Каталог статей

ЧИМ ФРАНЦУЗЬКІ ВЧИТЕЛІ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД УКРАЇНСЬКИХ

У Франції вчителі страйкують часто. Деякі вчителі беруть участь у трьох-чотирьох страйках в рік. Хоча професія вчителя вважається шанованою і престижною не всі вони згодні з існуючим станом справ.

Давайте спробуємо вияснити як живеться вчителям у Франції і в чому особливості французького підходу до навчання дітей.

Навантаження і зарплата

Стандартне навантаження вчителя у Франції – 18 навчальних годин на тиждень. Початкова зарплата, відразу після закінчення вузу – 1700 євро після вирахування податків. Далі вона підвищується на 100-150 євро з кожним новим ешелоном, максимальна – близько 2500 євро. За класне керівництво надбавка приблизно 150 євро. Вчителі тут – це впевнений середній клас, а не як у нас, коли для того щоб купитишпалери львів по приємній ціні потрібно їхати в сусідню область.

Викладачі у Франції – це держслужбовці, «функціонери», і тому вони мають багато соціальних гарантій.

Мати постійний контракт «функціонера» у Франції вважається удачею. І звільнити не можуть просто так, і зарплата дуже приємна, і гарантована хороша пенсія. Правда, і стати вчителем непросто – дуже великий конкурс і відсів.

Відпустка

Відпустка французького вчителя – 17 з половиною тижнів. Літні канікули тут тривають два місяці, є канікули по два тижні в кінці жовтня, різдвяні, в лютому і великодні. Точні дати деяких канікул залежать від регіону, країна поділена на три зони – А, В, С. Це зроблено, щоб всі змогли спокійно відпочити: забронювати готелі, перельоти без канікулярного ажіотажу. Весь той час, що відпочивають діти, відпочивають і вчителі, в школу приходити не потрібно. Але школа може запропонувати вчителю провести додаткові заняття протягом тижня, які теж оплачуються.

Діти за заняття нічого не платять (у нас, нажаль, або вчитель повинен працювати безоплатно, або ж дитина використовує платні курси типу http://langford.com.ua/uk/, або як варіант – репетиторство). Роботу вчителя оплачує школа, точніше ректорат (Академія освіти регіону). З яких предметів будуть заняття на канікулах, вирішує сама школа: ці заняття пропонують учням, і якщо у них є бажання, і батьки не проти, то організовується група.

Перевірки

Раз на 2-3 роки роботу вчителя перевіряє інспектор, який приїжджає з регіональної Академії освіти. Про це вчителі попереджають заздалегідь. Перевіряючий сидить на задній парті і робить помітки в спеціально підготовлені бланки. В цей же день він повідомляє вчителю своє рішення – чи підтверджує він вчителю його ступінь (тут це називається «ешелон» -що щось на зразок категорії у нас). За результатами комісії і з урахуванням вислуги років вчителю підвищують його «ешелон». Але, до речі, ніколи не знижують. Всього існує 12 ешелонів.

Зарплата залежить від того, на якій сходинці ти знаходишся. Новий ешелон автоматично підвищує зарплату. Спочатку можна досить швидко піднятися на пару ступенів. Потім ешелон піднімають не частіше, ніж раз на п’ять років.

Раптовості в таких перевірках ніякий не буває. Все завжди сплановано заздалегідь. Інспектор може попросити конспект підготовки до уроку. В інших ситуаціях ніякі конспекти і плани ніхто не перевіряє. Ні завуч, ні директор.

Програма

Учитель сам вибирає програму, за якою буде викладати. Існує загальна програма Національного міністерства освіти і вчитель зобов’язаний її дотримуватися, але свої уроки він може оформляти так, як зручніше йому і учням. Наприклад, у вчителів іноземної мови, програма більш гнучка. Якщо чогось не дороблять в цьому році, нічого страшного – вся граматика, неправильні дієслова переходять з одного року в інший. Вчителям іноземної мови в плані програми легше, немає такого тиску, як у викладачів математики або французького.

