Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи | [ Додати статтю ] |
«А ми тую козацькую славу збережемо!» Мета: виховувати в учнів почуття гордості за історію своєї Вітчизни та її героїв, бажання дізнатися більше про історичне минуле Запорізької Січі; розвивати спритність, сміливість, винахідливість, почуття колективізму, добродушності; сприяти розвитку творчих інтелектуальних здібностей учнів. Оформлення: захід відбувається на сцені актового залу; стіни прикрашені українською символікою, портретами гетьманів України, малюнками із зображенням козацького життя, стінгазетами, вишитими рушниками; дві лави, вкриті домотканними доріжками для учасників команд, два столи; по ходу конкурсної програми звучить українська народна музика. Структура виховного заходу. І. Вступ. ІІ. Козаччина — найлегендарніше минуле українського народу. 1. Козаки — борці проти соціальної несправедливості. 2. Військове мистецтво та сторожові служби козаків. 3. Козацький гумор. 4. Основні моральні принципи козаків-січовиків. ІІІ. Конкурсно-розважальна програма. 1. Конкурс козаків-любомудрів 2. Музичний конкурс «На привалі» 3. Конкурс отаманів 4. Конкурс «Січових стрільців» 5. Конкурс «Перетягування каната» 6. Конкурс «Хто найсильніший?» (піднімання гир) 7. Вікторина 8. Жартівливий конкурс «Покарання» 9. Жартівливий конкурс «Жива картина» 10. Жартівливий конкурс «Козацька каша» ІV. Підсумки. І. Вступ. 1 ведучий: 2 ведучий: Забули ясні зорі Забути не даймо, Козацький хоровод, А ми пам’ятаймо Бої на чорнім морі, І всім нагадаймо Гармати Жовтих вод. Героїв у нашім роду. Забули вже портами Забули тугодуми, В Парижі та Москві, Як воля січова Як шану віддавали Творила віщі думи Козацькій коругві. Збирала в кров слова. Забула вже Європа А ми заспіваймо, Ту силу молоду, Забути не даймо, Що біля Конотопа А ми запам’ятаймо Розбила вщент орду. І всім нагадаймо, А ми заспіваймо, Що козацька слава жива! 3 ведучий: Козаччина: найлегендарнiше минуле українського народу, його святиня. Синонiм свободи, людської й нацiональної гiдностi, лицарської доблестi, високого благородства, талановитостi. Навiть у наш час, якщо хочуть пiдкреслити вроду людини, її кращi риси, то говорять, що "вiн (або вона) козацького роду". А щоб пiдкреслити чоловiчi якостi юнака чи хлопчика – говорять "гарний козак". Можна мати прiзвище Козак, Козаченко i жити на хуторi Козацький, або в селi, яке носить назву Козацьке, або жити на вулицi Козацькiй. 4 ведучий: Слово "козак" означає: вiльна людина, нi вiд кого незалежна. Погано озброєний військовий загін називався козаками від слова «коза-дереза», бо восени, взимку i ранньої весни вони носили одяг з козячої шкiри вовною назовнi У лiтературi слово "козак" зустрiчається з 1303 року. 1 ведучий: У ті далеку часи слава предків наших, відважних запорозьких козаків, гриміла по всьому світу. Дніпро-брате, чим ти славен, Чим ти красен, чим ти ясен? Ой, я славен бурлаками, Низовими козаками. ІІ. Козаччина — найлегендарніше минуле українського народу. 1. Козаки — борці проти соціальної несправедливості. 2 ведучий: Січ стала місцем, де формувалися воєнні таланти, де карбувалися сталеві характери, а також виховувалися гармонійно розвинені особистості. Смiливi й волелюбнi козаки стали гордiстю України. Не випадково всi вiдомi повстання проти соцiальної несправедливостi пов'язанi саме з козацтвом, яке стало захисником i оборонцем усього народу. На кiнець XV столiття бiля днiпровських порогiв зiбралося з усiх усюди України чимало козацького люду, який став вести прикордонну службу. Бiльшiсть їхнього часу минала в походах i боях. Тому воєнне мистецтво козакiв завжди було на високому рiвнi. Окрiм блискучої виучки, їхнiми постiйними супутниками на ратних дорогах були дотепнi вигадки. Скажiмо, вони вмiли перебувати по кiлька годин пiд водою, дихаючи через очеретини. На березi рiчки мiг стояти ворожий табiр, а в рiчцi сидiли, чекаючи темряви, козаки. Наступала нiч, вони виходили з води й кидалися на ворога. 3 ведучий: Присяга Козак чи їхав до столицi, Чи лаштувався у похiд, - Вiн жменю рiдної землицi Ховав пiд устiлки чобiт. Ту землю вiн тяжкої днини До рани клав, немов бальзам: От якось мовить Катеринич Послам iз Сiчi - козакам: - Про вашу знаю я вiдвагу, В бою хоробрi ви й мiцнi, Одначе дайте-но присягу, Що ви не зрадите менi. В одвiв козацькi дипломати Сказали: - Клятву даємо До смертi землю захищати, На котрiй нинi стоїмо! Отак, заткнувши графу пельку, Всмiхались хитро козаки, Бо душу грiла їм земелька iз берегiв Днiпра-рiки. Петро Ребро 2. Військове мистецтво і сторожові служби козаків. 4 ведучий: Багато уваги вiддавали козаки сторожовим службам. На високому курганi в степу стояли на чатах, пильно вдивляючись вдалину, молодi зiркоокi вартовi. Забачивши десь ворога, вони швидко запалювали в котлi смолу. Стовп чорного диму здiймався до неба. Помiтивши його, запалювала смолу сторожа з iншого кургану. i коли в українських степах з'являлася орда, чорнi димовi стовпи застеляли увесь простiр, аж до самих днiпрових порогiв. Важко було застати козакiв зненацька. За лiченi хвилини вмiли вони зробити неприступну фортецю зi свого табору. Мiсце, де вони зупинялися, оточували возами й мiцно зв'язували їх мiж собою. Далi викопувався глибокий рiв i насипався вал. Ворожа кiннота вже не могла увiрватися в табiр. Ховаючись за прикриттям, козаки вели прицiльний вогонь по нападниках. Вiдомо багато випадкiв, коли вони тижнями висиджували у цих своєрiдних фортецях i ворог не мiг нiчого з ними вдiяти. | |
| Переглядів: 2062 | Рейтинг: 2.6/5 |
| Всього коментарів: 0 | |