День Знань

Дзвонить Вересень: дзень - дзень!

Це найкращий в році день,

Як по довгім відпочинку,

По веселих іграх в полі

Наші хлопчики й дівчата

Знов зійшлися в рідній школі.

Дзвонить вересень: дзень – дзень!

Наймиліший в році день,

Як по довгих днях розстання,

По тужливих днях розлуки

Знов зійшлися діти в школі

Взятись пильно до науки.

Віддзвеніла веселкова карусель теплого літа, зібрано багатий урожай хліба, у садах доспіли яблука і сливи. А 1 вересня знову зібрало нас у рідному колі. У когось попереду багато шкільних років, а хтось уже вийшов на “фінішну пряму”.

Запрошуємо на урочисте свято найстарших учнів нашої школи. Вітайте!

11-А

11-Б

11-В

11-Г

Вересень малечу

В класи зазива…

День такий знаменний

Раз в житті бува!

Вітаємо наших маленьких першокласників, для яких цей день, дійсно, знаменний та особливий.

1 – А

1 – Б

1 – В

1 – Г

Школо! Увага! Звучить гімн України. Стояти струнко.

Право розпочати сьогоднішнє свято надається директору нашої школи

Гості!

Дорогі друзі! Сьогодні, коли наша держава відзначила 10-ту річницю Незалежності, мені приємно повідомити вам про те, що наша школа, як справжня держава, має свій гімн, герб та прапор.

Право внести прапор школи надається учню 11-Г класу ……………

Коли ми говоримо: “Мама, учитель, школа”…- хочеться додати до ряду цих понять ще й “рідний край”.

Є щось святе в словах: мій рідний край.

Для мене – це матусі пісня ніжна.

І рідний сад від цвіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любовно,

Й пісень людські прозорі ручаї –

Усе, що серцю рідне невимовно.

Його історія… В ній стільки гіркоти.

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

Україна моя починається

Там, де туга моя кінчається,

Край дороги, як пісня чарівна,

Починається Україна.

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов”їна,

Не кінчається Україна.

І ось сьогодні до української школи прийшли маленькі дівчатка та хлопчики, яких однині зватимуть першокласниками.

Запрошуємо їх до слова.

Добрий день, вкраїнська школо!

Зустрічай нас, перший класе!

Ми влились в учнівське коло,

Щоб іти у ногу з часом.

Щоб ввійти з новим століттям

В європейську мирну хату,

Треба нам, маленьким дітям,

Добре вчитись, все пізнати.

А коли нам важко буде,

Дай нам сили, Божа Мати.

Першій вчительці – терпіння

Знань та мудрості навчати.

Школо наша, школо!

Приголуб нас, мила,

Пригорни усіх нас,

Як голуб під крила.

Ти нас всіх научиш,

як у світі жити,

як злого минати,

а добро творити.

Ви помітили, які розумні, поважні та серйозні наші першокласники?

Зовсім не такі, як мій знайомий Миколка.

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М”яч, перо, граблі, подушку,

На обід м”яку пампушку,

Двох ведмедиків, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук, і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола і парту,

І географічну карту,

Трактора, машинку, мило –

Вже й надворі звечоріло.

Сів Миколка, дума думку:

“Чи усе поклав у сумку?”

А ви, любі мої, як збиралися до школи? Розкажіть нам.

Гукнула мама: “Донечко!”

І сну – як не було.

А сонце вже долонечки

До мене простягло.

Вдягаю я схвильовано

Святковий свій наряд,

І всі ляльки здивовано

Питають: “На парад?” -

“Та ні, - кажу їм радісно, -

У школу! В перший клас!”

Ляльки зітхають заздрісно:

“І нас візьми… і нас…”

У школу не забавами

Займатися іду –

Багато там цікавого

В підручниках знайду.

Там ждуть мене школярики

І вчителька моя.

Як вивчимо Букварика,

Читать вам буду я!

А я візьму до школи Барбі

Усіх своїх гарненьких.

Ходити буду, як ті “міски”,

Охайна й чепурненька.

Я гратися не маю часу,

Бо вчора бачив дивний сон,

Що до 11-го класу

Стану таким, як Соломон.

Ми скоро перестанемо

Гратися в резинки, в класики

Солідними ми станемо,

Як наші старшокласники.

Давайте послухаємо наших без п”яти хвилин  випускників. Що вони побажають своїм молодшим братикам та сестричкам?

Всім, хто з двору в ранню пору

Поспішає в перший клас,

Всім бажаєм щастя гору

Ще й здоров”я на запас.

Щоб мерщій вам захотілось

Першу книжку прочитать.

Щоб дружили, не сварились,

Скрізь хотіли побувать.

Заходьте дружно і сміливо,

Маленькі діти, в перший клас.

Життя цікаве і щасливе

Розпочинається для вас.

Пам”ятайте!

Учитель – це слово, як мати, священне.

Нас вчитель навчає учитись натхненно.

Він людям готовий віддать без вагань

Тепло свого серця, скарби своїх знань.

Тож квіти найкращі, звичайно, для вас,

Бо свято сьогодні не тільки у нас.

В усі часи початок всього благословлявся батьками. Тому сьогодні ми теж просимо батьків благословити наших учнів на добрий і довгий шлях до країни Знань.

Від імені батьків слово надається __________________.

Я люблю рум”яну осінь,

Над садами чисту просінь,

Золото пшениці в полі,

Перший дзвоник в нашій школі,

Що вас кличе, мов зоря,

До книжок, до Букваря.

Увага! Увага! Настає хвилююча мить.

Право дати перший дзвоник надається першокласниці……………………………………………

та учню одинадцятого класу……………………………

Хай дзвенить  дзвінок веселий кришталево дзвінко

і покличе нас усіх у незвідані світи.

Дзвоник люблять всі – дорослі та маленькі дітки,

Пам’ятати його будемо завжди.