Каталог статей

День капелюшок

Доброго дня, шановні гості, дорогі діти! Сьогодні в нашому таборі незвичайний день – "День капелюшок”. Виникнення цього свята до сих пір залишається не до кінця зрозумілим. Взагалі, як багато хто встиг замітити, у всенародно улюблених свят є одна загальна риса – ніхто не знає конкретно, коли вони виникли і чому.

      Історія розвитку капелюшок має довгий шлях. Ще в первіснообщинному суспільстві люди прикривали голови від холоду, спеки. Після того, як були винайдено гострі голки (це сталося приблизно 50 тисяч років тому), які робили з дерева чи кістки, з’явилась можливість зшивати шкури охайніше.

      Потім люди навчились виробляти тканину, так з’явився одяг, а капелюшок є невід’ємною частиною одягу.

      В стародавні часи люди, які займали в суспільстві високе положення, носили високі головні убори. Чим вище положення, тим вищий убір на голові. І навпаки.

      Прості люди, вшановуючи вельможних персон, зобов’язані були знімати свій головний убір, зменшуючи свій зріст. А щоб здаватися ще нижче, нахилялися, ставали на коліна і навіть падали долілиць.

    Припускають також, що звичай знімати головний убір пішов від лицарських турнірів. А деякі вчені вважають, що звичай знімати головний убір походить з часів рабовласництва. Раби у Римі, зустрівши пана, повинні були зняти головний убір, щоб показати свою поголену голову – знак рабства. Рабиням голови не голили, напевне тому до теперішнього часу звичай знімати головний убір на жінок не поширюється.

    В Україні колись вважали, що ходити з непокритою головою – гріх для чесного чоловіка. Це дозволялося лише на похоронах та біля церкви. Переступаючи поріг хати, треба також скинути шапку. Чоловіки знімають головний убір і тоді, коли вітаються.

    Наші предки вірили, що шапки мають оберегову, магічну силу, захищають від усього злого. Відомо багато давніх різновидів: "мазниці” (з суконним дном) , "кучми” (високі суконні, знизу обшиті хутром), "вухаті” (суконні з навушниками) та ін.

    У холодну пору одягали хутряні головні убори: баранячі, з видри, зайця, куниці.

    Широко розповсюджене по всій Україні для жінок є хустка. Способи пов’язування хустки були різними. У північних районах хустки пов’язували під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці.

   Гарна шапка була колись гордістю хлопця, козака, нареченого. Головні убори були різноманітними. Залежно від сезону, місцевих традицій тощо їх робили із різних матеріалів та багатьох форм. Деякі різновиди мали пишне оздоблення, особливо на Західній Україні. Носили шапки на всю голову, заломлюючи посередині, зсуваючи на потилицю або набакир.

   Минали століття, а одяг, як і раніше служив для того, щоб відобразити індивідуальність і положення того, хто його носив. Зараз носять шапки різних видів. Дуже поширені вироби спортивного крою: шерстяні, трикотажні, хутряні, а також кепки, берети та інші.

   В українській літературі є багато прислів’їв про шапку:

Бараняча шапка на баранячій голові.

Без шапки, мов злодій, ходить.

Жупан як жупан, аби шапка добра!

Не для шапки голова на плечах.

   А також про шапку є такі вислови:

На злодієві шапка горить – видно, що хтось винуватий.

По шапці давати – бити кого-небудь.

Заламувати шапку – надівати шапку набакир.

Гра "Закритими очима домалювати капелюх Незнайці”

-         Діти, а що таке скоромовка? А чи вмієте ви їх говорити? Я пропоную вам декілька скоромовок:

У нашого діда капелюх

 не по-капелюхівськи.

Сидить баба на припічку

В зеленому очіпочку,

А дід на стільці

Обуває постільці.

Ви нас не питайте,

А ковбаси дайте!

Нашій Горпині гарно й в хустині.

     На сьогоднішнє свято ви всі завітали в капелюшках. Продемонструйте, будь ласка, їх. А ми виберемо найоригінальнішу, найкумеднішу.

   Які головні убори носили такі казкові герої:

-         Буратіно

-         Барон Мюнхаузен

-         Черепаха Тортіла

-         Незнайка

-         Червона Шапочка

    Пояснити вислів "Шапка Мономаха”.

    А на заключення прослухайте декілька віршів про капелюха:

   Якось рішили коти:

- Капелюшника треба знайти!

Хай пошиє нам капелюхи

З дірочками для кожного вуха,

Щоб нарешті котові кіт

Зміг сказати:

-Привіт! Привіт! –

Ще й при цьому в лапі кошлатій

Капелюха свого підняти!

Йти до школи вранці

Холодно Оксанці.

І хоч плащ на ваті

І вітри завзяті

Капелюх зривають і за ніс кусають.