Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Адаптація дитини до школи
| АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ "Вихователь, який не затискує, а визволяє, не пригнічує, а підносить, не мне, а формує, не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує, переживає разом з дитиною багато натхненних хвилин” (Януш Корчак). Метою адаптаційного періоду в 1-му класі є створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками,знаннями, проблемами, великими і малими подіями в особистому житті. Не менш важливим є прийняття учнями і вчителем одне одного, пошук оптимальної для кожного з них позиції в новій ситуації. Учитель завжди має пам’ятати, що духовне здоров’я та емоційне благополуччя учня є необхідними умовами успішного навчання. Тому із самого початку адаптаційного періоду першокласникам створюють комфортні «емоційні» умови. При цьому особливу увагу приділяють дітям, які не відвідували дошкільних дитячих закладів і почуваються дискомфортно у новій, незвичайній обстановці, у великому дитячому колективі. Специфічним завданням для вчителів у цей період є створення умов, що допоможуть дітям вибудувати для себе образ «справжнього школяра» на початку шкільного життя і здійснити входження в нову систему взаємин із дорослими та однолітками. Пропонуючи дітям нові для них норми шкільних взаємин, учителі створюють ситуацію вільного вибору між шкільною та дошкільною поведінкою, переконують першокласників у необхідності налагодження стосунків з однокласниками, учать звертатися до дорослих не зі скаргами на труднощі, а по допомогу, як до носіїв нових, цікавих знань. Педагоги привчають дітей самостійно працювати. Формують уміння дискутувати і відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціаторами щодо отримання нових знань. У дитини формуються критерії самооцінювання своїх досягнень. Адже вона має розуміти різницю між знаннями і незнаннями, уміти знаходити відповідь на запитання: «Хто або що мені допоможе?», «Звідки я можу про це дізнатися?» Не навчивши дітей спілкування і співробітництва, ми не навчимо їх здобувати знання. Першим ступенeм цього вміння є здатність компенсувати власну невмілість, некомпетентність перш за все з допомогою інших людей: учителя, батьків, однокласників і лише згодом - за допомогою книг. Для дітей 6-7-річного віку вміння вчитися - це насамперед уміння ініціювати і брати участь у специфічному навчальному співробітництві. Під час адаптаційного періоду діти мають змогу усвідомити свої права й обов’язки, розвивати мотивацію цілеспрямованого керівництва своєю поведінкою. Початок навчання дитини в першому класі - це складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною,тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права й обов’язки дитини, її взаємин з навколишнім середовищем. Психологічне напруження у першокласників, які вперше перетнули поріг школи, виникає як результат реакції на незвичну обстановку. Діти не знають, чим відрізняється учитель від вихователя дитячого садка, а також від мами та бабусі. Дитину турбує ставлення з боку однолітків: чи зможе вона вчитися так, як усі; чи товаришуватимуть з нею діти; чи не ображатимуть її. Психологічне напруження поширюється фізично. Новий режим життя - режим учня - припускає підвищену працездатність порівняно зі старшою групою дитячого садка. У школі необхідно уважно слухати вчителя, не порушувати поведінку на уроках, уміти дотримуватися правил і режиму дня. Деякі першокласники хворобливо реагують на зміни умов життя (порушення сну, апетиту, послаблення опору організму до хвороб) . [2, с. 39] Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не відразу. Це досить тривалий процес, що пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.[5] Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садочка адаптація до школи має різний перебіг. Дитині треба допомагати в адаптації до школи за допомогою проведення спеціальних заходів: • Індивідуальна робота з психологом – корекційні ігри, бесіди. • Консультації для батьків. • Малі педради. • Ігри та завдання на уроках і в позакласній роботі корекційно-виховного характеру. Такий комплексний підхід веде до того, що вже на кінець I семестру учень переборює труднощі, легко і радісно спілкується з іншими, із задоволенням вчиться [4] Легше відбувається період пристосування до школи і краще можуть впоратися з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Та сьогодні лише 20-25% дітей йдуть до школи здоровими. Решта має різноманітні порушення та відхилення у стані здоров’я. Проектні методики для діагностики адаптації дитини до шкільного навчання. 1. Визначення самооцінки. Вправа «Сходинки». 2. Емоційний стан. Тест «Намалюй свій настрій». - Намалюй ,який у тебе настрій, коли ти зранку прокидаєшся і збираєшся до школи. - Намалюй свій настрій у школі. - Намалюй настрій, з яким ти повертаєшся додому. 3. «Школа звірів». 4. Діагностика мотивації до шкільного навчання . 5. Підготовка дітей дошкільного віку, які не охоплені дошкільною освітою. 6. Інтерактивні форми роботи з батьками майбутніх першокласників щодо підготовки дітей до шкільних умов. Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання? - Нестійка працездатність; - дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи; - низькі показники координації різних систем організму між собою; - зміни функціонального стану центральної нервової системи; - різке зниження навчальної активності; - зниження працездатності; - до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60% дітей; - скарги на втому, головний біль, сонливість, погіршення апетиту, поганий сон; - розгальмованість рухова або в’ялість, втома; - розлади шлунково-кишкового тракту; - підвищення артеріального тиску. Варіанти шкільної дезадаптації: - Дезадаптація як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги; - дезадаптація невстигання; - дезадаптація як невміння дітей увійти в темп шкільного життя.