Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Адаптація шестирічок до навчання в першому класі
| Пшеченко Наталія Григорівна, учитель початкових класів Золотоношківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Драбівської районної ради АДАПТАЦІЯ ШЕСТИРІЧОК ДО НАВЧАННЯ В ПЕРШОМУ КЛАСІ Вступ до школи — переламний момент у житті дитини. Він пов'язаний із новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це «кризовий період» ужитті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти у навчальні способи. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному — від 2 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості». До дитини в цей період висуваються нові запити, у неї з'являються нові обов'язки, нові друзі, нові стосунки з дорослими, що вимагає від дитини певних моральних зусиль і досвіду. Дитина опиняється в соціальній позиції, отримує право на навчання. А чи готова вона до цього? Готовність дитини до навчання в школі можна констатувати як інтегративну характеристику розвитку дитини, що зумовлює успішну адаптацію до вимог шкільного життя дитини. [7, с.2] Учителі майбутніх першокласників зазвичай заздалегідь знайомляться з учнями та їх батьками. Уже ця зустріч дає багато інформації вчителеві, на основі якої будуватиметься робота з класом особливо на першому етапі, а також дає можливість повідомити батькам про те, що можливо зробити для підготовки дитини до навчання. У першу чергу, необхідно звернути увагу на певні психологічні особливості дитини. Відомо, що більшість дітей, як правило, розвивається нерівномірно. Розвиток одних здібностей випереджає розвиток інших. На жаль, трапляється так, що випереджувальний розвиток деяких здібностей може виявитися непотрібним у початковій школі. Скажімо, ранній розвиток абстрактного мислення виявляється важливішим у старшому віці. Проте інші здібності, що втрачають своє значення у старших класах, можуть серйозно зіпсувати життя і самому малюкові, і його батькам. Наприклад, розвиток дрібних м'язів руки («тонка моторика»). Необхідно сказати, що таке поєднання неоднаково розвинених здібностей зустрічається досить часто. У такої «недооціненої» дитини у початковій школі може навіть скластися свій «комплекс неповноцінності». Адже у початковій школі діти формують своє уявлення про себе на основі оцінок учителя і батьків. Пізніше, у старших класах, негативну самооцінку іноді дуже важко виправити. При цьому не всім відомо, що саме стійка неуспішність у навчанні знижує інтерес до навчання, і тоді дитина з часом шукатиме себе десь поза школою, найчастіше — у вуличній компанії. Тому допомогти дитині опанувати шкільні навички — це завдання, розв'язання якого може визначити все подальше життя малюка. Основним принципом у самостійній роботі батьків зі своєю дитиною є принцип опори на сформованій функції для розвитку недостатньо сформованих. Слід зазначити, що дані багатьох досліджень свідчать про те, що найуспішнішими в школі виявляються діти з відносно рівномірним розвитком. Досвід спілкування в дитячому колективі, занять у групі дітей із дорослим також дуже важливий. І, нарешті, найголовніше: життєрадісність, активність, допитливість, здатність фантазувати, а також співчувати і співпереживати для дитини виявляються важливішими, ніж знижений фон настрою, надмірна слухняність у прогнозі подальших життєвих успіхів. Деякі батьки можуть зауважити: «Ми не фахівці в педагогіці,.і це справа .вчителя — навчити і виховати дитину». Так, у наш важкий час, коли батькам доводиться багато працювати для того, щоб одягнути і нагодувати своїх дітей, часто бракує часу і сил на нормальне спілкування з ними. Проте, хоча б прагнення розширити і поглибити контакти з дитиною може багато чому сприяти. Вочевидь, що вчитель, яким би талановитим професіоналом він не був, не може охопити всіх дітей «індивідуальним підходом», якого вони потребують: адже це щоденна, копітка робота, на яку в сучасних умовах у вчителя просто фізично бракує часу. Педагогічні системи, що існують, певною мірою можуть компенсувати цей недолік. Але завжди в класі залишатимуться діти, яким потрібна особлива увага і які в ідеалі могли б дуже непогано вчитися. Заповнити цей недолік в індивідуальному підході можуть тільки самі батьки, їм необхідно приготуватися до того, що хоча б перший семестр у школі доведеться перебувати поряд із малюком, коли він виконуватиме свої перші навчальні завдання. Емоційна підтримка дитини в цей важкий для неї період дуже важлива. [4, с.19] Про важливість уваги для навчання говорити не доводиться. Відомо також, що більшість першокласників має проблеми з увагою. Дитина 6-7 років, як правило, здатна довільно утримувати увагу близько 20 хвилин. Після цього настає стомлення, і вчителеві доводиться використовувати особливі прийоми для того, щоб дітлахи були працездатні протягом усього уроку. Таким чином, увага дитини пов'язана, по-перше, з її працездатністю. Деякі діти стомлюються вкрай швидко. Частіше це ті діти, мами яких мали ускладнення вагітності та пологів, проте зустрічаються й інші причини. Стомлення у всіх дітей найчастіше буває двох видів: одне проявляється «класично»: утомлена дитина починає позіхати, стає сонною, роботу продовжує виконувати формально, якщо не дати їй можливість відпочити; наприклад, через перемикання на іншу, звичнішу і цікавішу діяльність. Інший вид стомлення може бентежити: деякі батьки вважають, що їх дитина взагалі не втомлюється: настільки вона рухлива, активна. Стомлення у таких дітей виявляється парадоксально: чим більше дитина втомилася, тим рухливішою вона стає. Стомлення у таких дітей виявляється також у відволіканні уваги: вони починають реагувати на всі випадкові стимули, рухи руки стають розмашистими і робота, що виконується, також набуває формальності. Таких дітей неможливо, шкідливо примушувати сидіти тихо: набігавшись, активна дитина поступово зможе повернутися до складної роботи — навчання. Також, час від часу зустрічаються діти, які перш, ніж стомитися, починають відчувати перевантаження або нудьгу: вони немов би йдуть у світ своїх ігор і фантазій, усе менше реагуючи на завдання і вимоги вчителя. При стомленні у дітей погіршуються такі характеристики уваги: • перемикання уваги: стомлена дитина не здатна стежити за думкою вчителя; • концентрація уваги: стомлений малюк пропускає «повз вуха» сказане вчителем, припускається все більшої кількості помилок під час виконання самостійної роботи, усе більше відволікається; • розподіл уваги: у дитини виникають все більші труднощі за необхідності поєднання двох видів роботи, наприклад, під час списування тексту та роботи за зразком. Увага також пов'язана з довільністю, або волею. Якщо дитина робить спеціальні зусилля, щоб виконати ту або іншу роботу, ставить перед собою певну мету,— можна говорити про довільну увагу. Саме здатність до довільної уваги є провідною у навчальній діяльності. Кажучи про дитину, що вона «неуважна», ми маємо на увазі саме цю довільну увагу. Довільність же обумовлена загальним розвитком дитини, особливо — мовленнєвим. Здатність до довільної уваги, здатність прямувати до наперед поставленої мети формується поступово. У першу чергу, це відбувається під час гри. Коли дитина навчилася грати в рольові ігри (наприклад дочки-матері), і, тим більше, в ігри з правилами — дидактичні ігри з чіткими правилами, ігри з фішками, шашки, шахи — саме тоді можна говорити про достатній розвиток довільності, зокрема довільності уваги. Тому психологи і педагоги рекомендують батькам забезпечити умови для гри дитини з однолітками. Гра для дитини є її «роботою», як потім її «роботою» стане навчання. Довільність, або здатність прямувати до поставленої мети, залежить також від здатності сформулювати, уявити собі мету. Для цього слід навчитися подумки уявляти собі не тільки мету, але й конкретні способи її досягнення. Ця здатність, по-перше, обумовлена розвитком уяви (через гру!), а також розвитком так званого «внутрішнього плану діяльності»: «Цю дію я зроблю спочатку, цю дію — потім, щоб отримати такий-то результат». А сформованість внутрішнього плану діяльності, у свою чергу, залежить від мовленнєвого розвитку, тобто вміння аналізувати й узагальнювати інформацію за допомогою слів, а також запам'ятовувати її. Уміння уявити собі мету і способи її досягнення припускають здатність порівнювати отриманий результат із запланованим. Тому ще однією важливою стороною довільності поведінки є здатність порівняння й оцінювання. Якщо постановка мети пов'язана з майбутнім, то оцінювання — з минулим часом, умінням повернутися назад. При недостатньому розвитку уваги у дитини корекція спрямована, в першу чергу, на розвиток критичності, спостережливості, а також мовлення. Часто недостатність уваги впливає на спостережливість, зорове і слухове сприйняття. Відбувається це приблизно так: для того, щоб розглянути предмет, ми повинні спрямувати на нього погляд. У неуважних людей рух погляду є неповним. Тому вони не встигають розглянути деталі, і в пам'яті у них залишається тільки спотворений образ. А недостатність зорових уявлень впливає на погане запам'ятовування образу літери, що призводить до помилок під час письма. Таким дітям необхідно рекомендувати вправи з розвитку уміння «чути» і «бачити». Досвід свідчить, що у віці 6-8 років багато дітей, пишуть деякі літери і числа дзеркально. При цьому також спостерігається «дзеркальне» читання (перестановка літер у словах) і ускладнення в ліво-правому орієнтуванні в просторі. З віком, у міру опанування навичок читання і письма, ці ускладнення, як правило, минають. Проте, залишається група дітей, які продовжують «дзеркалити». Крім того, «дзеркальність» під час навчання письма і читання ускладнює опанування цих навичок. Найчастіше наполегливо «дзеркалять» лівші або так звані «приховані лівші». Тому вважається доцільним використовувати додаткові, непрямі вправи, що спрямовані на корекцію цих труднощів. Процес опанування читання і письма дуже складний. У ньому беруть участь багато систем мозку. Для того щоб зрозуміти, наскільки складно навчитися читати і писати, уявімо, що вивчаємо арабську або китайську писемність. Під час навчання читання і письма дитина повинна запам'ятати зоровий образ літери, запам'ятати, якому зображенню відповідає певний звук, а також повинна навчитися аналізувати звуковий і буквений склад слова. Діти, які «дзеркалять», можуть плутати схожі літери: б і д та ін., сплутати числа, скажімо, 18 і 81. Зрозуміло, що така плутанина не сприяє письму і лічбі без помилок. Крім того, дитина повинна засвоїти, що під час письма і читання звуки і літери потрібно нібито нанизувати на намиста по черзі, у певній послідовності. Дитина повинна навчитися утримувати в пам'яті попередні літери і звуки, уміти об'єднувати їх, а потім співвідносити отримане поєднання звуків із певним значенням. [4, с.20] Сучасна школа повинна бути розвивальною, особистісно орієнтованою. Початкова школа (особливо для дітей шести років), значною мірою, - світ гри, прогулянок, розмов, творчості, колективних справ. Головне завдання педагога – турбуватися, щоб кожному учневі у класі було добре, щоб кожна дитина хотіла іти до школи. Підготовка дитини до школи забезпечує безперервність освітнього простору дошкільників і молодших школярів, цілісний особистісний розвиток кожної дитини, створює середовище для повної соціальної і особистісної життєдіяльності дитини її творчого і розумового розвитку, навчання, виховання, реалізації пізнавальних потреб протягом дошкільного дитинства і планового переходу до вищих освітніх ступенів. Хочеться вірити, що новий Державний стандарт початкової загальної освіти дійсно сприятиме меті початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначатиме зміст початкової загальної освіти, який ґрунтуватиметься на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства і держави.[1, с.1] Література 1. Державний стандарт початкової загальної освіти. 2. Амонашвили Ш. А. Здравствуйте дети! Пособие для учителя.— 2-е изд.— М.: Просвещение, 1988.— 208 с. 3. Бахурина Е. С. Комплексная методика диагностики психологического развития детей 6-7 лет «SCHOOL» // Бюллетень научно-методических раз-работок по профориентации й психологической подцержке населення».— Вып. 2.-М.,2000.-30с. 4. Газман О. С., Харитонова Н. Е. В школу — с игрой.— М.: Просвещение, 1991.—96с. 5. Гончарова О. К. Загальні психолого – педагогічні рекомендації для вчителів і батьків із підготовки шести річок до школи // Початкове навчання та виховання. – 2009. - №27. 6. Коломинский Я. Л., Панько Е. А. Учителю о психологии детей шестилет-него возраста.— М.: Просвещение, 1988.-190с. 7. Корнієнко С., Корнієнко С. Виховний простір першокласників: навчально-методичний збірник.— Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2005.— 216с. 8. Мальцева Т. В. Адаптація дітей 6 – річного віку до навчання в першому класі. // Початкове навчання та виховання – 2010 - №12 9. Проскура О. В. Як перевірити ступінь навчання у школі // Початкова школа.- 1998.- № 2.- 48-58.с. Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 2898 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |