Каталог статей

                                                   Брифінг щодо пріоритетів освіти на 2016 рік

Сергій Квіт: Вітаю вас, шановне товариство. Я хотів би зробити заяву про те, що ми як працювали над реформуванням освіти і науки, так і будемо працювати. І я думаю за цей час, коли ми проводили останню прес-конференцію тут у Кабінеті Міністрів, у вас накопичилося багато питань і ми би хотіли дати якусь нашу цінну інформацію про діяльність нашого міністерства і особливо про перспективи, і відповісти на питання які у вас будуть.

Отже, з чого би я хотів почати. Хотів би я почати з бюджету, який був прийнятий на цей рік. Якщо ми порівнюємо його з минулим роком, то кошти на наукові дослідження тільки в сфері управління Міністерства освіти і науки були збільшено на 40% у порівнянні з 2013 роком. Державне замовлення було збільшено для вищих навчальних закладів на 17%. Державне замовлення для коледжів/технікумів було збільшено на 38%. Освітня субвенція для шкіл понад 1 млрд гривень і фінансування ЗНО, власне Українського центру оцінювання якості освіти, було збільшено на 16%. І це нам дозволило переоснастити цей центр і успішно готуватися до нової вступної кампанії, яка буде в цьому році.

Далі, дуже важливо, що вперше наш уряд виділив 650 млн гривень на придбання шкільних автобусів. Це дуже важливо, але ці кошти в минулому не потрапили в бюджет, вони були закладені в субвенцію, тобто перейшли на цей рік. Наше міністерство несло відповідальність в минулому році за придбання невеликої кількості шкільних автобусів. У нас було понад 40 млн гривень, ми провели тендер, який на жаль не відбувся, тому що з’явився тільки один учасник і тому ці гроші також були закладені в субвенцію, тобто вони не пропали в минулому році, а вони перейшли на цей рік і вони були закладені в капітальні видатки і також будуть витрачатися цього року. Так само передбачається що 600 млн гривень буде витрачено з місцевих бюджетів на придбання шкільних автобусів. Це надзвичайно важливо для виконання нашої програми опорних шкіл.

Програма опорних шкіл є центральною і надзвичайно важливою для нас на цей рік, тому що ми ведемо мову не про закриття шкіл, а про створення належної мережі шкіл. І в контексті прийняття нового закону про освіту, базового, який я сподіваюсь невдовзі вже буде прийнятий, він знаходиться у Верховній Раді, ми переходимо до так званої профільної школи, тобто кожне найменше село буде мати початкову школу, але в усіх регіонах будуть створюватися так звані «hub schools», або опорні школи, з належним устаткуванням кабінетів передусім фізики, хімії, біології, з належним кадровим складом і таке інше. Туди уже будуть приводитися діти з багатьох сіл, щоб вони могли вчитися в цих профільних старших класах. Тому це у фокусі уваги нашого уряду. І на опорні школи в бюджеті закладено 200 млн гривень, але це не основні кошти, тому що ми працюємо із донорами та інвесторами, ведемо переговори насамперед із Світовим Банком.

Ми маємо пропозиції, таку кредитну лінію від німецького уряду на придбання шкільного обладнання і також переговори з USAID, тобто ми будемо залучати донорів та інвесторів міжнародних, так як це робилося в усіх пострадянських країнах. І нам наводять позитивні приклади, зокрема Молдова, інші країни. Тобто опорні школи це наш один із головних проектів на цей рік.

Так само я хотів би сказати, що в минулому році уряд виділив 100 млн гривень на придбання кабінетів фізики, і ми скоро будемо зустрічатися в Харкові із нашими керівниками обласних управлінь і це питання також буде обговорено і ми подивимося який досвід, як це купувалося і таке інше.

