Каталог статей

Час і досі не загоїв рану –

Цей одвічний біль Афганістану

Мета. Ознайомити учнiв з трагiчною сторiнкою нашої історiї, виховувати повагу, до учасників вiйськових подій в Афганістанi, розповiсти про односельчан, що служили а Афганiстані,  вiддати данину пам’ятi полеглим воїнам-афганцям.

Обладнання. Напис iз назвою вечора «Час і досi не загоїв рану — цей одвiчннй бiль Афганістану» , плакати: «Наш біль — Афган», «Як довго ця вiйна тривала»,  «Пам’ять серця, і вiчний смуток», « І біль священний ділимо навпіл», портрети воїнів-інтернаціоналістів району, що загинули в Афтанiстані».

На вечір запрошенi воїни-iнтернацiоналiсти села, сiльський голова, iншi гостi, старшокласники.

Класний керiвник (читає напам’ять).

Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарештi в далекому 1989 р. закiнчилась для народів колишнього СРСР десятирiчна кривавиця трагiчної вiйни в Афганiстанi. Посивiли до строку юнi нареченi i молоді дружини, чекання вибiлило скронi батькiв i коси матерiв. І, здається, навiки крейдяний пил і пiсок осiли в молодих чубах воїнів-iнтернацiоналістiв.

Очi туманить ядуча сльоза,

Руки скувала утома,

Палить їй душу афганська гроза —

Син не вернувся додому.

В неї вiн був ясночолий, як свiт,

Сонячно так усмiхався,

Ще й двадцяти не було йому лiт,

Юним навiк і зостався.

Ясеночки! Синочки! Сини!

Колосочки вкраїнського поля,

Скільки ж вас не вернулись з вiйни?

Скiльки гибiє ще у неволi?

…Роки летiтимуть, мов журавлi,

Та не полегшає втрата,

Доки ходитиме по землi

Мати солдата.

Цими словами ми починаємо вечір пам’ятi присвяченiй рiчницi виводу вiйськ з Афганiстану, який називається

Всi. Час i досi не загоїв рану — цей одвiчний бiль Афганiстану.

Ведуча.  Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона нiколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерiв? Наречених, що недолюбили своїх хлопцiв? Поминальний дзвін та тепло свiчки? Про що ти задумався, ветеране? Якi сторінки твого життя гортає пам’ять, від чого стiкає кров’ю твоє наболiле серце?

Не йдуть з пам’ятi скалiчені душi людей, не залишають серце полеглi побратими. I гортає пам’ять свої жалобнi сторiнки. Вшановує держава твої подвиги, вiддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж бiль на твоєму обличчi, біль у твоєму серцi?

(Пiсня «Афганістан»)

Ведучий. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

На сьогоднiшню зустріч ми запросили очевидцiв тих лихолiть. Це нашi односельцi, воїни-афганцi.

Ведучий. Посивiли завчасно хлопцi-афганцi ще й донинi йдуть у тривожних снах у бiй, затуляючи вiд куль одне одного. Їм досi важко повертатися до цих чорних сторiнок у їхньому життi, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.

(Виступи воїнiв-iнтернацiоналiстiв).

Ведуча. Афганiстан був i залишається незаживаючою раною.

У виконаннi iнтернацiонального обов’язку в Афганiстанi брили участь 6276 воїнів Днiпропетровщини, 268 з них привезли в домовинах, 9 пропало безвiсті, 458 поранено.

З нашого району воїнів-iнтернацiональний обов’язок поїхало понад 120 юнакiв.

Ці iмена навiчно вписанi в лiтопис нашої пам’ятi.

(Хвилина мовчання. Пiсня «Офiцери»)

Ведучий. Працівник редакції районної газети написав про загиблих в Афганістанi землякiв вiрш, який називається «Чувству долга остались верны».

Ведуча.

I пам‘ять ожива вогнем пекучих ран

Нiколи не забути нам тебе, Афганістан.

Вiд iменi мами, що не дiждалась сина,

Вiд iменi дочасу посивілої дружини,

Вiд імені батька, що мовчки сумує,

Від iменi сина твого вже, солдате,

Благаю, кричу я - вiйнi вже повiк не бувати.

(Пісня «Давай за жизнь»)

Ведучий. Скажiть, будь ласка, як у пеклi війни, в екстремальних ситуацiях трансформуються такi поняття, як честь, поряднiсть, милосердя? Чи iснують вони там? Загострюються чи зникають зовсiм?

(Виступи воїнів - афганцiв).

Ведуча. Слава вам, воїни-афганцi! Низький уклiн вiд усiх земляків.