Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Готуємось до батьківських зборів | [ Додати статтю ] |
Батьківські збори «Спілкування в сім’ї» (з участю дітей)
Батьківські збори «СПІЛКУВАННЯ В СІМ’Ї» (з участю дітей)
Перед зборами дати дітям завдання:
Намалюйте те, що б ви хотіли робити разом з батьками. - Шановні батьки, я вітаю вас на наших зборах.
Дитина: Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте, Із нашого класу батьки. Радісно, радісно, радісно, Що ви до нас нині прийшли. Батьки і діти! Діти і батьки! Нерозділиме і одвічне коло. Ми засіваємо житейське поле. І не на день майбутній - на віки! Чому саме такими словами ми розпочали нашу зустріч…Бо сьогодні дуже актуально стоїть питання спілкування в сім’ї та виховання в сім’ї. Як казав В.Сухомлинський «У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Я вважаю, що наші дітки схожі на ті маленькі краплиночки великої річки. Ми з вами разом виховуємо майбутніх громадян. Але чи правильно? Чи легко буде їм; чи з ними буде легко? Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість твердить: «Який батько, такий і син». 1. А тепер я б хотіла, щоб ви відповіли письмово на запитання «На які теми ви найчастіше розмовляєте з вашими дітьми?» Підкресліть свій варіант відповіді. Після того, як батьки дадуть відповідь на запитання, запитати в дітей: «Про що найчастіше ви розмовляєте з батьками?» Особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність. Однак, як свідчать дослідження, у спілкуванні батьків і дітей є серйозні недоліки. Наприклад, при проведенні соціологічного дослідження майже 50% опитаних батьків не змогли(або не схотіли) відповідати на запитання: «На які теми ви найчастіше розмовляєте з вашими дітьми?» Понад 40% відповіли нечітко: «про все», «на різні теми» та ін… В таких випадках батьки за невиразною відповіддю просто приховують складнощі у спілкуванні з дітьми. І лише незначна кількість батьків дала більш-менш конкретні відповіді, які свідчать про надзвичайну бідність спілкування(переважно побутові і шкільні теми). Ще гірше справи зі спільною діяльністю батьків і дітей. Найчастіше вона не виходить за межі домашньої праці, окремих побутових доручень. «Немає більшої радості в житті, аніж радість людського спілкування» - сказав колись Антуан де Сент-Екзюпері. Кажуть, квіти, дерева краще розвиваються, коли з ними розмовляють. А люди? А Діти?... Бесіда родичів позитивно впливає на діяльність серцево-судинної системи і того, хто говорить, і того, хто слухає: уповільнюється ритм серця, знижується тиск. Розрахунки показують, що люди втрачають чверть свого віку через різні стреси і поганий настрій. От і виходить, що грубе спілкування завдає більше лиха, ніж усі війни і катастрофи разом узяті. Енергетика спілкування змінює зв’язки між поколіннями, допомагає впевненіше почуватися на крутих поворотах життя. Непогана річ самотність, але її небезпечно приймати великими дозами. «Добре бути одному,- напівжартома говорив Ернест Хемінгуей,- але обов’язково має бути хтось, кому можна б було розповісти, як добре бути одному. Слово могутнє, яка в ньому сила, скажеш з любов’ю і радість росте. Слово хороше народжує крила, ви не забудьте ніколи про це. Донечко, синку, сестрице, братуню, дружна, велика, щаслива сім’я! Таточко, мамочко, бабцю, дідуню, мій оберіг і родина моя. 2.Питання для батьків(письмово): Хто на даний час приділяє більше уваги дітям у вашій сім’ї? - мама , тато, бабуся, дідусь. Для дітей: З ким із родини ти ділишся своїми враженнями про якусь радісну чи сумну подію? 3.Для батьків: Які сімейні традиції ви принесли зі свого дитинства в дитинство ваших дітей? Для дітей: Які свята ви відзначаєте в родині? 4.Для батьків: Найбільша мрія вашої дитини. Для дітей: Твоя найбільша мрія. 5.Для батьків: З ким із однокласників дружить ваша дитина? Для дітей: З ким із однокласників ти дружиш? 6.