Каталог статей

Батьки і діти: стилі виховання

На радость потомство судьбой нам дано.

Нам собственной жизни дороже оно.

Для сердца роднее прибежища нет,

И связи теснее не ведает свет.

                                                                   Так говорив Фірдоусі.

Сьогодні ми говоритимемо про те, наскільки добре знаємо своїх дітей, як правильно вибрати той чи інший спосіб, стиль виховання, як ставитися до перемог дитини та її невдач, як допомогти їй самоствердитися в житті.

На дошці вивішується малюнок — велике червоне «Серце нашого класу», на якому під іменами дітей прикріплені маленькі сердечка, куди учні заздалегідь вписали свою найкращу рису характеру.

Ведуча. Шановні батьки! Я пропоную вам написати на аркуші паперу найкращі якості вашої дитини. Після цього ми порівняємо вашу точку зору з дитячою.

Виступи батьків (за бажанням).

Учитель. Бачите, скільки позитивного закладено в наших дітях! Тож цінуймо ці якості й розвиваймо їх.

Наступний етап нашої роботи — анкетування. Попрошу вас заповнити роздані вам анкети «Батьки й діти» (див. додаток 2).

Робота батьків з анкетами. Самостійне підрахування балів.

Ведуча. Якщо ви набрали:

0–20 балів, то ви (батьки) повинні приділяти своїм дітям якнайбільше уваги;

21–35 балів: батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але цілком розв’язати їх не мають можливості (або знань, або часу);

35–50 балів: чудові відносини в родині дозволяють спільно розв’язувати ситуації, добре розуміти одне одного. Але не слід забувати про виховання самостійності й самодостатності в дитині.

А тепер порівняйте результати ваших анкет з результатами дитячих. (Це анкетування проводиться заздалегідь із учнями (див. додаток 3 ))

Виступи батьків (за бажанням).

Учитель. Наше наступне завдання таке: на столах кожної групи лежать матеріали про різні стилі виховання. Стилі не названо. Будь ласка, прочитайте цей матеріал і відберіть те, що, на ваш погляд, прийнятно для виховання дитини.

Батьки працюють із матеріалами, обговорюють їх, вибираючи прийнятні. Далі відбувається захист обраних тез про методи й стилі виховання.

Учитель. Який же стиль виховання ви обрали? Визначитися нам допоможуть таблиці. (Розвішує таблиці «Стилі виховання: авторитарний, гіперопіка, хаотичний, демократичний» (див. додаток 1). Дає стислу характеристику кожному стилю.)

Батьки підбивають підсумки своїх міркувань. Перевага віддається демократичному стилю виховання.

Учитель дає психолого-педагогічні рекомендації батькам.

Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.

Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.

Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.

У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.

Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.

Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.

Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажаного результату, а лише робить її агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її провину.

Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне — оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі — новою іграшкою або солодощами.

Учіть дитину аналізувати свої помилки.

Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам’ятайте: дитина має право на самостійність,

Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте їй розвивати свої здібності.

Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояснюйте причину й мету ваших вимог.

Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не говоріть, що вона багато запитує.

Учитель. Виховна функція родини спрямована на формування й розвиток особистості дитини, її соціалізацію. Соціально-економічне положення родини, освіта і культурний рівень батьків упливають на якість виховання. Проблеми сімейного виховання стають актуальними для будь-якого суспільства, тому що родина — одна з його складових, що постійно відчуває на собі всі зміни, які відбуваються в країні, а отже, відбиваються на розвитку суспільства. І я дозволю собі погодитися з думкою великого англійського філософа й педагога Джона Локка про те, що «від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу».

Література

1. Початкова школа.— 2006.— № 3.— С. 52–55.

2. Буянов М. Беседы о детской психиатрии.— М.: Просвещение, 1986.

3. Зинченко С. Н. Почему детям бывает трудно учиться.— К.: Радянський письменник, 1990.

4. Ткачева Р. В. Коррекция и развитие взаимоотношений в системе «ребенок — сверстники — взрослые» // Практична психологія та соціальна робота.— 2003.— № 7.— С. 39–51.

5. Самое высокое чувство: Сборник афоризмов / Сост. П. Я. Жигалов.— Л.: Світ, 1992.