Далі, стосовно розвитку правової бази науки і освіти. В минулому році був прийнятий Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Ми вважаємо, що це надзвичайно важливий законопроект і він буде сприяти інтеграції науки і освіти, розвитку наукової сфери в Україні. Так само, в стані розробки знаходиться законопроект про інноваційну діяльність. Ми імплементуємо і продовжуємо імплементувати Закон України «Про вищу освіту», я думаю що Інна Романівна нам ще скаже про це сьогодні.

І в парламенті ще знаходяться три наших дуже важливих законопроекти: це базовий законопроект про освіту, його номер 3491, це законопроект про професійну освіту, номер 3231, і законопроект номер 3832. Звертаю на нього увагу, шановні колеги, він має таку назву: «Про внесення змін до ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території щодо забезпечення права на здобуття освіти». Що це за законопроект? Він стосується по суті кримчан.

У нас було дуже багато звернень, ми працювали з громадськими організаціями, ми працювали із громадськими активістами, з академічною спільнотою, журналістами, і на що ми вийшли? Тут є 2 головні позиції в цьому законопроекті. Ви знаєте, що ми не визнаємо ніяких документів де стоять печатки окупаційної влади. Тому цей законопроект передбачає право Міністерства освіти, згідно з тим порядком який ми повинні видати, визнання не дипломів, а кваліфікацій цих скажімо випускників шкіл, які хочуть вступати в український університет. І так само цей законопроект передбачає квоти для кримчан. Це те, що на цей момент найпотрібніше, і ми дуже сподіваємося що найближчим часом цей законопроект буде проголосований у Верховній Раді.

Також, шановні колеги, кілька слів я хочу сказати про оновлення змісту і стандартів освіти, що ми зробили за цей час. Було розвантаження навчальної програми для початкової базової школи, був затверджений новий перелік галузей спеціальностей вищої освіти, розпочато процес підготовки і розробки пакету нових стандартів вищої освіти, затверджено 78 стандартів професійної освіти для робітничих професій, що користуються попитом на ринку праці. Так само я хотів би підкреслити, що вперше за історію України ми в минулому році провели відкритий онлайн конкурс підручників. За підручники голосували вчителі самі. Хоча на початок минулого року у нас не було коштів в бюджеті на підручники, але ці кошти знайшлись. Тому що у співпраці уряду, парламенту і президента ці кошти знайшлись — вони були виділені з асигнування Верховною Радою, їх було 260 млн і ми визначили, що це половина коштів на підручники. В серпні місяці ми ці кошти отримали, призначили нам ці кошти. Ми провели засідання уряду з головами обласних держадміністрацій і всі вони пообіцяли, що друга половина, тобто приблизно стільки ж, буде виділена місцевою владою. На жаль нам не вдалося підняти кошти з регіонів до державного бюджету назад, тому що немає такого досвіду, немає таких механізмів, ми трішки втратили на це час, і ми зрозуміли, що краще ми зробимо інакше. Ми, тобто уряд, провів тендер, видав і розвіз підручники на оцю половину призначень, приблизно на 260 млн. Причому нами було зекономлено 80 млн гривень, тобто підручники були здешевлені, під час проведення цих процедур, це також вперше в нашій історії, вони були здешевлені, а не навпаки стали дорожчими. От, і ці 80 млн гривень також вони потрапили в субвенцію і вони не пропали, тобто всі вони потрапили далі в регіони.

Наступний крок, так само як і шкільні автобуси будуть тепер завжди закуповуватися в регіонах, так само і підручники завжди будуть закуповуватися в регіонах. Це нормальна практика. Ми вважаємо, що цього не треба далі централізувати, як це було раніше, тому що нам це і робити складніше і це в принципі не наші головні завдання, але регіони самі собі закуплять. Це є досвід. Ми також вивчали, поляки, наприклад, так роблять, тобто це є абсолютно нормально і на майбутнє підручники будуть закуповуватися лише…, тобто кошти будуть знаходитися на них в регіонах. Тобто ми видали нашу, на ті кошти які ми мали, половину, і розвезли їх до областей, ми їх довозимо до областей.

