homo religicus.

         Потреба духовного розвитку людини є свідома і несвідома. Завдання вчителя допомогти розкрити і розвивати духовний потенціал особи.

1.     рівень: учень байдужий до релігії. Середовище його сім'ї і друзів плекає матеріалістичні цінності, духовним питанням надають дуже мало уваги.

2.     рівень: учень виявляє певне зацікавлення духовними питаннями. Батьки, духовні наставники прививають любов до християнських вартостей. Через релігійне виховання в сім'ї учень намагається жити згідно Божих заповідей. Проте арелігійне середовище друзів сповільнює його духовний розвиток, відбувається повільна деградація особи.

3.     рівень: учень свідомо живе християнським життям. Отримує грунтовне релігійне виховання від батьків та духовних наставників, радо відвідує церковні богослужіння, святкує релігійні свята, практикує щоденну молитву, читання духовної літератури, радо ділиться своїм духовним досвідом з друзями та однодумцями.

1.     Характеристика класу, в якому навчається учень: ставлення до громадських обов'язків: рівень дисципліни, активність класу, міжособові стосунки у класі (симпатії, антипатії, дружба), наявність мікрогруп, традиції класу. Ставлення учня до класу: відчуває потребу бути членом класу, рахується з думкою класу. Авторитет школяра у класі. Ставлення класу до учня.

2.     Виконання громадської роботи: наявність постійного доручення у класі та ативність у його виконанні, тимчасові доручення, загальноосвітні громадські обов'язки. Участь у позашкільних дитячих і юнацьких організаціях.

3.     Характер виконання громадської роботи (добровільність): існування організаторських здібностей, уміння довести розпочату справу до завершення, захопити роботою інших, запропонувати ту чи іншу роботу.