Каталог статей

Системний підхід до самоаналізу уроку вчителя

В основі творчої праці вчителя лежить перш за все уміння аналізувати свою педагогічну діяльність на уроці.

Самоаналіз уроку, як один із інструментів самовдосконалення вчителя, формування і розвитку його професійних якостей, дає можливість:

-         формувати і розвивати творчу свідомість, яка проявляється в умінні сформулювати і поставити цілі своєї діяльності і діяльності учнів;

-         розвивати уміння встановлювати зв’язки між умовами своєї педагогічної діяльності і засобами досягнення цілей;

-         формувати уміння чітко планувати і передбачати результати своєї педагогічної праці;

-         сформувати педагогічну самосвідомість учителя, коли він поступово починає бачити, розуміти необхідний і суттєвий зв’язок між способом його дій і кінцевим результатом уроку.

Від уміння аналізувати свій власний урок, конкретні педагогічні ситуації, виникаючі на ньому; результати педагогічної взаємодії на учня; результати своєї праці, багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, отрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці. Отже самоаналізу уроку потрібно вчити майбутнього вчителя. Методика системного самоаналізу уроку мало в чому відрізняється від системного аналізу уроку, але має свою специфіку.

Один із варіантів алгоритму самоаналізу уроку.

 І. Коротка загальна характеристика класу

1.     Загальна підготовленість класу до навчальної діяльності:

–       уміння учнів працювати в парах;

–       уміння учнів працювати в малих групах;

–       уміння слухати один одного і фронтально взаємодіяти;

–       уміння самооцінювати себе і взаємооцінювати один одного.

2.     Загальна характеристика спілкування.

3.     Включеність учнів в навчальну діяльність і загальний рівень її сформованості в класі.

ІІ. Аналіз ефективності проекту уроку.

1.     Реальність цілі уроку

Характеристика триєдиної цілі уроку з опорою на характеристику класу, чого треба досягти в знаннях, уміннях та навичках, виходячи із специфіки учнівського колективу; яку виховну взаємодію справити на учнів; які якості почати, продовжити, закінчити розвивати.

2.     Яким чином організувати на уроці навчальну діяльність?

3.     Що проектувалось вивчити? Для чого? Роль цього матеріалу в предметі.

4.     Які поняття планувались для засвоєння учнями. На які інші поняття вони спираються? Для яких вони є базою? Що знають учні про вивчаємі поняття?

5.     Суттєві характеристики вивчаємого поняття, які повинні бути в центі уваги учнів. Які навчальні дії повинні здійснювати учні для засвоєння даного поняття і загальний спосіб дії.

6.     Яким чином проектувався ввід учнів в навчальну задачу і здійснення послідуючих етапів її розв’язання?

7.     Чи передбачались в проекті уроку реальні труднощі, з яким могли зустрітися учні в ході розв’язування навчальної задачі? Чи прогнозувались можливі помилки учнів?

8.     Які критерії засвоєння матеріалу намічались в проекті уроку?

9.     Загальний висновок про реальність і ефективність проекту уроку.

ІІІ. Як був побудований урок, виходячи із його замислу?

1.       Чи співпадає ціль уроку з його кінцевим результатом? В чому виражається розрив? Чи вдалось здійснити намічену програму?

Якщо так, то чому?

Якщо ні, то чому?

2.       Відповідність форми організації навчальної діяльності поставленій цілі уроку.

3.       Яким чином на початку уроку вчитель створив ситуацію успіху?

4.       За допомогою яких способів була створена ситуація прийняття учнями навчальної задачі? Як вона вплинула на подальший хід її розв’язання?

5.       Чи була прийнята навчальна задача учнями? Наскільки ефективно здійснювався етап перетворення умов задачі? Які форми використав вчитель для організації розв’язання часткових задач?

6.       Як був організований контроль? Контроль проходив як самостійна дія, чи був включений в склад других дій? Що учень контролював: процес виконання дій чи тільки результат? Коли здійснювався контроль: на початку дії, в процесі дії чи після її закінчення? Який арсенал засобів і форм використав учитель для засвоєння дії контролю учнями?

І V. Аналіз самооцінки виховної сторони уроку.

1.     Поведінка вчителя на уроці. Чи сприяла вона для досягнення цілі уроку?

2.     Чи зумів вчитель в процесі організації навчальної діяльності приділити увагу формуванню ціннісної орієнтації учнів, їх відношенню до пяти моральних аспектів, які завжди присутні на уроці: люди, він сам, колектив, праця, Батьківщина.

3.     Як поводили себе учні? Негативні і позитивні сторони поведінки класу, окремих учнів. Причини.

4.     Що дав урок для подальшого позитивного розвитку відношень поміж учителем і класом, поміж учителем і окремими учнями?

V. Аспект оцінки кінцевого результату уроку.

1.     Який внесок вніс урок для подальшого розвитку особистості учнів.

2.     Оцінити засвоєння поняття і загального способу дії учнями в ході здійснення ними навчальної діяльності.

3.     Аналіз конкретних недоліків уроку.

Висновок. Самоаналіз уявляє собою своєрідну рефлексивну діяльність учителя, його роздуми про свій професіоналізм і про те, що необхідно зробити в плані свого професійного удосконалення. Особливість самоаналізу уроку полягає в тому, що він повинен проводитися через ракурс класу і його конкретних учнів.

http://pu.ac.kharkov.ua/