Так само стосовно мережі навчальних закладів, ми тут маємо різні завдання насправді. Тому що, я уже казав про опорні школи. Цей проект знаходиться всередині головної ідеї створення ефективної мережі шкіл. Стосовно вищих навчальних закладів, у нас тут дуже конкретні завдання, ми вважаємо що їх у нас забагато, причому це не тільки вищі навчальні заклади, але і їхні філії, які по суті також є вищими навчальними закладами, тому що вони ведуть свою вступну кампанію і це окремі юридичні особи. Ви бачите цифру 76, вона уже не зовсім точна, тому що це ті, ліцензії яких були припинені, але я думаю зараз їх понад 80, тому що ми також укрупнюємо їх, зливаємо вищі навчальні заклади і з урахуванням засідання АКУ, тобто Акредитаційної комісії України, яке відбудеться в цьому місяці, я думаю що ми уже маємо понад 90 тих навчальних закладів, які припинили свою діяльність. Це не самоціль колеги, але треба розуміти, що ми маємо величезну кількість закладів, які не мають ніякого належного рівня освіти і фактично це є продаж дипломів, тобто це введення в оману абітурієнтів і їх батьків.

Так само ми намагаємося розширювати мережу дитячих садочків і тут в чому проблема — це так звані СанПіНи, санітарні правила і норми, які існують дуже часто починаючи з 20-х років. Там є абсурдні речі. Ми це не можемо зробити самостійно, ми працюємо з Міністерством охорони здоров’я і це досить непросто зробити, тому що їх не можна просто скасувати, навзамін треба прийняти нові, тобто ми в процесі знаходимося. Ну і створено 84 сучасних навчально-практичні центри професійної освіти разом з працедавцями, тобто це з хорошою матеріально-технічною базою, це дуже хороший проект.

Стосовно вищих навчальних закладів я хочу сказати, що ми не лише хочемо їх зменшити, а ми ведемо до того, що ми повинні мати якісні заклади вищої освіти і один із цих проектів, який зараз у нас на слуху, ми займаємося спільно з Національною Академією наук, ми створюємо фізико-технічний заклад вищої освіти, який буде приймати і навчати наших найбільш розвинених в математичному сенсі просунутих дітей. Бакалаврська програма буде базуватися на базі Національного університету ім. Тараса Шевченка. Магістерський PhD, тобто докторські програми, аспірантури, будуть створені на базі багатьох академічних інститутів. Це буде дуже просунутий навчальний заклад, це те, що відповідає вимогам дня.

Ну іще інформація, ви бачите про інклюзивну освіту ми приділили спеціальну увагу, збільшився в 2,5 коефіцієнт фінансування навчання учнів з особливими потребами, різні правила прийняті, посади асистент вихователя віднесені до переліку педагогічних посад і так далі.

Я би хотів сказати, що ми маємо дуже багато різних проектів і всі не можемо перерахувати, те що спрямовано на роботу з дітьми, на навчання дітей. Згадаю тільки один з них. Ми мали дуже хороший проект психологічної реабілітації спільно з ЮНІСЕФ і з Києво-Могилянською академією. Близько 12 тисяч дітей одержали психологічну допомогу, це були діти, які бачили смерть близьких або рідних.

Ну і ще на чому я свою частину завершую — це ми приділяємо спеціальну увагу вивченню англійської мови, вже замість 2-х годин в 6-9 класах ми маємо 3 години. Подивіться цифру 119563 школярі пройшли через літні мовні табори, ми їх будемо організовувати щороку. Це великий волонтерський проект, який організувало наше міністерство. Далі ми працюємо з дуже багатьма організаціями, як вітчизняними, так і зарубіжними, зокрема це Британська рада, вони нам дуже допомагають, ми співпрацюємо з багатьма американськими організаціями і іншими міжнародними — Корпус Миру, з багатьма організаціями вивчення англійської мови.

