Каталог статей

Бойове завдання: з’ясуйте, чого ви очікуєте від школи

Коли моєму синові виповнився рік, ми з чоловіком з поваж­ним виглядом говорили, що ось уже й дитина виросла, незабаром до школи піде. Тоді ця думка здавалася нам страшенно смішною. Минуло ще п'ять років, і думка про те, що дитина виросла, їй час йти до школи, вже не викликала у нас нападів нестримної весе­лості. Навпаки, ми якось відразу спохмурніли, посерйознішали і почали нарікати, що час спливає досить стрімко: не встигнеш насолодитися дитинством, як воно раз — і скінчилося. Ми обоє пригадали свої «школьные годы чудесные» і спільно дійшли невтішних висновків:

♦  ми витратимо багато коштів на придбання підручників, шкіль­ної форми та іншого обмундирування;

♦  злі вчителі тільки на те й чекають, щоб замучити малюка; + наступні 11 років можна сміливо викреслювати з життя.

Але сміх сміхом, а початок шкільного життя часто є серйоз­ним випробуванням не тільки для самого юного школяра, але й для його батьків. Дитина дійсно підростає, у неї з'являються перші серйозні обов'язки, перші завдання, з якими може впо­ратися тільки вона сама. І головне, у шкільні роки вона закладає фундамент своєї освіти і багато в чому — свого майбутнього життя. Є над чим замислитися.

Проте перше, що я повинна повідомити вам (і повторю цю думку ще неодноразово): не впадайте у відчай. Одинадцять ро­ків — це не одинадцять днів. У вас із дитиною безліч часу, щоб пізнати себе, щоб спробувати різні рішення, щоб припуститися помилок і виправити їх. Якщо ви розпитаєте своїх знайомих, то напевно серед найповажніших і найсолідніших із них знай­деться чимало колишніх двієчників та хуліганів. Не намагайтеся заздалегідь розв'язати всі проблеми: можливо, коли ваша дитина матиме з ними справу, вона буде вже настільки дорослою, що про­сто їх не помітить або із задоволенням розв'яже самостійно. Вірте в свої сили і в сили вашої дитини.

Чого ми очікуємо від початкової школи?

Дві характерні риси сучасного життя: величезна кількість інформації і брак часу. Тому в батьків і педагогів часто виникає бажання почати раніше, запхати якнайбільше інформації в зовсім ще маленьких дітей, щоб вони не втрачали дорогоцінних хвилин на безглузді ігри і розваги. Проте мудрі німці кажуть: «Zu fiel — ist ungesund» — «Надто багато — шкідливо для здоров'я». Кожен, хто хоч раз намагався силоміць нагодувати дитину кашею, розуміє, наскільки це невдячне і безглузде заняття.

Звичайно, діти цікаві і вміють ставити мільйон найнесподі­ваніших питань. У дітей відмінна пам'ять, і досить часто те, що вивчене в дитинстві, людина пам'ятає все життя. Але діти також чудово уміють ставати «глухими», якщо ви «вантажите» їх зайвою інформацією, знаннями, які їм не потрібні, які вони не можуть застосувати на практиці — в повсякденному житті або в грі. Біль­шість дітей віком 6—7 років ще не навчилися насолоджуватися знанням заради знання (будемо відвертими — більшість дорос­лих також). Для дітей набагато важливіше поступово освоювати реальність, раз по раз переконуючись у тому, що вони можуть здійснювати свої бажання і мрії, змінювати те, що їм не подоба­ється, знаходити надійних друзів та союзників, а також нові цікаві справи. Тоді діти зростають не тільки освіченими, але і умілими, і найголовніше — упевненими в собі людьми. Якщо ви поставите