У кожного вчителя є завдання – до кінця року учні повинні отримати певний набір знань, а ось те, як вони будуть досягати цієї мети, особиста справа кожного

Можна навіть не користуватися якимось певним підручником. Ніякого регламенту контрольних і перевірочних робіт немає. Учитель сам вирішує скільки контрольних він буде проводити і коли.

Спілкування з учнями

Є регламент на цей рахунок. Наприклад, вчитель не має права обіймати учня. Маленький хлопчик розбив коліно, заплакав, прибіг докласного керівника: він не може його обійняти. Має право лише поплескати, потерти по спинці, все. Це в рамках боротьби з педофілією. У старшій школі теж не можна обіймати учнів. Будь-яке неформальне спілкування в школі заборонено. До викладачів учні звертаються мадам або месьє.

Спілкування з батьками

Зустрічі з батьками проходять два-три рази на рік. Існує таке «рандеву учитель-батьки». Батьки приходять увечері з дітьми або без, але до вчителя потрібно записатися заздалегідь.

Якщо вчитель протягом навчального року має намір звернутися до батьків учня, він може це зробити коли завгодно через електронну пошту

Є спеціальна програма, через яку можна відправити будь-яке повідомлення учням, їхнім батькам, зв’язатися з ким завгодно в школі, з Академією освіти регіону. У ній є дані всіх учнів. Через неї батьки, в свою чергу, можуть попросити вчителя про зустріч.

Ця програма називається Pronote. У кожного вчителя і кожного учня в ній є свій профіль. Там виставляються оцінки, пишуть коментарі до оцінок (у Франції учитель не тільки оцінює учня, але пише невеличкий коментар, свою думку щодо його прогресу або ступеня старанності, якихось окремих якостях позитивних або негативних). Там же можна написати якесь зауваження учневі. У режимі реального часу пишеться повідомлення: «(Ім’я) заважав проводити урок», через смс це повідомлення доставляється його батькам. У той же самий час батьки знають, що ось зараз їхня дитина заважає вчителю проводити урок.

Всі запізнення, вся реєстрація, все йде через цю програму. Опитування на початку уроку теж робиться через Pronote. До речі, якщо вчитель з якоїсь причини не провів опитування класу, то Ві сколер в тій же програмі це тут же бачить.

Vie scolaire – це підрозділ в школах, дослівно «Шкільне життя», що займається всіма питаннями, не пов’язаними з самим процесом викладання. О 8 ранку, в Ві сколері є дані про всі опитування по школі. Якщо якогось учня немає в класі, Ві сколер відразу ж зв’язується з батьками і дізнається причину відсутності.

Якщо батьки повідомляють про хворобу, то Ві сколер цікавиться приблизними днем повернення в школу і ставить спеціальні позначки, щоб не турбувати батьків кожен пропущений урок. Ві сколер завжди просить батьків пояснити причину відсутності учня, тому дисципліна – завдання батьків.

Педради

Педради по кожному класу проходять в кінці кожного триместру. Основне завдання педради – обговорити детально кожного учня. Говорять про їхню поведінку, про їх прогрес, особистісні якості. Тобто якщо хтось викладає в трьох класах, то в кінці триместру повинна бути присутнім на трьох педрадах і брати участь в обговоренні кожного учня.

На педраду приходять вчителі з усіх дисциплін, плюс один-два представники батьківського комітету, двоє учнів цього класу, класний керівник і завуч.

Учні, присутні на педраді, повинні донести всю інформацію до кожного зі своїх однокласників. Як не дивно, але навіть в цьому питанні прозорість і демократія (одним словом shkola реального життя в якому дорослих часто критикують, а діти привикають до відкритої критики і тим самим готуються до майбутнього). Такий підхід дозволяє уникнути упередженості.

Підхід до навчання

Все, безумовно, залежить від особистості самого вчителя, але підходи в Україні і Франції разюче відрізняються. Класний керівник у французьких школярів змінюється щороку. Класи теж перемішуються щороку. Завдяки цьому отримується декілька переваг.

По-перше, немає упередженості вчителів, у них не буває улюбленців або навпаки. А у дітей з’являється шанс проявити себе з іншим вчителем.

По-друге, кожен рік у учня з’являється можливість по-новому себе зарекомендувати, приміряти нову роль в новому колективі. В одному класі був «сірою мишкою», в іншому став лідером. Якщо ж склад учнів практично не змінюється протягом багатьох років, то і ролі часто залишаються тими ж, і відносини, і міні-групи всередині класу.

Перемішування – це взагалі менше заздрості з серії «їм пощастило з класним, а нам немає», і більше рівності.

Якщо і справді, не до душі новий класний керівник, не страшно, це не вічне, в наступному році буде інший.

Завдяки цій системі в школі всі один одного знають, вона дозволяє уникнути стереотипів і навішування ярликів. Тут немає такого як «ми” А “клас, а ви” Б “, ми краще вас, наш девіз дзвінкіший і крокуємо ми краще, у нас чотири відмінника, а у вас тільки два». Під час обіду, під час занять спортом всі спілкуються разом, немає ніякого поділу.

Харчування

Вчителі можуть харчуватися в їдальні разом з учнями, або в учительській. В учительській є спеціальний кухонний закуток, невелика кімната з усім необхідним для того, щоб розігріти принесену з собою їжу. Щоб пообідати в шкільній їдальні – буфеті – потрібно купити квиток за три з чимось євро.

Обід з великим вибором страв – кілька видів закусок, основних страв, багато овочів, фруктів, кілька видів десертів, йогурти. Обід триває приблизно дві години. Він ділить день на першу і другу половину.

Профспілка

Профспілка вчителів у Франції може допомогти вчителю вирішити певні труднощі, в яких він зайшов у глухий кут на місцевому, шкільному рівні. Наприклад якщо вчитель не згоден з побудовою робочого графіка або незадоволений умовами роботи. Профспілка виносить справу на громадський суд, приймає своє рішення, потім доводить до відома начальства вчителя котрий звернувся за допомогою. Ну і, звичайно, профспілка організовує страйк вчителів. А страйкують тут часто і серйозно.

Страйки

Страйкують тут, звичайно, не тільки вчителі. Французи взагалі мають славу любителів пострайкувати. Профспілка розсилає вчителям листи з проханням підтримати страйк, який планується в певні дати. Все це теж робиться заздалегідь, не спонтанно. Ті, хто підтримує вимоги, йдуть на страйк. Ті, хто не підтримує, заздалегідь повідомляють про своє рішення продовжити роботу під час страйку. Страйки бувають пасивні (коли страйкуючі сидять по домівках) і активні, коли велика кількість людей з плакатами приходять, наприклад, до мерії або до міністерства освіти.

Страйки підтримує приблизно половина вчителів країни, якщо не більше. Це залежить від висунутих вимог

Але в школі завжди залишається певний, мінімальний педколектив. Іноді буває, що якісь вчителі продовжують працювати, але в той же час в школі зовсім немає допоміжного персоналу: няньок, прибиральниць, співробітників їдальні. Французи люблять поскаржитися. Їх основні скарги: дуже багато роботи, дуже багато відповідальності і дуже мало платять. В принципі, все завжди впирається в зарплату, яку вони сприймають як занадто низьку і вказують на те, що робота з дітьми не лише відповідальна, але і психологічно виснажлива.

Отож, може пора і нам, українським вчителям нарешті набратись сміливості та спробувати отримати хоча б половину із преференцій французьких вчителів, та й і зарплата хоча б, в половину їхньої нам би не ЗАВАДИЛА.