Ну і ДПА з іноземної мови уже обов’язкова. Це також дуже важливо. Ну і на сам кінець я згадаю, що з цього навчального року у нас уже запрацювала концепція національно-патріотичного виховання в школі.

І також стосовно окупованих територій. Ми розуміємо, що юридично окуповані території — це Крим, фактично окуповані території — це є також частина території Донецької і Луганської областей. Для того щоби дати можливість випускникам шкіл полегшити, тобто зробити більш дружнім вступ до вищих навчальних закладів України, ми зробили такий крок — ми визначили в кожній області перелік шкіл, куди можна звертатися для того щоб там проходити дистанційне навчання і складати іспити екстерном. Тобто такі списки є, і ви їх можете знайти на нашому сайті, такі школи є в кожній області. Шановні колеги, поки що я завершую свою вступну частину, будь-ласка Інна Романівна.

Інна Совсун: Я сконцентруюсь на питаннях реформи вищої школи, я детальніше говоритиму про це, тому що як ви всі знаєте, уже близько 1,5 роки працює новий Закон «Про вищу освіту». Поспішна практика реалізації закону показала наскільки складнішим є процес впровадження закону, безпосередньо імплементації його порівняно з прийняттям у Верховній Раді.

Коли його приймали у Верховній Раді, то нам здавалося що це було найскладнішим елементом роботи, але на практиці виявилося, що безперечно втілити ті основи розвитку, які закладені в Закон «Про вищу освіту» — це значно складніший і значно триваліший шлях. І безперечно ми всі повинні розуміти і приклад Закону «Про вищу освіту» тут є найпершим прикладом того, що реформа не здійснюється за один рік, особливо в середовищі освіти, де треба не просто змінити законодавчу базу, а необхідно поміняти практики, усталені підходи, які закріплені роками в університетах.

Що ми зробили в рамках імплементації Закону «Про вищу освіту». Я вам чесно скажу, коли ми готувалися до презентації я сама була здивована обсягом зміненої нормативної бази, тому що постійно працюючи над цим важливо інколи подивитися збоку на весь обсяг того, що було зроблено.

Безперечно ключова ідея Закону «Про вищу освіту» — це розширення автономії вищих навчальних закладів. Ми розуміємо, що вкрай централізована система, котра начебто була покликана забезпечити якість вищої освіти не працює і не працювала щонайменше останні 20 років. Тобто воно сприяло уповільненню процесів, блокувало зміни серед тих університетів, котрі готові були до змін, але жодним чином, нажаль, не контролювало якості освіти. Тому безперечно ідея університетської автономії була центральною і залишається центральною ідеєю в реформі вищої освіти.

Деякий перелік того, що було зроблено в рамках розширення університетської автономії. По-перше, університети отримали право формувати власні освітні програми. Міністерство зняло з себе зобов’язання вказувати університетам які курси, в якій послідовності, на яких роках навчання читати. Відверто вам скажу, коли зустрічаюся з університетськими спільнотами, вони не завжди готові були до цих кроків, вони задають питання «А як же це так? А як же ж тепер викладати?», «А як же ж ми тепер самі формуємо програми?», «А хто ж за це буде нести відповідальність?». Так, тобто ці питання виникають, проте курс на автономію в академічних питаннях є дуже чітким і ми не відходимо від нього.

Ми спростили процедуру визнання іноземних дипломів. Значно простіше визнавати іноземні дипломи на сьогодні порівняно з тим, як то було в минулі роки. Люди, котрі мають дипломи з країн Європейського Союзу, з країн, які входять до Організації з економічного співробітництва і розвитку. Фактично, що зараз ми робимо, або ми, або університети, тому що університети також тепер приймають право здійснювати процедуру визнання, ми перевіряємо чи документ є справжнім. Ми не перевіряємо якою є якість програми навчання в Оксфорді, ми просто перевіряємо, що ось цей документ, який пред’являє особа, є справжнім документом. Це є абсолютно мінімізована процедура перевірки порівняно з тим, як це відбувалося раніше, коли в окремих випадках людям доводилося свої дипломні роботи перекладати для того щоб довести, що вони десь там в Оксфорді, в Гарварді, в Сорбонні чи де інде вивчили щось, що відповідає українським стандартам.