[1,с.8] За перших ознак дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприйняття дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини. Стосунки «учень – учитель» багато важать для успішної адаптації. Адже дитина перебуває в емоційній залежності від учителя. Саме вчитель створює або не створює умови для повного розкриття потенційних можливостей дитини.[2, с.41] Для подолання труднощів адаптації дитини у школі ми починаємо працювати з майбутніми першокласниками заздалегідь. Вчителі відвідують дитячі садки, відвідують удома дітей, спілкуються з батьками та вихователями. Влітку ми запрошуємо майбутніх першокласників на заняття. Учитель з психологом у присутності батьків проводять першу співбесіду. Вона допомагає оцінити психологічну готовність малюків до школи. Потім відбувається ближче знайомство з учителем і вихователем,з однокласниками, проводиться екскурсія по школі. Після занять батьки запрошуються на перші збори. Пропонуємо їм самостійно визначити рівень адаптації своєї дитини. У психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні адаптації. З метою визначення того рівня, на якому перебуває ваша дитина, подаємо їх зміст і основні показники. Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус. Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками. Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався. Щоб першокласнику легше навчалося, а Вам легше було допомагати в цьому, пропонуємо поради для батьків. Перші 4 – 6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учневі адаптуватися до нових умов. Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше. Бажано погодувати дитину сніданком, але, якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок з собою. Дорогою до школи не говоріть фраз на зразок: "Дивись, не бешкетуй!" чи "Щоб сьогодні не було поганих оцінок!". Краще побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом. Зустрічаючи зі школи, не закидайте запитаннями: "Що ти сьогодні отримав?" або "Сьогодні без поганих оцінок?". Дайте дитині змогу розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу. Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше, або обережно поцікавтеся через деякий час самі. Ніколи не торгуйтесь, говорячи: "Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі...". Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду. Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов'язково відпочити. Не примушуйте її одразу сідати за уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в цей час. Пам'ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру. Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почуватися спокійно та впевнено.[5] АНКЕТА
«Чи бажає ваша дитина іти до школи?» (Запропонувати дитині відповісти «так» або «ні»). • 1. Коли я піду до школи, у мене з’явиться багато нових друзів. • 2. Мені цікаво, які у нас будуть уроки. • 3. Вважаю, що я запрошуватиму на день народження весь клас. • 4. Мені б хотілося, щоб урок був довшим, ніж перерва, • 5. Мені цікаво, що у школі пропонують на сніданок. • 6. Коли я піду до школи, то гарно навчатимусь. • 7. Найцікавіше в шкільному житті – це канікули. • 8. Мені здається, що у школі цікавіше, ніж у дитячому садочку. • 9. Мені хочеться до школи,тому що хлопчики (дівчатка) з мого двору вже навчаються. • 10. Якщо мені дозволили б, я пішов (пішла) навчатися ще у тому році. Результати: • - Якщо сума ствердних відповідей 1-3 бали, то ваша дитина вважає, що їй не погано живеться і без школи. Вам слід замислитися про причини такого висновку. • -Якщо 4-8 балів,то дитина хоче йти до школи, однак їй цікаві тільки нові друзі та ігри. • -Якщо 9-10 балів, товам не слід хвилюватися. Дуже добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення на найближчі одинадцять років. Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до навчання забезпечуватиме їй благополучний розвиток,успішне навчання та виховання. Вимоги щодо забезпечення належних умов для навчання і виховання першокласників встановлено Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально – виховного процесу (ДСанПіН5.5.2.008-01). Для учнів 1 класу має приділятися особлива увага щодо: - організації умов гарячого харчування; - облаштування кімнат для денного відпочинку (сну) в групі продовженого дня; - приміщення для організації рухливих ігор; - обладнання відокремлених туалетних кімнат; - обладнання відокремлених гардеробів (лист МОН від 10.12.04 №1\9-633).[3, с.2] Сучасна школа повинна бути розвивальною, особистісно орієнтованою. Початкова школа (особливо для дітей шести років),значною мірою,- світ гри, прогулянок, розмов, творчості, колективних справ. Головне завдання педагога – турбуватися, щоб кожному учневі у класі було добре, щоб кожна дитина хотіла йти до школи. Підготовка дитини до школи забезпечує безперервність освітнього простору дошкільників і молодших школярів, цілісний особистісний розвиток кожної дитини. Створює середовище для повної соціальної і особистісної життєдіяльності дитини її творчого і розумового розвитку, навчання, виховання реалізації пізнавальних потреб протягом дошкільного дитинства і планового переходу до вищих освітніх ступенів.[1, с.12] Не варто забувати, що День знань – свято не лише дитяче. Адже ми всі у цьому світі учні, учимося, у той чи інший спосіб усе життя. Література: 1. Проблеми дошкільної підготовки та адаптації 6-річних дітей до навчання в школі//Початкове навчання та виховання. -2007.-№22-24. 2. Я – першокласник. Адаптація дитини до школи//Початкове навчання та виховання.-2011.-№22-23. 3. Щодо проведення Всеукраїнської акції «Дай руку, першокласнику!»//Початкова освіта. Методичний порадник. Випуск 7(55) .-2011.№28. Інтернет ресурси: 4. http://teacher.at.ua 5. http://inmukachevo.com.ua Петриченко Валентина Федорівна
Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 5072 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |