Агресивна поведінка підлітків
(виступ на методичному об’єднанні класних керівників)
Підготовила Негуляєва М.А.
Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо приступність підлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинів проти особистості, що тягнуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішали випадки групових бійок підлітків, носячи запеклий характер.
Підлітковому віку притаманні різні типи порушення поведінки. Порушення поведінки - це поняття неоднозначне ні в термінології, ні в змісті самого терміну, ні в його ставленні до т.зв. нормальній поведінці. Для характеристики поведінки, що відхиляється використовують спеціальні терміни делинквентность і девіантність. Якщо порушення не досягають рівня кримінально караних дій, то таку поведінку у неповнолітніх прийнято називати делінквентною (від латинського delinquo - провинитися, зробити проступок). Зазвичай делінквентна поведінка починається з прогулів - ухилення від навчання та праці і приєднання до асоціальної групи підлітків (однолітків або більш старших за віком). Дрібне хуліганство, відбирання у більш молодших дітей грошей, знущання над ними, а у складі групи і над більш старшими підлітками - звичайний набір делінквентних вчинків. Під девіантною розуміють відхилення від прийнятих в суспільстві норм. Під визначення девіантної поведінки потрапляє як делінквентне, так і інші порушення поведінки (від ранньої алкоголізації до суїцидальних спроб).
Підлітковий вік - один з найбільш складних періодів розвитку людини. Незважаючи на відносну короткочасність (з 14 до 18 років), він практично багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці відбувається формування характеру і інших основ особистості. Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму - роблять підлітка особливо уразливим і піддатливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення визволитися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого сторони, все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні стосунки в сім'ї, збільшений рівень розлучень.
Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, наслідуваність, недорозвиненість етичних уявлень. Їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.
Часто такі підлітки знаходяться по відношенню до офіційного керівництва школи в деякій опозиції, що виражається в їх підкресленої незалежності від вчителів. Вони претендують на неформальну, але більш авторитетну владу, спираючись на свою реальну фізичну силу. Ці неформальні лідери володіють великою організаційною силою, можливо тому, що за свій успіх вони можуть використовувати привабливий для всіх підлітків принцип справедливості. Не випадково біля них збираються не дуже розбірливі в цілях і засобах, компанії підлітків. Сприяють успіху таких лідерів і уміння безпомилково визначати слабких, тих, хто опиняється беззахисним перед нахабством і цинізмом, особливо, якщо цей цинізм представлений під виглядом морального принципу "виживають сильні, слабкі вимирають"
Причини та специфіка прояву агресивності дітей на різних стадіях підліткового віку
Стихійно складаються компанії однолітків об'єднують підлітків, близьких по рівню розвитку, інтересам. Група закріплює і навіть культивує девіантні цінності і способи поведінки, робить сильний вплив на особистісний розвиток підлітків, стаючи регулятором їх поведінки. Втрачається підлітками відчуття дистанції, відчуття допустимого і неприпустимого приводить до непередбачуваних подій. Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє негативне ставлення до навчання, погана успішність, невиконання обов'язків: всіляко уникаючи виконувати які-небудь доручення по будинку, готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття. Подібні підлітки стають перед лицем великої кількості "зайвого часу". Але для цих підлітків характерно саме невміння змістовно проводити дозвілля. У більшості таких підлітків відсутні індивідуальні захоплення, вони не займаються в секціях та гуртках. Вони не відвідують виставки і театри, украй мало читають, а зміст прочитаних книг зазвичай не виходить за рамки пригодницько-детективного жанру. Беззмістовно проводимий час штовхає підлітків на пошук нових "гострих відчуттів". Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки розпиванням спиртного відзначають свої "заслуги": хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрість.
Профілактика та корекція агресивної поведінки
Корекційна робота з підлітками має свої особливості. З самого початку, паралельно, необхідно починати роботу з сім'єю. Після діагностики сімейних відносин і ступеня їх дисгармонічності повинна слідувати психокорекційна робота як індивідуальна, так і групова. Але основний акцент слід робити на індивідуальну роботу з підлітком. Абсолютно неефективними виявляються загальні бесіди про необхідність "добре поводитися".
Особливе місце в корекційній роботі слід приділяти формуванню кола інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка - "часу дозвільного існування і неробства" за рахунок залучення до занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, і т.д.
При непродуктивній діяльності в період вільного часу неминуче швидке повернення підлітка в асоціальні компанії.
Д. І. Фельдштейн виділив соціально визнану і соціально схвалену діяльність. Психологічний зміст цієї діяльності полягає для підлітка в тому, що беручи участь в ній, він фактично залучається до справ суспільства, займає в ньому певне місце і утримує свою нову соціальну позицію серед дорослих і однолітків. У процесі цієї діяльності підліток визнається дорослими, як рівноправний член суспільства. Це створює оптимальні умови і для реалізації його потреб. Така діяльність надає підлітку можливість розвитку його самосвідомості, формує норми його життєдіяльності. Але методи і принципи такої діяльності вимагають значного коригування при включенні в неї підлітків, що відрізняються підвищеною агресивністю. Перш за все необхідна організація системи діяльності, що створює жорсткі умови і певний порядок дій і постійний контроль. За умови послідовності, поступовості залучення агресивних підлітків до різних видів соціально визнаної діяльності - трудової, спортивної, художньої, організаторської і інших, - важливо дотримувати принципи суспільної оцінки, спадкоємності, чіткої побудови цієї діяльності.
|