Для батьків: Який предмет у школі найцікавіший для вашої дитини? Для дітей: Який предмет у школі найцікавіший? За даними українського інституту соціальних досліджень 10% опитаних дітей скаржаться, що в їхніх сім’ях ніколи не обговорюються проблеми, новини, що в кожній третій родині батьки і діти не проводять вільний час. Тільки16 % батьків легко розмовляють зі своїми синами і доньками про те, що їх хвилює. Загалом сучасні батьки «витрачають» на своїх дітей упродовж доби близько 17 хвилин,при чому встигають зазвичай покарати і образити їх. Сім’я-це джерело духовних цінностей дитини. Кажуть: «Дитина-це обличчя сім’ї». Завдяки емоційності родинних стосунків, сім’я, насамперед, впливає на формування допомоги, любові, властивій сім’ї, у дитини виховується доброта і чуйність. Беручи участь у побутовій праці сім’ї, діти з раннього віку вчаться піклуватися про інших людей. Різноманітні впливи, яких зазнає дитина від членів сім’ї-людей різної статі, віку, професії, різнобічно формують її почуття, уявлення, поведінку. Але не секрет, що в нашому нелегкому світі тай в усі часи-мир, злагода, теплота, затишок, милість, ласкавість - це мати. Є немало мам на світі, мами добрі, мами світлі, Хто така, скажу вам я- Рідна матінка моя. Чия любов до дітей стримана, врівноважена, хто суворий, вимогливий? Хто любить дитину так,що вона цього і не знає. Це батько…тато… Тато сильний і завзятий, Він - господар в нашій хаті. Все майструє,все ладнає, Бо до всього хист він має. Зайнятий клопотами по господарству, роботою, батько турбується про всю сім’ю. Батькове слово, наказ, приклад завжди було законом. Не випадково казали: «Не навчив батько, не навчить і дядько». Дорогі мама й тато! Хай кожен ранок у житті приносить лиш удачі. Всього найкращого та благ і радості у хаті. Хай наша Матір Божа вас охороняє, А Господь Бог з неба щастя посилає. Дорогі діти, батько й матір дали вам життя і живуть для вашого щастя. Не завдавайте їм болю, образ, прикрощів, страждань. Все, що вам дають батько й мати - це їхня праця, піт, втома. Умійте поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька - ваша працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди будуть вважати вас недобрими людьми - це велике горе для ваших батьків. Рідна мамо, живи. Рідний батьку, живи. Найдорожче для мене на світі – це ви. Свою славу дзвінку, Своє щастя й біду Принесу на поріг Вам до ніг покладу. Нерідко в сім’ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь. А вони ж пройшли великий життєвий шлях, багато зробили для нас особисто. Важко уявити, як ранять їх такі грубі репліки: «Що ви розумієте?», «Хто вас запитує?» та ін. Мабуть, треба і до себе бути критичним. Може, й вам не вистачає витримки. Адже, іноді бабуся конче потрібна і тоді не заважає. Скільки тільки щоденних турбот припадає на долю тих людей, які «нічого не роблять», а тільки доглядають за домівкою. В одному можна бути впевненим: якщо змалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю ви ставитесь до своїх батьків, це обов’язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки. Дід і бабця у пошані. Вони праці ветерани. Всіх онуків міцно люблять, Наче пташенят голублять. Про єдність вимог. Цінуючи думки старших у родині, варто турбуватися про єдність вимог усіх старших у ставленні до дітей. Головним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сім’ї різні дії, неузгоджені впливи. З нашої вини маленька людина часто вирішує такі проблеми, які їй не під силу, більше того, вони травмують її свідомість. Це стосується як дрібниць, так і вагомих справ. Скажімо, мати на прогулянці дозволяє купити морозиво, а бабуся категорично проти. Справа доходить до такої суперечки, що нарешті куплене морозиво не приносить дитині радості. Або батько наполягає, щоб донька щоранку робила зарядку, а мама, коли батько у відрядженні, шкодує дівчинку ( «нехай поспить») і порушує заведений порядок. Якщо глянути критично, то в нашому житті таких, на перший погляд «дрібниць» є чимало. Врешті-решт, саме вони найсильніше впливають на загальний тон буденного життя,визначають спокій і душевний затишок рідної домівки. Ви відповідали раніше (на попередніх зборах) про те, чи є в вашій сім’ї єдність вимог до дитини. От зараз і згадайте, що ви відповіли минулого разу і