Значно спрощено умови для академічної мобільності, і для студентів, і для викладачів. Теж була тривала дискусія як це забезпечити, але зараз ці механізми спрощені.

Наступне в плані кадрової організаційної політики. Ми … і це була досить тривала боротьба за скасування типових штатних нормативів, цього релікту радянського в управлінській системі. Ці типові штатні нормативи було скасовано, університети можуть самі формувати свою кадрову політику і визначати де і які фахівці їм є потрібними.

Міністерство дуже тісно співпрацює з органами студентського самоврядування та попри те, що права органів студентського самоврядування напряму були закріплені в Законі «Про вищу освіту», але разом з тим після якогось часу імплементації закону ми побачили, що насправді університети в переважній більшості ігнорують норми і права котрі закладені в законі. Тому ми додатково нагадували, роз’яснювали, уточнювали ті чи інші права студентського самоврядування і зараз ми проводимо ряд тренінгів для органів студентського самоврядування по регіонам для роз’яснення їм їхніх прав та можливостей.

Важливою перемогою на цьому шляху впровадження закону стало надання фінансової автономії в плані можливості розміщувати гроші на банківських рахунках для університетів. Нам рік знадобився для того щоб прийняти окремий порядок з цього приводу, але зрештою це було здійснено.

Безперечно автономія повинна передбачати ширшу відповідальність для вищих навчальних закладів. Так і в законі про вищу освіту закладені якісь речі, які стосуються безпосередньо відповідальності вищого навчального закладу. В першу чергу, і ми дуже активно моніторимо зараз цей процес, всі університети зобов’язані оприлюднювати фінансову та іншу звітність на своїх сайтах. Так і ми зібрали окрему інформацію від ВНЗ щодо оприлюднення цієї інформації. Не всі це роблять, за цим будуть слідувати відповідні адміністративні висновки, але в будь-якому випадку оприлюднення інформації про фінансову діяльність ми вважаємо важливим для роботи міністерства і ви можете знайти всю інформацію про всі видатки міністерства на сайті Міносвіти, але так само університети розміщують уже зараз фінансову звітність, статути і іншу документацію, котрої раніше не було.

Вже минулого року було реалізовано автоматизоване зарахування до ВНЗ, і я впевнена, що про це ви багато чули, я не буду на цьому зупинятися. Хочу додати окремо детальніше про два проекти, котрі ми зараз робимо спільно з партнерами, котрі стосуються двох дуже важливих питань.

Перше питання — це боротьба з плагіатом, я впевнена, що це те питання, про яке всі чули, багато про це говорять. На жаль до сьогодні в умовах відсутності нормального програмного забезпечення здійснювати автоматичну перевірку на плагіат не є можливим. На сьогодні процедура є такою, що для того щоб підтвердити, що ось ці два тексти є однаковими і фактично підпадають під визначення плагіату, Міністерство надсилає роботи, в яких є підозри щодо плагіату, на вивчення у вчені ради. Хоча вочевидь визначити чи два тексти є однаковими для цього не потрібно бути доктором наук, достатньо просто вміти прочитати два тексти і визначити, що вони є однаковими і на вказані посилання. Тому над чим ми працювали останні декілька місяців — ми розробляли можливості для створення єдиного національного репозитарію академічних текстів. Щоб можна було завантажуючи всі письмові роботи, які пишуться в університетах, в академічних установах, починаючи від курсових, будь-яких інших письмових робіт, які пишуть студенти, курсові, дипломні, бакалаврські, магістерські, дисертації, важливо щоб був національний репозитарій, де ці тексти будуть зберігатися. І в такому випадку з допомогою різного програмного забезпечення, котре на ринку є, можна буде автоматизувати перевірку на плагіат. Тому що проблема є і її варто визнавати, і боротися з нею не на рівні одиничних випадків, а на рівні системи. І Міністерство вважає, що саме системний підхід і створення єдиного репозитарію для перевірки на плагіат є критично важливим тут, щоб забезпечити системну роботу.

