Каталог статей
| Головна » Статті » Готуємо уроки разом з дитиною! » Читання | [ Додати статтю ] |
Вірші про пори року та місяці
| Вірші про пори року та місяці Пори року ЯКА ПОРА? Все у зелені довкола: Пасовище, і поле. Мчать струмочки до ріки, Ліплять гнізда ластівки. І в сороки новина, Сповіщає всіх вона: Наближається ВЕСНА! ЯКА ПОРА? В небі ластівка летить, З вітром листя шелестить, Воду п’є лелека. Сонце палить. Спека. Дозріває жито. Яка пора? ЛІТО. ЯКА ПОРА? В зеленім лісі побував Якийсь художник – і поволі Дерева перефарбував У золотисто-жовтий колір. – Ти хто такий? – я здивувавсь‚ – Чому тебе не бачив досі? – То придивися‚ – хтось озвавсь‚ – І ти тоді побачиш ОСІНЬ. ТО ІШЛА ВЕСНА Щось на землю гуп та гуп – Падає із даху. Підійнявсь у Гриця чуб, Весь тремтить від страху. Хлопчик страх свій переміг, Визирнув з вікна: З даху падав мокрий сніг – То ішла весна. Місяці СІЧЕНЬ – Я народивсь на Рік Новий, Люблю мороз і сніг, І тчу я килим зимовий – Дарунок мій для всіх. Я холод не послаблюю, З хурделицями мчу, Морозом, наче шаблею, Січу! Січу! Січу! ЛЮТИЙ Із братом Січнем схожі ми, Хоча і не близнята. Без нас не буде і зими, Як нас без мами й тата. Зима відходить. Їй сліди Я замітаю вчасно! Лечу – туди, біжу – сюди, Тому й лютую часто. БЕРЕЗЕНЬ Що вище сонце – довші дні. Зима ховається в барлогу, А я сестрі своїй весні Встеляю травами дорогу. Ще не прокинусь ліс від сну, Ще ручаї стежки вивчають, А вже берізоньки весну Пташиним співом зустрічають. КВІТЕНЬ Я змалечку квіти люблю, як життя. Їх знаю напам'ять, на дотик. Вирощую, пещу, як мама дитя, І дня не сиджу без роботи. У домі без квітів, як без немовля. Батьки в ньому, наче сирітки... Я хочу, щоб наша планета Земля Була дуже схожа на квітку. ТРАВЕНЬ – Я у весни – останній місяць. Її я славлю, як поет. І, мов художник-живописець, Малюю травами портрет. Ще й покриваю ніжним цвітом Закучерявлені сади, Щоб працьовиті бджілки дітям Збирали сонячні меди. ЧЕРВЕНЬ – Я відкриваю двері в літо, Де теплим сонечком зігріто Повітря, небо, землю, води, Де все росте і плодородить. Й мені дістанеться роботи: Лише встигай бур’ян полоти І проганяти без перерви З плодів жуків, пташок і черви. ЛИПЕНЬ Від спеки можна закипіти. Я ж в холодочку не лежу. Що брат не встигне доробити, Те я йому допоможу. Цвітуть довкола густо липи І бджоли мед несуть в село... Узимку чаю з цвітом випий – Простуди – наче й не було! СЕРПЕНЬ Я – завершальний місяць літа. Мені в цей час – не заважай. Не можу й хвильки відпочити – Спішу зібрати урожай. Колись жита серпом косили, Від того й Серпнем звуть мене. Тепер комбайни мчать стосилі, Їх дядько Серп не дожене. ВЕРЕСЕНЬ Про осінь кажуть: золота. А я додав би: ще й багата. Йдучи по селах і містах, Вона несе з собою свято. І я за щедрий урожай, Який зібрати нам вдалося, Вручу їй теплий коровай І верес, вплетений в колосся. ЖОВТЕНЬ Не встигла осінь відпочити, Пройтись лісами і садами, Все листя їй позолотити, Намилуватися плодами, А вже земля про літо мріє І я спішу її зорати, Щоб золотим зерном засіять Поля на урожай багаті. ЛИСТОПАД Пожовкло листя і трава – І я вступив в свої права. З дитинства до роботи звик: Я садівник, орач, двірник. Шаную дуже чистоту – Зриваю листя і мету З своїми друзями-вітрами Бо вже зима не за горами. ГРУДЕНЬ Зима. І як тут не радіти – Її давно чекають діти. І я спішу з морозом, снігом, Переробляю воду в кригу. Під снігом спить промерзле груддя, Воно збирає силу в груддях. У кожній грудочці вважай Живе майбутній урожай. *** Січень січе, Лютий лютує, Березень плаче, Квітень квітує, Травень під ноги стелить травицю, Червень складає сіно в копиці. Липень медовий бджілок чарує, Серпень чудовий булки даруює, Вересень трусить груші в садочку, Жовтень гаптує клену сорочку, Йде листопад - застеля килими, Грудень приходить - початок зими... | |
| Переглядів: 11069 | Рейтинг: 3.6/5 |
| Всього коментарів: 0 | |