Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Адаптація шестирічної дитини до шкільного навчання
| Перехід від шкільного віку до школярства потребує адаптації дитини до нового способу життєдіяльності і організації спеціального періоду до шкільного життя. Успішна адаптація дитини до школи є необхідною умовою розвитку індивідуальності, продуктивної активності та творчості. А тому необхідно виробляти механізм пристосування при переході від однієї провідної діяльності до іншої. Є суб’єктивні і об’єктивні показники адаптації. Об’єктивні – це адекватна поведінка та успішне навчання учня. Суб’єктивні – самовдоволення, яке проявляється в емоційному стані та внутрішньому комфорті. Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психологічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи має таку ж різноманітність. Особливістю соціальної адаптації є пошук учнем свого місця в групі однокласників, можливість виявляти свої здібності та інтереси. Атмосфера в класі повинна бути доброзичливою. Важливе місце треба приділяти грі. Гра вчить дитину виявити себе, з повагою ставитись до інших, допомагає швидше знайти своє місце серед однолітків. Діти, які граються на уроках, перервах, не хочуть виконувати завдання вчителів, це діти, у віковому розвитку яких не закінчився дошкільний період. Це характерно для шестирічних учнів, навчання яких повинно будуватися на грі. З початком навчання перед дитиною стають нові вимоги соціальної поведінки: дисципліна, обов’язковість режиму та певні морально-етичні обмеження. Успішне становлення психологічної атмосфери залежить від дорослих, вчителів. Атмосфера вимогливості і доброзичливості прискорює формування вольової саморегуляції. Зміна ролей від дошкільника до учня обумовлює й нові стосунки з батьками. Тепер дитина розуміє, що ставлення до неї належить від результатів навчання. Велике значення в профілактиці труднощів пристосування має поглиблена психолого-педагогічна консультація на етапі підготовки дитини до школи на основі тестування та спостереження. Батькам треба давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які потреби можуть спіткати учня тощо. Труднощі дитини треба попереджувати. Тільки чуйне відношення до школяра, розуміння та підтримка у складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту. Адже школяр перебуває у великій емоційній залежності від вчителя. Саме він створює або не створює умови повного розкриття потенційних можливостей учня. Тому етап введення учнів у шкільне життя стає актуальним і необхідним. Учителям майбутніх першокласників необхідно знати ознаки, основні причини, прояви адаптації і дезадаптації дитини з метою своєчасного впливу на ситуацію та її корекцію. Ознаки адаптації дитини: перебування у спокійному, врівноваженому стані; стриманість, уважність на уроках; активність й рухливість на перервах; проявлення інтересу до нових людей, як дорослих так і дітей; зацікавленість у огляді інтер’єру, класу, школи, приміщень; спостережливість за старшокласниками; легка орієнтація у школі, демонстрація своєї обізнаності батькам вже через тиждень; легке розуміння і готовність у виконанні вимог учителя, не чекаючи його заохочення; позитивне оцінювання дитиною дій, результатів власних зусиль – стимул для підвищення його активності; адекватне сприймання негативної оцінки дорослого; ініціативний характер спілкування в період навчальної діяльності; активність на уроках (охоче задають питання, відповідають на запитання інших); комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класу; успішне опанування навчального матеріалу. Основні причини труднощів під час адаптації: 1. Психологічні особливості: слабкий тип нервової системи; підвищена сенситивність; збудження нервових процесів. 2. Особливості розвитку: несформованість емоційно-вольової сфери; слабка саморегуляція поведінки. 3. Хибні методи виховання в сім’ях: виховання типом «кумир в сім’ї»; батьківська вседозволеність. 4. Недосконала система організації навчально-виховного процесу. Дитині треба допомагати в адаптації до школи за допомогою проведення спеціальних заходів: • Індивідуальна робота з психологом – корекційні ігри, бесіди. • Консультації для батьків. • Малі педради. • Ігри та завдання на уроках і в позакласній роботі корекційно-виховного характеру. Такий комплексний підхід веде до того, що вже на кінець I семестру учень переборює труднощі, легко і радісно спілкується з іншими, із задоволенням вчиться. Бачення проявів дезадаптації також допоможуть учителям своєчасно впливати на ситуацію. Ознаки дезадаптації: труднощі у навчанні, стійка неуспішність; порушення відносин з однолітками, батьками, вчителем; небажання відвідувати школу; соматичні прояви: головна біль, підвищена стомлюваність, глибокий спад працездатності на кінець дня, тижня; підвищена тривожність, плаксивість, невміння будувати стосунки з дітьми та дорослими; відставання у навчанні; емоційні порушення: емоціональна нестійкість, зниження самоконтролю, соціальної сміливості, зниження дружніх проявів, підвищена тривожність, замикання у собі; прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування. Причини дезадаптації залежать від особливостей відношень з дитиною у сім’ї, школі та його індивідуально-психічного розвитку. Відносини у сім’ї: підвищення очікування батьків відносно учбової успішності дитини, будь-яка невдача дитини сприймається неадекватно; розмови в сім’ї про недоліки школи чи вчителя замість акцентування уваги на позитивному; дитина є кумиром у сім’ї; виникнення конфліктів в сім’ї з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане зі школою, втрачає привабливість; батьки байдуже ставляться до навчання дитини. Відносини у школі: некоректне відношення вчителя до дитини; неспівпадіння методів навчання і індивідуальної чутливості нервової системи дитини; порушення у дитини взаємовідносин з однокласниками; об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя. Психічний розвиток дитини: несформованість мотивації до навчання; невисокий інтелектуальний потенціал дитини; інертність нервових процесів; затримка психічного розвитку; гіперактивність; труднощі у вольовій саморегуляції поведінки, уваги, учбовій діяльності; висока чутливість до несприятливого впливу зовнішнього середовища; завищена самооцінка та рівень претензійності дитини чи батьків; підвищена чутливість нервової системи дитини; підвищений рівень тривожності; агресивність, замкненість дитини; хронічні захворювання, послабленість організму; відсутня підготовка до школи. | |
| Переглядів: 3655 | Рейтинг: 3.3/3 |
| Всього коментарів: 0 | |