Каталог статей

3 вип. В присутності і мами, й тата

         Вручіть нам наші атестати,

         Нехай вони їх потримають,

         Нехай відчують, і хай знають,

         Що вже дітей дорослих мають!

2 В.   Слово для  зачитання наказу  по Будищенській ЗОШ  І-ІІІ ступенів надається заступнику директора з навчально-виховної роботи …………….

(Завуч зачитує наказ і директор вручає атестати, вітання батьків).

1В.    Живіть, радійте і міркуйте

         Про майбуття, про вашу путь.

         Батькам досягнення даруйте,

          Щасливими щоб завжди буть.

2 в.    Урочисту частину випускного вечора закінчено.

 (Звучить Гімн України)

1 в.    А зараз запрошуємо всіх на святкову частину випускного вечора.

2В.    Швидкоплинні, гомінкі шкільні роки!

1В.    Можливо, найщасливіші у вашому житті.

2В.    Одинадцять років тому ви вперше прийшли до школи.

1В.    Одинадцять разів з тих пір схилялися до шкільного порога осінні айстри.

2 В.   Прошуміло над школою одинадцять зимових хуртовин.

1 В.   Одинадцять весен буяли цвітом яблуні і паморочили голови пахощами бузку.

2 В.   Одинадцять років кружляв над вами тополиний пух, як той вальс, що бентежить          душу.

 (Виходить 3 випускники)

1 Вип. Позаду залишилися уроки,

         Щоденники, екзамени, дзвінки,

         Ми були разом цілих 11 років!

         Усе скінчилось. Ми – випускники.

2 Вип. Здавалось, 11 літ – це так багато,

         Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

         Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,

         Хоча би тиждень в школі ще побуть

3 Вип. Рідній школі низько ми вклоняємось,

         Дякуємо, що тут росли й жили.

         І в спогад рідній школі на прощання

         Свою ми пісню залишим.

(Виконують пісню)

2В.    Традиції і звичаї народу…

         У них життя, характер і душа.

         Тож короваєм починається дорога,

         Коли дитя батьківський дім лиша.

1В.    У нім – духмянім, сонячнім, рум’янім-

         Турбота батька й мамина сльоза.

         Це – захист від знедолень і обманів,

         Щоб обминула нас життя гроза.

2В.    Сьогодні від батьків прийміть це диво

         Наш український, пишний коровай.

         І батько, й мамо, батьківська родина,

         Своїх дітей зі святом привітай.

(Виходять батько й мама з короваєм в руках)

Мати: Дорогі діти!

            Нехай радіють ниви колоскові,                                                             

         В житті хай будуть злагода і мир

         На чистому, як сонце, рушникові

         Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

Батько: Прийміть, діти, від нас цей хліб святий як символ життя і достатку. Пронесіть його з         гідністю через життя, щоб вами пишалися і мати і батько.

(вручають коровай випускникам)

(під мелодію Аве Марія виходять випускники)

1 вип. Дякуємо вам, дорогі батьки, за хліб – сіль, за добрі побажання. Обіцяємо не забути їх і користуватися ними, щоб прожити гідно своє життя.

2 вип.         Промайне, як мить наше свято, і всі ми розлетимося з рідних гніздечок, де мов ті невтомні пташки, нас доглядали, ростили, навчали наші рідні матусі й татусі. Ми безмежно вдячні вам, дорогі батьки, за турботу, за працю, за ласку.

         Без вас ми не змогли б досягти успіхів.

3 вип.         (звертається до матері на сцені)

         Чого ти зажурена, мамо?

         Чого в очах твоїх сльоза,

         Чи вітер пестив тебе мало,

         Чи усмішку вкрала сльоза?

         Куди твоя радість поділась?

         Чого зажурилась краса?

         І руки твої опустились,

         Чого посивіла коса?

                   Не треба журитися, мамо,

                   Чого ж у сльозах, ну чого?

                   Чи снігу упало немало,

                   І весь він – тобі на чоло?

         Пісень ти співала немало,

         Багато не спала ночей.

         Чого ж ти зажурена, мамо?

         Аж котяться сльози з очей.

                   Не жалій мене, мамо, не треба,

                   І не думай, що я ще дитя,

                   Подивись у глибокеє небо,

                   На своє ти оглянься життя.

         Як тобі було важко в дорозі,

         Як тебе заставала гроза.

         Я стою на твердому порозі,

         Чому ж в тебе іскриться сльоза?

                   Принесу, мамо, тобі я квіти,

                   В очі гляну твої ясні.

                   Сльози радості ніде подіти,

                   Ніби краплі дощу навесні

         Я загляну у очі – озерця,

         До щоки притулюсь, як колись,

         І відчую биття твого серця,

         Тільки жалібно так не дивись

         Сину мій, ти моя опора,

         Надія і радість у житті.

         Сину мій, ти залишаєш школу,                                                          

         Йдеш шляхом дорослих відкриттів.

         Став тепер ти вже таким дорослим,

         Але для мене -  ж іще дитя

         Впала сивина мені на коси,

         Мчать роки, їх не вернуть назад.

         Я тебе, синочку, в радості зростила,

         Давала з батьком раду, як могли,

         В душі у тебе сонце засвітили,

         І для польоту крила надали

         Лети у світ, широкий і щасливий,

         Синочку мій, мій соколе ясний,

         Завжди будь щирий, незлобливий,

         Будь людяним, мій сину дорогий.