щоб ви хотіли відповісти на наступних зборах. Наслідуючи батьків як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми ставлення до навколишніх людей. Дорослий повинен завжди бути справедливим в оцінці дитячої поведінки, вміти розібратися в мотивах вчинків, щоб не образити невинну дитину. Такі бесіди слід вести в процесі різноманітного спілкування з дитиною. Наприклад. Мати 6-річної дівчинки розповідає такий випадок. Стала помічати,що дочка росте черствою, бездушною. Вона проявляє повну байдужість до рідних, їхніх негараздів. Коли бабуся хворіє, вона не здогадується її запитати про її самопочуття чи подати їй склянку води, а, навіть, галасує там,де лежить хвора. Трапився такий випадок. Ішли ми з нею по вулиці, я спіткнулась і сильно пошкодила ногу. Ви думаєте вона виявила співчуття? Зовсім ні! Потягла мене через дорогу до кіоску з морозивом. Я їй: «Зараз не до морозива. Бачиш, кожен крок спричиняє мені біль». А вона у відповідь: «Подумаєш! Дорослим не буває боляче, вони терпіти уміють». Звідки це у дівчинки? Адже, вона оточена ласкою і увагою, та й сімейні стосунки, повинні для неї бути прикладом доброзичливості і турботи один про одного. В чому причина? А як вважаєте ви? Помилково вважати, що повага, турбота, увага до людей можуть виникнути самі собою у відповідь на турботу і любов, що виявляють до інших людей. Не можна розраховувати на те, що якщо дитина є свідком добрих стосунків людей, то й сама буде чинити так само. Цього мало. Пасивне сприймання прикладу не може створити у дитини бажання наслідувати. Ще більшу помилку ми допускаємо, коли дитина стає лише споживачем турботи, любові та уваги дорослих, якщо не вимагаємо від неї відповідної уваги до себе, якщо не формуємо в неї почуття обов’язку перед близькими, перед оточуючими людьми. Добрі почуття треба пробуджувати. Невихованість почуттів дитини приводить до того, що виростає особистість убога, бездушна. Ось ще приклад. Галя нехотя їсть апельсин. Коли залишається всього дві дольки, мама пропонує: - Не їж, якщо не хочеш. Краще віддай бабусі, нехай вона доїсть. - Ага, бач яка! Я краще сама з’їм! Їсть. Морщиться, але їсть, лише б не дати іншому. - Ну то і добре, що сама з’їла. Молодець! – хвалить мати дочку. В даному випадку мати, сама того не запідозрюючи, виховує у дочки жадібність: хвалить її за те, що вона їсть через силу, тільки б не поділитися з іншими. Жінка – лікар. Ось ще така ситуація: «Біля входу в будинок стоїть рожевощока дівчинка – першокласниця, на ногах – гумові чобітки. Нахилившись, мати змиває з них бруд. Підходжу ближче і запитую: - Чим дівчинка хворіє? - Моя дочка здорова. Дивіться: стоїть, як королева! – відказала мати. Тоді звертаюсь до дівчинки: - Хіба, перед тим, як іти до школи, ти сама не чистиш взуття? Дівчинка пояснює: - А мама мені не дозволяє… Зрозумівши, що до чого, жінка збентежилась, але все-таки у мій бік подивилась з докором. А коли повертаюсь з роботи, нерідко бачу: біля одного будинку дід з онуком старанно прибирають. Хлопчику не більше 7 років. Він мете, згрібає сніг, вміло працює невеличкою лопатою. Працюють вони і влітку. Інколи дідусь трохи допомагає внукові чи показує, як треба робити. Як же пробуджувати у дітей почуття, гордість за родину, чуйність до інших, як забезпечити собі підтримку, коли потрібна буде нам допомога від них. Що робити? Що можете порадити ви? Розкажу вам, друзі, я, Що таке моя сім’я. Разом дружно проживаєм І пісні про це співаєм. Люба матінка моя,- Як пишаюсь нею я. В неї руки золотії, Серцем кожного зігріє. Дійсно, Світланко, в тебе співуча сім’я, уважна мама, добра. Тому в такій сім’ї можна завести пісенник всіх пісень, які ви вже знаєте і співаєте разом і продовжувати його вести, а потім ще й нам поспівати на родинному святі. А пізнання моральних багатств у власному батькові – незамінні уроки громадянської честі. З цього приводу можна навести багато прикладів. «Коли закінчився навчальний рік, батько сказав Василькові: - Сьогодні поїдемо на наше з дідусем поле, синку. - Хіба у вас є своє поле? - Є. Добиралися довго. Нарешті досягли лісу. Вздовж узлісся побачили широке рівне поле, на ньому колосилася пшениця. - Це наше поле. Тут твій дідусь бився з фашистами. Вибили вони звідси ворога. На цьому полі його кров… Он під тим горбком він лежав поранений… А після війни я ще зовсім молодим працював тут з односельцями, щоб виростити пшеницю і дати виснаженим війною людям вдосталь хліба. Замислено, суворо, зовсім по-новому дивився син на поле, яке досі здавалося йому звичайнісіньким.» А ось такий приклад. «Іде урок. Учителька по черзі запитує першокласників про їх батьків. Діти відповідають, учителька записує. Почувши запитання про батька, звернене до сусіда по парті, Петрик зблід. Виявилось, напередодні, повертаючись зі школи, хлопець зустрів свого батька біля чайної. Схилившись на паркан, той дивився на дорогу п’яними очима… У полі чув трактор, світило сонце. Світ здавався щасливим і спокійним. Але, хіба може бути щасливою хоч одна людина, поки маленький Петрик плаче над п’яним батьком, а потім, чекаючи запитання вчителя обливається холодним потом? Чи завжди ми замислюємося про те, що в такі хвилини ламається віра маленької людини в усе світле, радісне…? Неслухняність, зухвальство, грубість – усе це виникає в дитячій поведінці саме в ті моменти, коли ламається віра в найдорожчих людей. Діти переживають ваше падіння, як своє особисте горе, сприймають вашу радість, як свою». Декілька конкретних порад. Меморандум. 1. Ось уже два роки Сашко збирає різних жучків, розміщує їх у шухлядах і коробках, банках, торбинках. Іноді жучки розповзаються. Мати протестує. Але Сашко любить дивитися як вони лазять, чим харчуються, які лапки, крила, голівка. Мама: «Я знищу твоїх жуків і забороняю їх нести у квартиру, обламаю крила не тільки їм, а й тобі!». 2. Вчителька запитала дівчинку: - Чого тобі хочеться найбільше? - Захворіти. - Чому? - Бо коли я хвора, мама читає казки, сидить коло мене. На світі білому єдине, Як і дніпрова течія, Домашнє вогнище родинне, Оселя наша і сім’я. В щасливі і в тяжкі години, Куди б нам не стелився шлях, Не згасне вогнище родинне, В людських запалених серцях. Рідна казка про гнома, Рідна стежка і сад… Всюди добре, а вдома Краще кажуть стократ. Щоб вас трішечки розвеселити, послухайте таку гумореску. Мамо, чуєш? Чом у тебе сиві волосинки? – Виглядають наче небо, очі у Маринки. Бо батьки сивіють, доню, В кого вредні діти. Й полива на підвіконні Із горнятка квіти, Доня глянула на маму і сказала стиха: О, - тепер я розумію, Чому бабуся сива! Подякуйте батькам за те, що вони люблять вас, поцілуйте їх. Підростеш, як колос, Підеш поміж люди, - Мами рідний голос Все з тобою буде. Не забудь стежину В рідний край, до хати. В будь-яку годину Мати буде ждати. Поклонися щодня батькові низенько, Бо в нього серденько до твого близенько. Поклонися щодня матінці ще нижче, Бо серденько в неї до твойого ближче. Сьогодні я даю і дітям, і батькам домашнє завдання. Намалювати свій родовід; батькам розповісти про свою родину дітям. Ісусику любий, Ісусику милий, Вже ангели в небі зірку засвітили. До тебе підносим маленькі долоні І молимось щиро за маму, за тата, За діда, бабусю, сестричку і брата, За всіх, кого любим, За всіх, хто нас любить, Хто нам помагає і ніжно голубить. Щоб наша держава незламна була, єдина, Триматись повинна вона в плечах родини Родина – дідусь і бабуся, батьки і діти. Як добре, коли привід є, щоб усім радіти! Бабуся пиріг випікає – сім’я радіє. «Відмінно» в щоденнику сина – це знов подія. Маленька дитина промовила перше слово – І ненька щаслива, родина радіє знову. Ось тато матусі дарує осінню квітку… Всміхається мама, за неї радіють дітки. Гніздечку родинному дякую я уклінно. І в мене упевненість визріла, вже незмінна: Щасливі родини в державі – й вона щаслива. І діти ростимуть, засвоївши суть важливу: Щасливим ти зробиш когось – і тобі воздасться. Давайте кріпити родини – усім на щастя! Дерена Алевтина Петрівна, вчитель початкових класів, Тальнівської загальноосвітньої школи I-III ст. № 2 Тальнівської районної ради | |
| Переглядів: 6577 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |