Каталог статей

Продовження

На високій скелі, на краєчку
У своїм у родовім гніздечку
Вчила соколиха соколят,
Жовторотих красенів-малят:
«Час летить, міцніють ваші крила,
I затримать вас уже несила,
А прийде пора прощатись нам —
Лише одну пораду я вам дам:
Приспів: Народжений літати
Не сміє плазувати,
Народжений літати
Пишається крильми.
Літайте, соколята,
Гуляйте, соколята,
Допоки ви в польоті —
Живемо доти ми!
I настала згодом та година —
Розлетілась братія пташина
На вітрах по світу мандрувать,
Долі i недолі здобувать.
Хтось пішов до пана слугувати,
Хтось потрапив під залізні грати,
Хтось полинув у чужі світи,
Щоб свою свободу зберегти.
Приспів:
Кожного в дитинстві вчила мати:
Нам на світі треба вибирати —
Темний ліс чи неба висоту —
Волю, а чи клітку золоту...
Можна назавжди відрізать крила,
Щоб у небо мpiя не манила.
Можна для вітрів закрити дім —
Тільки щастя зовсім не у тім.
Приспів:
Учитель: Родина, родинне вогнище, родинне тепло — його завжди зберігають i підтримують наші старші мами й тата — 6a6yci й дідусі такі милі, лагідні, люблячі Скільки знають цікавинок, так багато пам'ятають i вміють, охоче розповідають, діляться своїм життєвим досвідом, радіють онукам i готові все для них зробити.
Учениця: Свою бабусю знаю
Я з давніх, давніх пip,
Її обличчя любе,
Її ласкавий зip.
Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить,
I знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.
Та над усе на світі
Сподобались мені ласкаві руки —
Умиті та міцні.
Оцим рукам хорошим
Робота не важка,
Бо шиє, варить, пише
Бабусина рука.
Буває, щось як зробить —
Ви скажете: краса!
Вона робить yміє ну просто чудеса!
I я в 6a6yci руки цілую залюбки —
Вони, немов співають,
Розказують казки.
Я слухаю бабусю
I вся, немов у сні.
Розумні, ніжні руки,
Умиті та міцні.
(М.Риленко)
Учитель: А як же не поговорити сьогодні про наших сестер i братів — старших i молодшеньких! Вони — така втіxa, із ними цікаво. Вони перші друзі, опора i водночас — об'єкт піклування.
За меншенькими треба доглядати, бавити їx, хоча це інколи й набридає (та ненадовго). Бо то велике щастя — мати брата чи сестру.
(Діти виконуютъ пісню «Сестричка».)
Знов я мушу бавити
Меншеньку сестричку.
Як її позбавити від лихої звички:
Ходить, мов прив'язана,
Наче хто приклеїв, —
Не була нi разу я
Десь без неї.
Приспів. Я взую сьогодні
Hoвi черевички.
Хоч раз утечу
Від малої сестрички.
Бо там, біля клумби,
Де квітнуть жоржини,
Чекає хлопчина.
Знову міцно вчепиться за мою спідничку,
Плакса i наклепниця Меншенька сестричка.
Розказала пошепки мамі за сніданком,
Що стояла з хлопчиком Я на ганку.
Приспів.
Я її ведмедику
Вухо відірвала,
Мамину косметику
Нищечком дістала.
Хай сидить малюється,
Хай фарбує личко —
Побіжу на вулицю
Без сестрички!
Приспів.
Учитель: Родина, родинні стосунки, виховна роль родини — усе це покладено в основу багатьох наших українських народних прислів'їв та приказок.
Давайте знову зберемось у групи i з двох половинок складемо приказки та прислів'я про родину.
(Роздаються картки.)
Гра «Збери прислів'я»
1. Шануй батька й неньку — буде тo6i скрізь гладенько.
2. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець,
3. Яке дерево — такі й квіти, які батьки — такі й їxні діти.
4. Яка сім'я — такий i я.
5. Який дуб — такий тин, який батько — такий син.
6. Який кущ — така й калина, яка мати — така й дитина.
7. Мати одною рукою б'є, а другою гладить.
8. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів — батька.
9. Добре дитяті, коли добрі батько й мати, коли в xaті лад.
10. При сонці тепло, при матері добре.
11. До людей по розум, до матері по серце.
12. У сокола i діти — соколята.
Учитель: Родина зігріває вас маминою піснею, батьковим напуттям, дідусевими казками, бабусиними вишиванками, незрадливістю рідного слова. Тож i ви, діти, говоріть до своїх рідних тільки добрі, теплі слова, робіть тільки добрі справи.
Учениця: Слово чарівнеє Яка в ньому сила!
Скажет з любов'ю — i paдість росте!
Слово чарівне народжує крила —
Ви не забудьте школи про те!
Учень: Донечко, синку, сестрице, братусю, —
Дружна, велика, весела сім’я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, —
Мій o6epiг i родина моя!
(Н.Красоткіна)
Учениця: Але родина — це не тільки родичі Це i наш клас, i школа.
Учень: Родина — це i весь наш український народ, наша велика Батьківщина.
Учениця: В щасливі i важкі години —
Куди б нам не стелився шлях —
Не гасне вогнище родинне
В людських запалених серцях.
Учень: На світі білому єдине,
Як i Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша i сім'я.
Учениця. Мій отчий дім
Ти дав усе мені.
Моя Вкраїно, піснею багата,
Як та любов, яку дарує мати.
(Виконується пісня «Єдина ми родина» А.Матвійчука.)
Коли на світ з'являється дитина,
Свій перший крик віддавши висоті, —
Завжди paдіє щиро вся родина
I щастя їй бажає у житті.
Ведуть у світ дороги i стежини,
I день новий над світом устає.
Ну, що ми в цьому світі без родини? —
Вона одна нам сили додає!
Приспів. Ми вci — одна сім'я,
Єдина ми родина,
У кожнім нашім «я» — частинка України.
Ми Bci — одна сім’я,
Єдина ми родина.
Мільйони різних «я»,
А разом — Україна.
В родині зайвих не бувало зроду,
Тут поруч Bci — i cиві, i малі,
I без родини не бува народу,
Як не буває неба без землі.
За сина батько i сестра за брата,
В одній родині села i міста,
Бо в нас у вcix одна країна-мати —
То наша Україна золота!
Приспів.
Учитель. Бажаю всім вам щастя, здоров'я, злагоди у родинах! Сподіваюся, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щирість i взаєморозуміння, а у великій усенародній родині — мир. До нових зустрічей!

Коваль Інна

http://pedagogika.at.ua/