Каталог статей

1 ведучий: У товариствi запорожцiв понад усе цiнувалися смiливiсть, кмiтливiсть, добре серце i, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизано все життя Сiчi. Вiдомий дослiдник козацтва Дмитро Яворницький писав: "З природних якостей, властивих справжньому українцевi, запорожцi вiдзначались умiнням майстерно розповiдати, вмiли пiдмiчати смiшнi риси в iнших i передавати їх у жартiвливому, але нi для кого не образливому тонi. "Звичаї запорожцiв дивнi, вчинки хитрi, а мова й вигадки гострi й переважно схожi на глузування"

2 ведучий: Цiєю рисою запорозьких козакiв частково пояснюються й тi дивнi прiзвиська, котрi вони давали новачкам, що приходили в Сiч: Пiвторакожуха, Непийпиво, Неїжмак, Лупинiс, Загубиколесо, Задерихвiст тощо. Людину малого зросту вони в силу свого гумору називали Махиною, великого зросту - Малютою, шибеника - Святошею, лiнивого - Доброволею, незграбного - Черепахою. Хто у них спалив курiнь, той - Палiй, хто схожий на перепiчку, той Корж, хто високий i тримається прямо, той Товкач...".

3 ведучий: Вмiли вони оцiнити й чужий дотеп. Приходить козак до чужого куреня. Бачить, що там вечеряють, тодi й говорить їм: "Хлiб та сiль, пани-молодцi!". А вони йому вiдповiдають: "Їмо та свiй, а ти бiля порога постiй". Але вiн не погоджується: "Нi, братцi, давайте i менi мiсце" i витягає свою ложку i миску, i сiдає поруч. Тодi господарi похваляють: "Ой, козак догадливий! Вечеряй, братчику, вечеряй".

4 ведучий: Козаки були чемними. Вони завжди поважали старших не кривдили менших, завжди вiталися. Вiталися ж запорiжцi на свiй спосiб. Коли вони хотiли завiтати в гостi до будь-кого, то, ще сидячи на коневi, гукали тричi раз за разом: "Пугу, пугу, пугу!". Господар вiдповiдав двiчi: "Пугу, пугу!". Тодi гiсть вiдзивався: "Козак з лугу!". А господар через вiконце: "Повiшайте там, де й нашi", що означало - "в'яжiть коней до ясел i просимо до хати". Коли вже вiд'їжджали, то говорили прощаючись: "Спасибi, батьку, за хлiб i сiль, пора вже й до домiвки. Просимо i до нас, коли ласка, i оставайтесь здоровi". Господар вiдповiдав: "Прощайте i вибачайте, пани-молодцi, чим багатi, тим i радi, просимо не погнiватися".

4.Основні моральні принципи козаків-січовиків.

1 ведучий: Але були речi, до яких казаки ставилися дуже серйозно i нiколи не брали на сміх. Це — вiра християнська (у них був закон - пiд час бойових дiй не вбивати дiтей, часто з походу привозили хлопчикiв на Сiч, там були школи, де вони вчилися читання, спiвiв i письма), це - шаноба до старих. На Сiчi, як оповiдають сучасники, часто можна було побачити вже немiчних дiдiв, оточених увагою i повагою козакiв. Небагатьом щастило уцiлiти в битвах i походах i дожити до глибокої старостi, а хто вже дожив i не пiшов у монастир, як здебiльшого робили в цьому вiцi запорожцi, а лишався на Сiчi, той був тут у становищi особливому. Без них не обходилася жодна козацька рада, до їхнього слова прислухалися найбiльше. Часом саме воно й ставало вирiшальним.

2 ведучий: За злодiйство на Сiчi карали на смерть. Всi ж козаки, що належали до запорозького вiйська, вважалися за рiвних i звали себе товаришами або братчиками. Козаки все життя проводили у небезпецi, яка чатувала на них з усiх бокiв. Тому й були вони витривалi на холод, спеку, голод, спрагу. Вставали ж козаки до сходу сонця, вiдразу вмивалися холодною водою (джерельною чи рiчковою), молилися Богу, потiм снiдали, курили люлюку-носогрiйку, розповiдали про власнi подвиги на вiйнi.

ІІІ. Конкурсно-розважальна програма.

Кошовий            Агов , братове!

         Всі – на раду!

Підходять козаки.

Кошовий            А що, козаки, дайте слово сказать!

                             Чи не час до коша козаків нових  прийнять?

Козак                  Саме час! В самий раз!

Кошовий            Одержавши на раді згоду,

                             Дітей козацького народу

                             У наше коло викликаю,

                             Їх перевірити жадаю!

Кошовий             Поведу таку я річ:

                              Що ви знаєте про Січ?

                              І про нашу Україну?

                              Розкажіть усім нам, живо.

Козак                   Знаю, батьку, славна Січ ворогам ішла навстріч,

                              Рідну землю захищала і народ наш прославляла.

Кошовий             Що говорить вам «козак» - 

                              Це крилате, горде слово?

                              Чом завжди буває так,

                              Що світлішає від нього?

Козак                   Козаки – це вільні люди !

                              Козаки – безстрашні люди!

                              Козаки – борці за волю,

                              За щасливу нашу долю!

Кошовий    

А чи гідні ви носити звання козака? Зараз ми це перевіримо. Я підготував для вас випробування. Отож, починаємо нашу конкурсну програму.

1.  Конкурс козаків-любомудрів.

Цікаво, що документи засвідчують про обов’язкове зведення школи при козацькій церкві.   Запорізька школа навчала письма, церковного читання, хорового співу та музики. Гадаємо, не даремно оповідають про запорожців, що між ними були «такие грамотеи, что и в Лавре, й в столицах редко отыскать можно было подобных им...»  За переписом 1763 р., з 28 чоловік, які перебували в одному курені, було 15 письменних.

Учасники команд одержують конверти, в яких — папірці з написаними на них словами. Необхідно вибрати ті слова, які мають відношення до козацтва. Команда, яка швидко і правильно виконає це завдання, отримає 5 балів.

Пропонуються такі слова:

1.     Булава

2.     Машина

3.     Трон

4.     Гетьман

5.     Отаман

6.     Шаровари

7.     Радіо

8.     Шабля

9.     Маршал

10.Курінь

11.Білет

12.Січ

13.Дидаскал

14.Рушниця

2.  Музичний конкурс «На привалі»

Учасники команд по черзі співають пісню «Ой, на горі та й женці жнуть»