Про що я забула сказати. Це один із механізмів для перевірки на плагіат, яким я впевнена багато журналістів уже скористалися перевіривши дисертацію окремих осіб, — це вимога про обов’язковість розміщення дисертації онлайн. Після того, як цю норму було впроваджено, ми бачимо наскільки посилилася увага до перевірки дисертацій серед академічної, журналістської спільноти, тому що вперше громадськість отримала можливість побачити тексти, в тому числі наперед, перед тим як відбуваються захисти. Це попередній механізм, вочевидь для системної роботи необхідна єдина база для перевірки і ми над цим працюємо.

І другий дуже важливий проект над яким ми працюємо, його на жаль немає на слайді, з технічних причин, але він не менш важливий — це проект який ми реалізуємо спільно з Американською організацією розвитку USAІD та ОБСЄ в Україні і близько 10 університетів приєдналися до цього — це фактичне пілотування вступних іспитів на магістратуру у вигляді ЗНО. Тобто про що йдеться? Дуже багато скарг ми отримуємо, що звичайно механізм вступу на бакалаврат є значно більш прозорим. Але залишається дуже багато питань, скарг, проблем, щодо вступу після бакалаврату на магістратуру. І проект який ми зараз реалізуємо стосується вступу на спеціальність «Право». Зараз близько 10 університетів приєдналися до цього проекту, працюємо над розробкою єдиної тестової бази для того, щоб вже в цьому році абітурієнти, які захочуть вступати на магістратуру після завершення бакалаврату з «Права», проходили ЗНО. Я впевнена, що це буде дуже великим кроком для того, щоб з одного боку — забезпечити прозорість вступної кампанії на рівні магістратури і з іншого боку — гарантувати, що студенти будуть вчитися для того, щоб вступити на магістратуру, а не шукатимуть механізми як домовитися з кимось на кафедрі, в деканаті, чи ще щось. Тому що на жаль ця практика є, ми про неї знаємо, не варто її замовчувати, варто шукати механізми боротьби з нею. Тому ми вдячні партнерам, в тому числі і міжнародним, і університетам, які зголосилися до цього. Ми впевнені, що це започаткує нові підходи і щодо забезпечення якості освіти і щодо боротьби з корупцією на інших етапах окрім вступної кампанії.

Останній слайд будь-ласка. Мені вже варто завершувати. Окремо хочу нагадати, що в минулому році, після близько 6 місяців перемовин, Україна долучилася до програми Європейської комісії «Горизонт 2020». Ми зараз очікуємо на результати останньої серії заявок, але загалом ми бачимо, що українські університети, академічні установи, дуже і дуже активно беруть участь в поданні заявок на «Горизонт 2020», і багато з них уже отримали позитивні відповіді. Станом на початок осені ми мали трохи більше 10 проектів, в яких учасниками були українські інститути, які виграли проекти від «Горизонт 2020». Але там був лише один кол і ми чекаємо наразі результатів по ньому. Ми впевнені що це надзвичайно унікальна можливість для українських установ отримати і унікальний досвід, фінансування, якого безперечно в будь-якому випадку, особливо в умовах військового стану, не вистачає і найближчим часом не вистачатиме. Але що не менш важливо, що вони отримують досвід роботи з міжнародними партнерами над науковими дослідженнями, якого раніше вони не мали. Тому ми переконані, що це так само створює нові можливості для викладачів, науковців університетів, академічних установ в Україні.