Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
|
Тепло єдиної родини Мета: виховувати в дітей почуття любові й поваги до своєї родини;
зацікавити їx пошуками коріння свого родоводу; дати можливість відчути комфорт
i радість від родинного оточення i спілкування; учити взаєморозуміння,
взаємодопомоги, усвідомлення своїх обов'язків; закласти в учнів бажання
виявляти увагу й повагу до рідних, творити добро, нести красу в дім своїми
думками й учинками; сприяти розумінні необхідності міцних родинних зв’язків,
важливості родинного єднання; формувати відчуття гордості за свою велику
українську родину. I приголубить над усе. I кожен матінку чекає — Вона гостинець принесе. Вона нас уcix за руку в школу Колись уперше привела, Ясну усмішку світанкову Нам на дорогу всім дала. Учень. Святішого нема мені, Ніж добрі напуття: Уроки перші мамині — Вони на все життя. Не вихлюп тимчасовості — В них мудрість вcix століть: «По правді лиш, по coвісті Треба, синку, жить...» Учениця: Мати простежує за нашою життєвою дорогою, намагаючись вчасно застерегти від хибного кроку чи негідного вчинку. Будьмо чуйними й уважними до неї. I якщо іноді вона буває надто сувора, зрозуміймо її правильно: це тому, що вона бажає нам тільки добра. Учень: Хто, як не мама, дорогу зirpiє? Хто нас на світі ще так пожаліє? Не заморозить нам холод віконце, Поки є мама — немеркнуче сонце! Учитель. Готуючись до виховного заходу, ви читали твори про всеперемагаючу любов матері. Послухаймо казку видатного педагога В.Сухомлинського «Крила матері». Учениця (читає казку). «Спекотного літнього дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей cвіт був яскравим, зеленим, радісним: перед гусенятами розкинувся величезний луг. Гуска навчала дітей скубти тонесенью стеблинки молодої травички. Стеблинки були солодкими, сонечко теплим i лагідним, трава м'якою, світ затишним, добрим i співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенята були щасливі. Вони забули про матір i розійшлися величезним зеленим лугом. Коли життя щасливе, коли на душі мир i спокій, про маму часто забувають. Стривожившись, Гуска стала скликати дітей, але не вci вони слухалися. Раптом насунулися темні хмари i на землю впали перші великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий уже й затишний i добрий. I як тільки вони про це подумали, кожне згадало про матіp. Несподівано кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна мама. Вони підняли маленькі гoлiвки i побігли до неї. А тим часом із неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері вона підняла крила i накрила ними своїх дітей. Бо крила існують насамперед для того, щоб накривати дітей — про це відомо кожній матеpi, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло i безпечно; гусенята чули гуркіт грому, який долітав ніби звідкись здалеку, завивання вітру i стукіт градин, їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїться щось страхітливе, а вони в теплі та затишку, їм i на думку не спадало, що крило має два боки: усередині було тепло i затишно, а зовні — холодно i небезпечно. Потім усе затихло. Гусенятам хотілося скоріше на зелений луг, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: «Випускай нас, мамо!» Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір’їнок. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила i не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним i добрим, сонечко сяяло так яскраво i лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так красиво, що гусенятам i на думку не спало запитати: мамо, що з тобою? I тільки одне, найменше i кволе гусеня підійшло до матері i запитало: «Чому в тебе поранені крила?» Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: «Все добре, сину». Жовтенько: гусенята розсипалися по траві, i мати була щаслива». Учитель: Як ви думаєте, чому поранена мати, незважаючи на ситуацію, була щаслива? Що потрібно для того, щоб виросли крила материнської і батьківської любові? Чим, на вашу думку, крила батьківської любові відрізняються од крил материнської любові? Чи мусять діти ростити крила любові до своєї мами? У чому виявляється ваша турбота до мами? (Відповіді дітей. Обговорення. Обмін думками.) Учитель: Давайте попрацюємо у групах. Учень: Завдання: ось «Квітки допомоги мамі», на їx пелюстках напишіть, як саме ви допомагаєте мамі, свoї обов'язки в ciм’ї , що робите (червоним кольором) i що, можливо, ще не робите, а бажано було б це робити (синім кольором). (Учні виконують завдання, після чого один представник від кожної групи зачитує всі відповіді i пропозиції на пелюстках.) Учитель: Пропоную вам повісити власну «Квітку допомоги мамі» удома на cтіні та час від часу намагатися робити те, що радять п пелюстки. Учениця: Ти вcix святіша, ненька! Моя ти квіточка біленька, Моя миленька й неозора, Моя i втіха, i опора, Моя весела i сумна, Моя небесна i земна, Моя стежина й Батьківщина, Моя, як білий cвіт, єдина, Як білий світ, як білий квіт, 3 якого створюється світ. Учитель: Багато хто з вас написав мiні-твори про маму, фрагмента з яких я хочу зачитати. Oкрім того, у вас було завдання: одного ранку прокинутися раніше мами i цілий день cпостерігати за її руками — що вони встигнуть зробити. I ось що ви написали. (Зачитує фрагменти творів.) Учениця: Мама, матуся, ненька — усьому початок. Усе прекрасне в людини від променів сонця i молока матері — ось що наснажує нас любов'ю до життя. Мати тримає на руках свою дитину. Малеча пригорнулася до її рук вбирає в себе їx тепло, i добре їй біля матусі, i не існує нічого лихого на світі. Біля маминих рук, біля її слова й тепла маля стане великим i сильним, стане частинкою свого народу. (Інсценізація віршa Г.Вієру «Мамо, чому?».) Син. Чом у тебе у кoci ясна Забриніла раптом сивина? Мати. Од любові, од тривог, надій: Ти ж один у мене, сину мій. Син. А в 6a6yci голова біліш — Тож мене бабуся любить більш? Мати. В неї діти — доньки i сини — Додають, сердешні, сивини. Син. Чом же тьотя біла, як зима — В неї ж діток не було й нема? Мати. Так, синочку, біла геть вона, Бо нудьгує цілий вік одна. Учитель. Так, саме в дітях — найбільше щастя мами. Для мами її діти — найкращі у cвіті. Дочка переймає від мами все, навітъ звички. А син учиться в неї тих правил, що згодом стануть його життєвим кредо: ставитися з повагою до старших, не ображати слабших, учитися по-особливому ставитися до жінки. Маму називають берегинею роду. Бо вона справді o6epiraє його, леліє, збepiraє для прийдешніх поколінь. Мудрість матері — то родинна святиня. Завжди прислухайтеся до маминих слів, до її порад, дотримуйтеся правил вашої родини. Пам'ятайте, що недобре слово залишає в душі матері подряпинку на все життя, вибілює коси, розсипає зморшки на чолі. Даруйте мамі радістъ, зігрівайте її своїм теплом, увагою, i коли виростете, ніколи не забувайте про неї. Крізь дощ, крізь сніги i тумани, Чи дороги туман обснує, Приїжджайте частіше до мами, Повертайтесь в дитинство своє. Забувайте обов'язок, втому, Не марнуйте дрібницями дні, Приїжджайте до рідного дому, Розвесняйте в нім душі свої. Там ростуть чорнобривці i м'ята, Де пройшли ваші дні золоті, Лиш не можуть там вічними стати Руки мамині — крила святі. Л.Пасько (Діти виконують пісню «Чорнобривці», муз. В.Верменича, сл. М.Сингаївсъкого.) Учитель: I знов наші щирі зізнання, наші теплі звернення до рідних людей: тепер — до тата. Учень: Усе в житті міняється i в'яне, Усе мина, відходить назавжди. Лиш батьківська любов ніколи не зів'яне, Лиш татові слова зi мною назавжди. Усе, що є в житті — то долі повеління, А все, що є в мені — то батькове учіння. Від батька в мене є терпіння i удача, I розум, батьку мій, — це твоя добра вдача. Люблю усе живе, що квітне i буяє, — Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю. Ти передав мені усе, що сам умієш, I наділив мене yciм, що сам ти знаєш. Життя іде-бреде, квітує i згасає— Науку цілу твою-я завжди пам'ятаю. Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають, А ти для мене є теплом землі — я знаю. Твоє добро святе i людяність велика, I відданість землі, i совість у душі — Це те усе в тoбi, за що я поважаю, I голову свою тo6i в уклін схиляю. Учитель: Послухайте казку про мyдpi поради батька. Учень: Російська народна казка «Мудрий батько». «Чи так воно було, не знаю, а як чув, так i розповідаю. Був co6i один селянин. I мав він сина. Коли хлопець виpic i почав допомагати в господарстві, батько й каже: - Дивлюся на тебе i бачу, беручкий ти до вcix справ. Час минає, молодь росте, старе старіє. Незабаром змужнієш, оженишся i сам станеш на господарство. От i запам'ятай мої слова. Живи так, щоб у кожній селі був у тебе свій дім. I нехай у тебе щодня будуть нові чоботи. I живи так, щоб люди тo6i кланялися. I завжди будеш справжнім хазяїном. Подивувався син на такі слова, та й питає: - Не можу збагнути: xi6a можливо звести в кожному селі будинок? I як можна справляти щодня нові чоботи? Та й як мені жити, щоб люди мені вклонялися? Усміхнувся батько, та й каже: - Не тужи, синку. Мою пораду легко виконати. Захочеш у кожному селі бути як удома, май у кожному селі вірного, надійного друга, i буде в тебе там своя оселя. А щоб були у тебе щодня нові чоботи, треба з вечора добре помити та почистити свої чоботи, ніколи цього не забувай, от i будуть вони наступного дня як нові. Ну, а щоб люди тобі першому вклонялися, вставай раніше за вcix, виходь на роботу першим, тоді вci, хто пізніше тебе вийде, вітатимуться з тобою й уклонятимуться. Як бачиш, у моєму наказі немає нічого складного. Коли прийшов час i син сам почав господарювати, він зважив на поради батька i жив добре». Учитель. Так, батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість i вимогливість, батькова людяність i стриманість ведуть дитину по життю впевнено i терпляче. Здавна вважається, що батько — це захисник, годувальник. Батькове слово — закон. Як скаже батько, так i буде, бо він — голова cім’ї, зразок для своїх дітей. Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною i справедливою, щоб був мудрий i мужній, але щоб водночас відчувати його доброту i лагідність. У своїх відгуках про тата ви висловлюєте такі думки. (Зачитує фрагменти з учнівсъких твopiв про батька.) «Biн зовні часом суворий, але у своїй душі добрий i ніжний, як мама». «Мій тато — дуже гарна людина. Він сильний, мужній. Тато завжди може захистити мене. А коли я була маленькою, він зробив ліжечко для моєї ляль¬ки Бap6i. Miй тато мене дуже любить, а я люблю його». «Мама доглядає нас, дітей, а у батька є безліч інших проблем, турбот. Ми навітъ бачимо його рідше, ніж маму — він увесь час на роботі багато працює. Піклується не тільки про нас, дітей, а й про всю сім'ю». «Biн у мене добрий, уважний, терплячий, чуйний». «Мій тато майстер на вci руки, він усе вміє. Я люблю свого сина, він у мене — найкращий». «Татова любов стримана. Недаремно в народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Само такою i є любов мого батька». Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили їx. Бо по-справжньому любити їx — означає приносити в дім мир i спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів. Найбільше щастя для мами й тата — ваше щастя, ваше життя, працьовитість. Якщо люди вважають дитину недоброю людиною — це велике горе для батьків. Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість I лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. I залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітъми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережітъ здоров'я своїх батьків. Пам'ятайте, що ранню старість i хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Учениця: Цінуйте завжди маму й тата, Вони зростили вас із немовляти, Встигайте добре слово їм сказати, Допоки ви живете в рідній хаті. Коли ж зміцніють вaшi крила, соколята, Відчуєте ви силу, щоб літати, — Не забувайте маму й тата, Їxнix порад, добром багатих! (Діти виконують тісню «Соколята» А.Матвійчука.) | |
| Переглядів: 4606 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |